?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Нова Чертория. Садиба дворян Оржевских/Наследие. Новая Чертория. Усадьба дворян Оржевских.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8811_8813_middle.png

Нова Чортория це колишнє містечко Новоград-Волинського повіту Волинської губернії в 100 верстах від Житомира, що належало колись нащадкам князя Адама Єжи Чарторийського. Звідси і така начебто дивна назва містечка. Зараз це село Любарського району Житомирської області. На нових картах чомусь замінили у назві одну букву, і тепер уже пишуть не Чартория, а Чортория. Основна визначна пам'ятка села - це великий палац у стилі ренесансу, збудований на початку ХІХ століття шляхтичем Прушинським, і перебудований з надбудовою другого поверху в останній чверті ХІХ століття вже з мотивами модерну.
——————————
Новая Чартория это бывшее местечко Новоград-Волынского уезда Волынской губернии в 100 верстах от Житомира, принадлежавшее когда-то потомкам князя Адама Ежи Чарторийского. Отсюда и такое вроде бы странное название местечка. Сейчас это село Любарского района Житомирской области. На новых картах почему-то заменили в названии одну букву, и теперь уже пишут не Чартория, а Чертория. Основная достопримечательность села – это большой дворец в стиле ренессанса, построенный в начале ХІХ века шляхтичем Прушинским, и перестроенный с надстройкой второго этажа в последней четверти ХІХ века уже с мотивами модерна.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8942_8944_middle.png







У 1884 році подружня пара Оржівських купила в Новій Чорториї маєток. Територію садиби і старий одноповерховий панський будинок перебудували, перетворивши його в красивий двоповерховий палац. У березня 1897 Наталія Іванівна овдовіла. Поховавши чоловіка в новочарторійском маєтку, на його могилі звела однокупольну церкву-усипальницю за проектом архітектора Андріана Прахова в російсько-візантійському стилі. Стіни і купол церкви розписав відомий художник Нестеров Михайло Васильович. Він же написав і образ іконостасу. Після смерті чоловіка вона покинула Санкт-Петербург, оселилася в Новій Чарториї і присвятила себе справам милосердя та благодійності, що було традицією в княжому роді Шаховських.
——————————
В 1884 году супружеская пара Оржевских купила в Новой Чартории имение. Территорию усадьбы и старый одноэтажный господский дом перестроили, превратив его в красивый двухэтажный дворец. В марте 1897 года Наталья Ивановна овдовела. Похоронив мужа в новочарторийском имении, на его могиле возвела однокупольную церковь-усыпальницу по проекту архитектора Андриана Прахова в русско-византийском стиле. Стены и купол церкви расписал известный художник Михаил Васильевич Нестеров. Он же написал и образа иконостаса. После смерти мужа она покинула Санкт-Петербург, поселилась в Новой Чартории и посвятила себя делам милосердия и благотворительности, что было традицией в княжеском роде Шаховских.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8783_8788_middle.png





Наталія Іванівна очолила Новоград-Волинський повітовий Червоний Хрест, ставши його головуючим. Газета «Волинь» тоді писала: «Взагалі Н. І. Оржівська вже багато зробила для населення Нової Чарториї, влаштувала там зразкову амбулаторію з 15-ма постійними ліжками, поштово-телеграфну контору і прекрасно обставлену чайну з бібліотекою-читальнею ...». І ще вона «затверджена нещодавно у званні почесною попечительки представила кошти на перетворення Новочарторійского і Новоград-Волинського училищ їх, однокласних в двокласні». Михайло Нестеров згадував, що Оржівська щодня вранці приходила в амбулаторію і як сестра милосердя лікувала хворих. У Новоград-Волинському відкрила лікарню на чотири ліжка, одну з яких містила за свій рахунок, подарувала Червоному Хресту будинок для амбулаторії, де тисячам хворих надавали безкоштовну медичну допомогу. У 1908 році, після смерті рідного брата Сергія, Наталя Іванівна зайнялася вихованням племінниці Наталії.
——————————
Наталья Ивановна возглавила Новоград-Волынский уездный Красный Крест, став его председательницей. Газета «Волынь» тогда писала: «Вообще Н. И. Оржевская уже много сделала для населения Новой Чартории, устроила там образцовую амбулаторию с 15-ю постоянными кроватями, почтово-телеграфную контору и прекрасно обставленную чайную с библиотекой-читальней…». И еще она «утвержденная недавно в звании почетной попечительницы представила средства на преобразование Новочарторийского и Новоград-Волынского училищ их, одноклассных в двуклассные». Михаил Нестеров вспоминал, что Оржевская ежедневно по утрам приходила в амбулаторию и как сестра милосердия лечила больных. В Новоград-Волынском открыла больницу на четыре койки, одну из которых содержала за свой счет, подарила Красному Кресту дом для амбулатории, где тысячам больных оказывали бесплатную медицинскую помощь. В 1908 году, после смерти родного брата Сергея, Наталья Ивановна занялась воспитанием племянницы Натальи.









У вересні 1911 року Наталія Іванівна була обрана головою Житомирського Червоного Хреста і очолювала його до 1918 року. У Житомирі тоді місцевий комітет Червоного Хреста знаходився на вулиці Дівочої (тепер вулиця Червоного Хреста) в будинку № 3, де з 1897 року перебувала і лікарня Червоного Хреста. У роки Першої світової війни Наталія Іванівна в будинку № 1 на Пушкінській вулиці в Житомирі відкрила «Лазарет' № 3 Георгiевскiй, Ново-Чарторiйскiй Червоного Хреста», який містила цілком на свої кошти. У цьому ж будинку вона і жила. Архієпископ Волинський і Житомирський Еврологій (в миру Василь Семенович Георгієвський) у своїх спогадах писав: «Це була свята жінка, вона вміла так поставити свій лазарет, що всякий, хто в нього потрапляв, відчував себе, немов у Царстві Небесному». Відомо, що вона була у складі делегації, яка обстежила становище російських військовополонених у Німеччині та Австрії. Є свідчення про те, що Наталія Іванівна брала участь і в переговорах по звільненню російських військовополонених.
——————————
В сентябре 1911года Наталья Ивановна была избрана председателем Житомирского Красного Креста и возглавляла его до 1918 года. В Житомире тогда местный комитет Красного Креста находился на улице Девичьей (теперь улица Красного Креста) в доме № 3, где с 1897 года находилась и больница Красного Креста. В годы Первой мировой войны Наталья Ивановна в доме № 1 на Пушкинской улице в Житомире открыла «Лазаретъ № 3 Георгiевскiй, Ново-Чарторiйскiй Краснаго Креста», который содержала всецело на свои средства. В этом же доме она и жила. Архиепископ Волынский и Житомирский Еврологий (в миру Василий Семенович Георгиевский) в своих воспоминаниях писал: «Это была святая женщина, она умела так поставить свой лазарет, что всякий, кто в него попадал, чувствовал себя, словно в Царствии Небесном». Известно, что она была в составе делегации, обследовавшей положение русских военнопленных в Германии и Австрии. Есть свидетельства о том, что Наталья Ивановна участвовала и в переговорах по освобождению русских военнопленных.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8798_8802_middle.jpg







Гортаєм пожовклі сторінки Пам'ятної книги Волинської губернії на 1917 рік, в якій вказані всі офіційні посади, займані Наталією Оржівською в Житомирі:
——————————
Листаем пожелтевшие страницы Памятной книжки Волынской губернии на 1917 год, в которой указаны все официальные должности, занимаемые Натальей Оржевской в Житомире:

«Житомiрскiй Местный Комитетъ Россiйскаго Общества Краснаго Креста (Девичья,3). Председательница – Вдова Сенатора, генерала отъ кавалерiи Наталiя Ивановна Оржевская (Пушкинская, 1)».
«Попечительный Советъ Житомiрской Марiинской Общины сестеръ милосердiя, состоящей въ веденiи Комитета Краснаго Креста (Девичья,3). Председательница - Вдова Сенатора, генерала отъ кавалерiи Наталiя Ивановна Оржевская».
«Волынскiй Отделъ состоящаго подъ Высочайшимъ Его Императорскаго Величества покровительствомъ общества повсеместной помощи пострадавшимъ на войне солдатомъ и ихъ семьямъ (Зданiе Губернскаго Правленiя, 10)… Товарищъ Председательницы – Наталiя Ивановна Оржевская…
Бюро по прiисканiю местъ и Комитет по сбору пожертвованiй и усиленiю средствъ… Товарищ Председательницы Наталiя Ивановна Оржевская».
«Волынскiй Отделъ Особой Комиссiи состоящей подъ Августейшимъ покровительствомъ Ея Императорскаго Величества Государыни Императрицы Александры Федоровны Комитета помоши русскимъ военнопленнымъ, находящимся во вражескихъ странахъ (Улица 1812 г., 12). Председательница – Наталiя Ивановна Оржевская».
«Волынское Отделенiе Комитета Ея Императорскаго Высочества Великой Княжны Татiаны Николаевны для оказанiя временной помощи пострадавшимъ отъ военныхъ бедствiй (Бульварная, при Тюремной инспекцiи)… Член - Наталiя Ивановна Оржевская».
«Патронатъ имени Генералъ-Адъютанта Иванова, учрежденный на средства действительнаго статскаго советника Хари для увечных воиновъ (Крошенская, 74-а). Попечительница – вдова сенатора, генерала отъ кавалерiи Наталiя Ивановна Оржевская».
«Отделенiе Волынскаго Общества борьбы съ детской смертностью (М.Вильская, 23). Председательница – Н.И. Оржевская».


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8811_8813_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8814_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8816_8822_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8823_middle.png

Важко зрозуміти, звідки у цієї вже немолодої жінки (їй тоді було 57 років) знайшлися сили, щоб впоратися з такою кількістю посад. Дійсно, «святая жінка»!
——————————
Трудно понять, откуда у этой уже немолодой женщины (ей тогда было 57 лет) нашлись силы, чтобы справиться с таким количеством должностей. Действительно, «святая женщина»!


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8824_middle.png




переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8827_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8826_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8829_middle.png

У 1918 році, з благословення архієпископа Євлогія, настоятель Свято-Миколаївської церкви на Смолянському кладовищі в Житомирі Аркадій (у миру Аркадій Йосипович Остальский) організував при своєму парафіяльному храмі Свято-Миколаївське братство. Члени братства надавали допомогу нужденним і хворим, ховали померлих, які не мали рідних і близьких. Діяльну участь у справах братства взяли Наталія Іванівна Оржівська (обрана товаришем голови братства) і її племінниця Наталія Сергіївна Шаховська. Основу каси братства становили грошові кошти Наталії Оржівської.
——————————
В 1918 году, по благословению архиепископа Евлогия, настоятель Свято-Николаевской церкви на Смолянском кладбище в Житомире Аркадий (в миру Аркадий Иосифович Остальский) организовал при своем приходском храме Свято-Николаевское братство. Члены братства оказывали помощь нуждающимся и больным, хоронили умерших, не имевших родных и близких. Деятельное участие в делах братства приняли Наталья Ивановна Оржевская (избрана товарищем председателя братства) и ее племянница Наталья Сергеевна Шаховская. Основу кассы братства составляли денежные средства Натальи Оржевской.

правий боковий вхід/правый боковой вход

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8782_middle.png









Про те, як склалася подальша доля Наталії Іванівни Оржевскої вже в радянський час, читаємо уривок зі статті «Життя, віддане Вітчизні і людям» голови Житомирської обласної організації «Російська співдружність» Євгена Романовича Тіміряева і члена цієї ж організації Ігоря Валерійовича Александрова: «Популярність Н .І. Оржівської в ці роки була надзвичайно високою. Тому при відступі частин Червоної Армії з Житомира в серпні 1919 року вона зі своєю племінницею та іншими двадцятьма відомими громадянами міста була взята в заручники і укладена в спецтабір. Завдяки зусиллям родичів, зокрема брата Дмитра Івановича, була виклопотав довідка зі свідоцтвом того, що Наталія Іванівна Оржівська - внучка декабриста Федора Петровича Шаховського. Цей документ тривалий час служив для Наталі Іванівни охоронною грамотою. У лютому 1920 року, після звільнення з спецтабору, вона отримує командировочне припис від центральної колегії Червоного Хреста убути в Житомир для організації її діяльності на Волині. Таким чином, Наталя Іванівна стала організатором і першим керівником радянського Червоного Хреста на Волині та Житомирщині.
——————————
О том, как сложилась дальнейшая судьба Натальи Ивановны Оржевской уже в советское время, читаем отрывок из статьи «Жизнь, отданная Отечеству и людям» председателя Житомирской областной организации «Русское содружество» Евгения Романовича Тимиряева и члена этой же организации Игоря Валерьевича Александрова: «Популярность Н.И. Оржевской в эти годы была необычайно высокой. Поэтому при отступлении частей Красной Армии из Житомира в августе 1919 года она со своей племянницей и другими двадцатью известными гражданами города была взята в заложники и заключена в спецлагерь. Благодаря усилиям родственников, в частности брата Дмитрия Ивановича, была выхлопотана справка со свидетельством того, что Наталия Ивановна Оржевская — внучка декабриста Федора Петровича Шаховского. Этот документ длительное время служил для Натальи Ивановны охранной грамотой. В феврале 1920 года, после освобождения из спецлагеря, она получает командировочное предписание от центральной коллегии Красного Креста убыть в Житомир для организации её деятельности на Волыни. Таким образом, Наталья Ивановна стала организатором и первым руководителем советского Красного Креста на Волыни и Житомирщина.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8834_middle.png

повернемося на центральний вхід/вернемся на центральный вход



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8835_8838_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8839_middle.png



Повернення на Волинь було пов'язане з низкою труднощів. На одній зі станцій Південно-Західної залізниці вона разом з племінницею потрапляє в полон до поляків. Під виглядом біженців виїжджає до Рівного, де знаходить притулок у знайомих. Тільки через три місяці вдалося прибути до Нової Чартория, яка все ще була зайнята польськими військами. Через шість тижнів в село увійшли частини Червоної Армії. Незважаючи на всі потрясіння, маєток не було розграбовано. Влітку 1920 року маєток націоналізували, хоча старожили села стверджують, що Наталія Іванівна сама все передала державі. До осені в садибі був організований сельхозтехникум, в якому вона працювала викладачкою німецької мови. Навесні 1921 року постановою Волинського губернського виконкому як колишню поміщицю її виселили з її помешкання і звільнили з роботи. Більше чотирьох місяців разом із племінницею Наталія Іванівна служила сестрою милосердя в Славутському санаторії для туберкульозних хворих.
——————————
Возвращение на Волынь было сопряжено с рядом трудностей. На одной из станций Юго-Западной железной дороги она вместе с племянницей попадает в плен к полякам. Под видом беженцев выезжает в Ровно, где находит приют у знакомых. Только через три месяца удалось прибыть в Новую Чарторию, которая все ещё была занята польскими войсками. Через шесть недель в село вошли части Красной Армии. Несмотря на все потрясения, имение не было разграблено. Летом 1920 года имение национализировали, хотя старожилы села утверждают, что Наталья Ивановна сама все передала государству. К осени в усадьбе был организован сельхозтехникум, в котором она работала преподавательницей немецкого языка. Весной 1921 года по постановлению Волынского губернского исполкома как бывшую помещицу ее выселили из ее имения и уволили с работы. Более четырех месяцев вместе с племянницей Наталья Ивановна служила сестрой милосердия в Славутском санатории для туберкулезных больных.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8847_8854_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8855_8857_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8858_8870_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8936_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8937_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8882_8885_middle.png

Восени керівництво технікуму знову запрошує Н.І. Оржівський для ведення занять з німецької мови. Але через два роки вона змушена назавжди покинути Нову Чартория.
——————————
Осенью руководство техникума вновь приглашает Н.И. Оржевскую для ведения занятий по немецкому языку. Но через два года она вынуждена навсегда покинуть Новую Чарторию.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8885_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8871_8873_middle.png





З 1923 по 1925 проживає в Києві у своєї родички Марії Іванівни Мусіної-Пушкіної. У квітні 1925 року після шестирічної перерви повертається до Житомира, де члени Свято-Миколаївського братства обирають її головою, замість заарештованого і висланого на Соловки православного єпископа Аркадія Остальський. У квітні 1932 -1933 роки завдяки діяльності братства і його допомоги були врятовані сотні житомирян. Отримуючи грошові перекази, Н.І.Оржевска йшла в магазин «Торгсин» і купувала необхідні продукти харчування. За спогадами очевидців, в день отримання переказу і відвідування «Торгсин» всі ті, кому вона надавала допомогу, вже чекали її на шляху від магазину до її квартири. Додому вона поверталася часто тільки з маленьким пакетиком крупи, все роздавши нещасним дорогою.
——————————
С 1923 по 1925 проживает в Киеве у своей родственницы Марии Ивановны Мусиной-Пушкиной. В апреле 1925 года после шестилетнего перерыва возвращается в Житомир, где члены Свято-Николаевского братства избирают её председателем, вместо арестованного и высланного на Соловки православного епископа Аркадия Остальского. В голодные 1932 -1933 годы благодаря деятельности братства и его помощи были спасены сотни житомирян. Получая денежные переводы, Н.И.Оржевская шла в магазин «Торгсина» и приобретала необходимые продукты питания. По воспоминаниям очевидцев, в день получения перевода и посещения «Торгсина» все те, кому она оказывала помощь, уже ждали ее на пути от магазина до ее квартиры. Домой она возвращалась часто только с маленьким пакетиком крупы, все раздав несчастным дорогою.







У грудні 1934 року Н.І. Оржівський разом зі своєю племінницею Наталією Сергіївною Шаховської піддається арешту. Їм пред'явили абсурдне звинувачення за ст. 7, 54-8, 54-11 КК УРСР Оржівську рятує довідка, що вона онука декабриста Шаховського, а от її племінницю, правнучку декабриста, уклали в концтабір строком на 5 років. Все ж Наталія Іванівна була вислана з Житомира в адміністративному порядку ... Останній документ, який говорить про неї - лист Наталії Іванівни від 27 листопада 1935 року, написаний Ганні Миколаївні Шаховської, дружині брата Дмитра. Люди, що знали милосердну княжну, стверджують, що Наталія Іванівна померла в 1939 році в Казахстані, куди була вислана її племінниця ».
——————————
В декабре 1934 года Н.И. Оржевская вместе со своей племянницей Натальей Сергеевной Шаховской подвергается аресту. Им предъявили абсурдное обвинение по ст. 7, 54-8, 54-11 УК УССР Оржевскую спасает справка, что она внучка декабриста Шаховского, а вот ее племянницу, правнучку декабриста, заключили в концлагерь сроком на 5 лет. Все же Наталья Ивановна была выслана из Житомира в административном порядке… Последний документ, который говорит о ней — письмо Натальи Ивановны от 27 ноября 1935 года, написанное Анне Николаевной Шаховской, жене брата Дмитрия. Люди, знавшие милосердную княжну, утверждают, что Наталья Ивановна умерла в 1939 году в Казахстане, куда была выслана её племянница».


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8879_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8880_middle.png









Щось тут щодо останніх років життя Наталії Іванівни не цілком ясно. За документами фондів Державного Архіву Російської Федерації в Книзі пам'яті про дворян на сайті http://pkk.memo.ru/ знаходжу, що Шаховська-Оржівська Наталія Іванівна «У травні 1935 - вислана в село Георгіївське Алма-Атинській області. У червні 1936 - отримала відмову про скасування висилки. 15 червня 1939 - померла у засланні ». А її племінниця Шаховська Наталія Сергіївна «З 1939 - проживала в Малоярославце, потім - у Ростові Ярославському. У 1940-х - арештована, засуджена до ув'язнення в табір. У 1956 (?) - Після звільнення проживала в Московській області. 31 січня 1970 - померла в Москві, похована на Новодівичому кладовищі ». Звертаю увагу, що Наталії Іванівні відмовили у скасуванні висилки, коли їй було вже 77 років. Ось така сумна доля - декабрист Федір Шаховської, затаврований царською владою, і його внучка Наталія, затаврована радянською владою, померли в засланнях, забуті і нікому не потрібні. На згадку про декабриста Федора Петровича Шаховського одна з вулиць міста Суздаля тепер названа його ім'ям, його могила в 1976 році була включена в перелік історичних пам'яток державного значення. На згадку про Наталію Іванівну Шаховську її ім'ям ніде нічого не названо, і де її могила не відомо.
——————————
Что-то тут насчет последних лет жизни Натальи Ивановны не вполне ясно. По документам фондов Государственного Архива Российской Федерации в Книге памяти о дворянах на сайте http://pkk.memo.ru/ нахожу, что Шаховская-Оржевская Наталья Ивановна «В мае 1935 — выслана в село Георгиевское Алма-Атинской области. В июне 1936 - получила отказ об отмене высылки. 15 июня 1939 — скончалась в ссылке». А ее племянница Шаховская Наталья Сергеевна «С 1939 — проживала в Малоярославце, затем — в Ростове Ярославском. В 1940-х — арестована, приговорена к заключению в лагерь. В 1956 (?) — после освобождения проживала в Московской области. 31 января 1970 — скончалась в Москве, похоронена на Новодевичьем кладбище». Обращаю внимание, что Наталье Ивановне отказали в отмене высылки, когда ей было уже 77 лет. Вот такая печальная судьба - декабрист Федор Шаховской, заклейменный царской властью, и его внучка Наталья, заклейменная советской властью, умерли в ссылках, забытые и никому не нужные. В память о декабристе Федоре Петровиче Шаховском одна из улиц города Суздаля теперь названа его именем, его могила в 1976 году была включена в перечень исторических памятников государственного значения. В память о Наталье Ивановне Шаховской ее именем нигде ничего не названо, и где ее могила не известно.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8841_8846_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8925_8931_middle.png








переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8901_8906_middle.jpg
















переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8911_8918_middle.png

Садиба Оржівських в Новій Чорториї порівняно добре збереглася. Тепер тут Новочорторийський аграрний технікум Державного агроекологічного університету. У приміщеннях палацу збереглися інтер'єри, парадні сходи, вітражі, унікальні дзеркала, ковка ручної роботи, обробка морений дубом. «Але в 90-ті роки минулого сторіччя, - пише житомирський краєзнавець Георгій Мокрицький, - місцеві" Остапи Бендери "зуміли продати унікальні елементи огорожі каміна з вітальні палацу». Також збереглися церква-усипальниця генерала Петра Оржівського (нині діюча), будиночок воротаря в мотивах ренесансу, мальовничий парк з водоймою і парадні ворота в мотивах неоготики.
——————————
Усадьба Оржевских в Новой Чартории сравнительно хорошо сохранилась. Теперь тут Новочерторийский аграрный техникум Государственного агроэкологического университета. В помещениях дворца сохранились интерьеры, парадная лестница, витражи, уникальные зеркала, ковка ручной работы, отделка мореным дубом. «Но в 90-е годы прошлого столетия, - пишет житомирский краевед Георгий Мокрицкий, - местные "Остапы Бендеры" сумели продать уникальные элементы ограждения камина из гостиной дворца». Также сохранились церковь-усыпальница генерала Петра Оржевского (ныне действующая), домик привратника в мотивах ренессанса, живописный парк с водоемом и парадные ворота в мотивах неоготики.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8764_middle.png






переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/J_JULE/22.%20NOVA_CHERTORIA/IMG_8767_middle.png







У Житомирі на вулиці Червоного Хреста (колишня Дівоча) збереглася будівля, в якому знаходився очолюваний Наталією Іванівною Житомирський комітет товариства Червоного Хреста з лікарнею Червоного Хреста. Тепер тут Житомирська обласна клінічна лікарня імені О.Ф. Гербачевського. Зберігся колишній лазарет № 3 на Пушкінській вулиці, який відкрила і містила за свій рахунок Наталія Іванівна (тут же і жила). За радянських часів тут був Ліксанупру для номенклатури високого рангу, прихований від сторонніх очей, краща медична установа області, а тепер - Обласний медичний консультативно-діагностичний центр. Збереглася й нині діюча стара дерев'яна Свято-Миколаївська церква на Смолянському кладовищі, де було організовано Свято-Миколаївське братство. На жаль, на жодному з цих будівель немає навіть пам'ятної дошки на честь прекрасної людини, що заслужив пам'яті нащадків, - Наталії Іванівни Оржівської.
——————————
В Житомире на улице Красного Креста (бывшая Девичья) сохранилось здание, в котором находился возглавляемый Натальей Ивановной Житомирский комитет общества Красного Креста с больницей Красного Креста. Теперь тут Житомирская областная клиническая больница имени А.Ф. Гербачевского. Сохранился бывший лазарет № 3 на Пушкинской улице, который открыла и содержала за свой счет Наталья Ивановна (здесь же и жила). В советское время тут был Лечсанупр для номенклатуры высокого ранга, скрытый от посторонних глаз, лучшее медицинское учреждение области, а теперь - Областной медицинский консультативно-диагностический центр. Сохранилась и ныне действующая старая деревянная Свято-Николаевская церковь на Смолянском кладбище, где было организовано Свято-Николаевское братство. К сожалению, ни на одном из этих зданий нет даже памятной доски в честь прекрасного человека, заслужившего памяти потомков, - Натальи Ивановны Оржевской.

збережені господарські будівлі/сохранившиеся хозяйственный постройки




покидаємо маєток через ще одні ковані металеві ворота/покидаем имение через еще одни кованные металические ворота


Генерал от кавалерии Петр Васильевич Оржевский. Предположительно 1880-е годы. Источник - http://dlib.rsl.ru/viewer/01004161228#?page=629


Княжна Наталья Ивановна Шаховская (Оржевская). Предположительно 1880-е годы.


Княжна Наталья Ивановна Оржевская. Предположительно 1910-е годы. Источник - http://rus.zt.ua/?p=586


ось така історія, садиби і людини - Наталії Іванівни Ржевской./вот такая история, усадьбы и человека - Натальи Ивановны Оржевской.

Джерело/источник - http://zhzh.info/publ/31-1-0-5820


ну как то так =))

  • 1
щось неоготику не уловив в воротах(

- Миколаївська церква на Смолянському кладовищі Житомира, почалась будуватись Семеном Мотлаховим на могилі жінки Варвари в 1885 році, але за нестачою фінансування не була завершена, добудували в 1896 році коштом Григорія Грози та парафіян..

я тоже... но решил не вмешиваться в авторский текст =)

  • 1