?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Миколаївський собор Покровського монастиря/Наследие. Николаевский собор Покровского монастыря.

На початковому етапі існування Покровського монастиря його засновниця — велика княгиня Олександра Петрівна — мусила обмежитися доволі скромною дерев’яною Покровською церквою. У звіті монастиря відзначалося: «На улаштування монастиря і лікарень при ньому, а також на задоволення потреб хворих знадобилися великі витрати, а тому про будівництво великого кам'яного храму спочатку не могло йтися. Тільки через кілька років, коли матеріальне напруження, в розумінні коштів, потроху зменшувалося, можна було подумати і про будівництво кам'яного храму»[1]. Зрештою, у 1895 році місто надало обителі додаткову ділянку землі під новобудову, а у 1896-му було розпочато проектування і спорудження собору.
Ескіз проекту, на прохання великої княгині, підготував її син Петро Миколайович. За його малюнком архітектор Володимир Ніколаєв розробив проектні креслення. Храму було надано пирамідальної форми, його вінчали загалом 15 цибулястих бань різної величини (головна центральна баня, по 4 наріжних у два яруси, окремі бані над вівтарем, над вівтарною апсидою, над західним фасадом, а також малі бані над шатровими завершеннями трьох порталів з північного, західного й південного боку). Оформлення набуло рис «російського стилю»; разом з тим, укрупнення декоративних елементів — кокошників, «гирьок», аркатур тощо — притаманне естетиці раннього модерну.
----------
На начальном этапе существования Покровского монастыря его основательница - великая княгиня Александра Петровна - должна ограничиться довольно скромной деревянной Покровской церковью. В отчете монастыря отмечалось: «На устройство монастыря и больниц при нем, а также на удовлетворение потребностей больных понадобились большие расходы, а потому о строительстве большого каменного храма изначально не могло быть и речи. Только через несколько лет, когда материальное напряжение, в понимании средств, понемногу уменьшалось, можно было подумать и о строительстве каменного храма »[1]. В конце концов, в 1895 году город предоставил обители дополнительный участок земли под новостройку, а в 1896 году было начато проектирование и строительство собора. Эскиз проекта, по просьбе великой княгини, подготовил ее сын Петр. По его рисунком архитектор Владимир Николаев разработал проектные чертежи. Храму была придана пирамидальная форма, его венчали 15 луковичных бань различной величины (главная центральная баня, по 4 наружных в два яруса, отдельные бани над алтарем, над алтарной апсидой, над западным фасадом, а также малые купола над шатровыми завершениями трех порталов с североной, западной и южногой стороны). Оформление приобрело черты «русского стиля»; вместе с тем, укрупнение декоративных элементов - кокошников, «гирек», аркатура и т.д. - присуще эстетике раннего модерна.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2010-13/2013/Mikhailovsky/IMG_7775_middle.jpg

Урочиста закладка храму була приурочена до відвідання Києва Миколою ІІ. Вона вiдбулася 21 серпня (2 вересня) 1896 року у присутностi імператора та імператриці. Микола ІІ особисто поклав цеглину до пiдвалин майбутнього собору, котрий було вирiшено найменувати на честь Святителя Миколая Мирлiкiйського, співіменного iмператоровi та покiйному чоловiковi княгинi-засновницi. До 1900 року спорудження велетенського собору вже було завершене «учорні» (без опоряджувальних робіт), але смерть великої княгині Олександри Петрівни дещо уповільнила будівництво. Усі будівельні витрати, що склали у підсумку 392 257 руб. 90 коп.[2], забезпечувалися благодійними пожертвами (серед провідних жертвувачів був Нікола Терещенко). Спорудження велося з цегли, якої було використано 6 мільйонів штук (інформація у деяких джерелах про те, що в соборі застосовано залізобетонні склепінчасті конструкції, не підтверджується докладним звітом про будівництво[3]). Конструктивну «родзинку» будівлі становить центральне ядро собору — квадратний у плані простір площею близько 20×20 м, перекритий цегляним склепінням, що спирається на перехрещені діагональні арки, без застосування парусів і барабану. Розрахунок цього неординарного вирішення разом з відповідальним будівником В. Ніколаєвим виконав молодий зодчий О. Вербицький. Освячення собору відбулося 9 (22) травня 1911 року[4]. Головний престол іменувався на честь Св. Миколая Мирлікійського, престол північного приділу — в ім'я Св. Апостола Петра та Св. Миколи Качанова, новгородського чудотворця, престол південного приділу — в ім'я Св. Великомучениці Анастасії та Св. Цариці Олександри. У цокольному об'ємі було влаштовано також нижній храм із головним престолом на честь Ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» (освячений 1918 року). Первісний інтер'єр храму через нестачу коштів виглядав досить скромно. У головному іконостасі, виготовленому за проектом великого князя Петра Миколайовича, були ікони Спасителя й Богоматері, надіслані з Петербурга, інші написали сестри-послушниці в монастирській майстерні. Святинею собору вважалася подарована імператорською родиною фамільна реліквія Романових — ікона Божої Матері «Всіх Скорботних Радість». Стіни не були розписані.
-----------
Торжественная закладка храма была приурочена к посещению Киева Николаем II. Она состоялась 21 августа (2 сентября) 1896 году в присутствии императора и императрицы. Николай II в лично положил кирпич в устоев будущего собора, который было решено именовать в честь Святителя Николая Мирликийського, одноименого императору и покойному мужу княгини-основательницы. К 1900 году сооружение гигантского собора уже было завершено «вчерне» (без отделочных работ), но смерть великой княгини Александры Петровны несколько замедлила строительство. Все строительные расходы, составившие в итоге 392257 руб. 90 коп. [2], обеспечивались благотворительными пожертвованиями (среди ведущих жертвователей был Никола Терещенко). Сооружение велось из кирпича, которой было использовано 6000000 штук (информация в некоторых источниках о том, что в соборе применены железобетонные сводчатые конструкции, не подтверждается подробным отчетом о строительстве [3]). Конструктивную «изюминку» здания составляет центральное ядро ​​собора - квадратный в плане пространство площадью около 20 × 20 м, перекрытый кирпичным сводом, опирающимся на перекрещенные диагональные арки, без применения парусов и барабана. Расчет этого неординарного решения вместе с ответственным строителем В. Николаевым выполнил молодой зодчий А. Вербицкий. Освящение собора состоялось 9 (22) мая 1911 [4]. Главный престол именовался в честь Св. Николая Мирликийского, престол северного придела - во имя Св. Апостола Петра и Св. Николая Качанова, новгородского чудотворца, престол южного придела - во имя Св. Великомученицы Анастасии и Св. Царицы Александры. В цокольном объеме был устроен также нижний храм с главным престолом в честь Иконы Божией Матери «Живоносный Источник» (освящен 1918 года). Первоначальный интерьер храма из-за нехватки средств выглядел довольно скромно. В главном иконостасе, изготовленном по проекту великого князя Петра Николаевича, были иконы Спасителя и Богоматери, присланные из Петербурга, другие написали сестры послушницы в монастырской мастерской. Святыней собора считалась подаренная императорской семьей фамильная реликвия Романовых - икона Божьей Матери «Всех Скорбящих Радость». Стены не были расписаны.

джерело/источник - https://uk.wikipedia.org/wiki/Миколаївський_собор_Покровського_монастиря_(Київ)


ну как то так =))