?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Ободівка. Палац. Частина 2/Наследие. Ободовка. Дворец Собанских. Часть 2.

Текст і частина фотографій наведених в даній статті використана з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його великого і багатостороннього описа, після травневого 2008 року відвідування Ободівки (http://www.sergekot.com/obodovka-chast-i/). Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015 року доповнять розповідь.
Ще трохи історії ...
Михайло Собанський був великим торговцем хлібом в Одесі. Належавший не те йому, не те його брату величезний "хлібний магазин" - досі прикрашає місто, відомий правда більше під пізнішим ім'ям Собанських казарм. Михайло Собанський займав посаду Брацлавського консула в Торговицької Конфедерації, а пізніше (1817) - Президента Судово-освітньої комісії Волинської, Подільської та Київської губерній. У 1818 став членом тільки створеного Віленського друкарного суспільства, в цьому ж році зобов'язався виплачувати по 300 рублів щорічно на користь Волинського ліцею. Він був одним із засновників польської "Чорноморської торгової компанії", до складу правління якої він входив. Разом з братом Матеушем він активно розвивав торгове судноплавство в молодому одеському порту. Зібрані на своїх великих подільських землях врожаї він переправляв на волах до Одеси і далі переправляв на експорт - найактивніший бізнес в Одесі тих років.
----------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его большого и многостороннего труда, после майского 2008 года посещения Ободовки (http://www.sergekot.com/obodovka-chast-i/). Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года дополнят повествование.
Еще немного истории...
Михаил Собанский был крупным торговцем хлебом в Одессе. Принадлежавший не то ему, не то его брату огромный "хлебный магазин" — до сих пор украшает город, известный правда больше под более поздним именем Собанских казарм. Михаил Собанский занимал должность Брацлавского консула в Торговицкой Конфедерации, а позже (1817) — Президента Судебно-образовательной комиссии Волынской, Подольской и Киевской губерний. В 1818 стал членом только созданного Виленского печатного общества, в этом же году обязался выплачивать по 300 рублей ежегодно в пользу Волинского лицея. Он был одним из основателей польской "Черноморской торговой компании", в состав правления которой он входил. Вместе с братом Матеушем он активно развивал торговое судоходство в молодом одесском порту. Собранные на своих обширных подольских землях урожаи он переправлял на волах в Одессу и далее переправлял на экспорт — самый активный бизнес в Одессе тех лет.



Брав активну участь і в політичному житті Польщі в період її розділів і зникнення як держави. Пізніше, коли Польща увійшла до складу Росії, він був нагороджений орден св. Анни I-го ступеня. У 1822 році Михайло Собанський заявив про бажання виділити 2000 рублів на пам'ятник Копернику у Варшаві, який запланувало встановити Варшавське товариство друзів науки. Михайло Собанський дуже вигідно одружився, на Вікторії Орловської герба Любич (Wiktoria Orłowska h. Lubicz), (23. (25?). II. 1772-1858), завдяки чому поріднився з багатьма відомими прізвищами. Майбутня наречена Михайла Собанського вчилася у Львові, в приватному пансіоні. Її весілля з Михайлом відбулася 25 листопада 1790-го. Молоді відразу оселилися в Ободівці. Через 10 років, в 1800-м, тут було закінчено будівництво палацу. Вікторія була захоплена садівництвом і саме вона заклала парк в Ободівці, для чого був запрошений відомий ірландський садово-паркових справ майстер Діонісій Міклер. Вікторія і сама брала участь у створенні парку, зробленого в англійському стилі, він мав тоді площу в 17 гектар. Була навіть спеціально закуплена оранжерея для парку. Мабуть це її настільки надихнуло, що вона вирішила спробувати свої сили і в архітектурі - їй прийшла в голову ідея збагатити палац будівництвом вежі. Причому вона вирішила піднести сюрприз своєму чоловікові, який перебував на той момент у Італії. Михайло Собанський мабуть не дуже любив сюрпризи, і коли повернувшись ломой, побачив "це" - вежу, споруджену Вікторією - прийшов не те в лють, не те в розпач, зібрав речі і поїхав до маєтку Бжозовських, у Соколовку. Вежа може і не вписується в загальний стиль, але щоб прямо так ... Втім та ж легенда свідчить, що незабаром подружжя знову з'єдналося в Ободівці. Вікторія залишилася в історії як багата філантропка. До 1805 році Вікторія Андріївна Собанська виїхала до Варшави, де зайнялася вихованням підростаючих дітей. Закінчивши це заняття, вона повернулася до Ободівці, не те в 1812, не те в 1815 році. Чоловік її в цей час нарощував сімейний капітал успішної хліботоргівлею, часто при цьому наїжджаючи до Одеси. Крім Одеси, Михайло Собанський часто бував в Кременці, де трудився у Волинській комісії освітньої комісії. У 1818 році сім'я на два роки переїхала до Кременця, а після повернення, в 1820-му році, на три роки Вікторія виїхала з дочками і виховуючоюся у неї онукою сестри її чоловіка Теклою Бжозовською до Відня, для подальшої освіти дітей. Салон Собанських у Ободівці був одним з найзначніших на Поділлі, завдяки своїм пишним балам з безліччю гостей. Дочка їх, Михалина (Michalina Sobańska), була одружена з представником іншої відомої прізвища - Гіжицьких, Людвігом-Стефаном-Петром Гіжицьким (Ludwik Stefan Piotr Giżycki), а інша дочка , Ідалія Аделаїда (Idalia Adelajda Sobańska) - за графом Вільгельмом-Ігнацієм Броель-Плятеров (Wilhelm Ignacy hrabia Broel-Plater).
* Список Землевласників Ольгопольського повіту на 1914 рік
-----------
Активно участвовал и в политической жизни Польши в период ее разделов и исчезновения как государства. Позже, когда Польша вошла в состав России, он был награжден орден св. Анны I-й степени. В 1822 году Михаил Собанский заявил о желании выделить 2000 рублей на памятник Копернику в Варшаве, который запланировало установить Варшавское общество друзей науки. Михаил Собанский очень выгодно женился, на Виктории Орловской герба Любич (Wiktoria Orłowska h. Lubicz), (23.(25?).II. 1772-1858), благодаря чему породнился с многими известными фамилиями. Будущая невеста Михаила Собанского училась во Львове, в частном пансионе. Ее свадьба с Михаилом состоялась 25 ноября 1790-го. Молодые сразу поселились в Ободовке. Через 10 лет, в 1800-м, тут было закончено строительство дворца. Виктория была увлечена садоводством и именно она заложила парк в Ободовке, для чего был приглашен известный ирландский садово-парковых дел мастер Дионисий Миклер. Виктория и сама участвовала в создании парка, сделанного в английском стиле, имевшего тогда площадь в 17 гектар. Была даже специально закуплена оранжерея для парка. Видимо это ее настолько вдохновило, что она решила попробовать свои силы и в архитектуре — ей пришла в голову идея обогатить дворец постройкой башни. Причем она решила преподнести сюрприз своему мужу, находившемуся на тот момент в Италии. Михаил Собанский видимо не очень любил сюрпризы, и когда вернувшись ломой, увидел "это" — башню, воздвигнутую Викторией — пришел не то в ярость, не то в отчаяние, собрал вещи и уехал в имение Бжозовских, Соколовку. Башня может и не вписывается в общий стиль, но чтобы прямо так… Впрочем та же легенда гласит, что вскоре супруги вновь соединились в Ободовке. Виктория осталась в истории как богатая филантропка. К 1805 году Виктория Андреевна Собанская выехала в Варшаву, где знялась воспитанием подраставших детей. Закончив это занятие, она вернулась в Ободовку, не то в 1812, не то в 1815 году. Муж ее в это время наращивал семейный капитал успешной хлеботорговлей, часто при этом наезжая в Одессу. Помимо Одессы, Михаил Собанский часто бывал в Кременце, где трудился в Волынской комиссии образовательной комиссии. В 1818 году семья на два года переехала в Кременец, а по возвращении, в 1820-м году, на три года Виктория выехала с дочерьми и воспитывавшейся у нее внучкой сестры ее мужа Теклой Бжозовской в Вену, для дальнейшего образования детей. Салон Собанских в Ободовке был одним из самых значительных в Подолии, благодаря своим пышным балам с множеством гостей. Дочь их, Михалина (Michalina Sobańska), была замужем за представителем другой известной фамилии — Гижицких, Людвигом-Стефаном-Петром Гижицким (Ludwik Stefan Piotr Giżycki), а другая дочь, Идалия Аделаида (Idalia Adelajda Sobańska) — за графом Вильгельмом-Игнацием Броель-Плятером (Wilhelm Ignacy hrabia Broel-Plater).
* Список Землевладельцев Ольгопольского уезда на 1914 год


Герб Юнак (Junosza), до якого належали і Собанські/Герб Юноша ( Junosza), к которому относились и Собанские.

Далі в родині Собанських почалися досить трагічні події. У 1814 році важко захворів глава сімейства, Михайло Собанський. У травні 1823 року відіслав з Ободівки князю Чарторийського лікарський висновок про власну хворобу і прохання про відставку з поста Президента Судово-просвітницької комісії. Михайло боровся з хворобою довгі роки, але нещастя підстерігали сім'ю і з іншого боку. Пов'язано все було за участю синів в польських заколотах. Спочатку, в 1826 році були арештовані Людвіг і Готард, за участь в патріотичному суспільстві. Для їх звільнення Вікторія їздила в Петербург. Готард взяв участь і в польському заколоті 1831 року, був заарештований, причому ймовірно засуджений був до смертної кари. Вдалося виклопотати заміну страти на поселення. Його заслали в Казань. Через рік, в 1832 році, в Ободівці, за відсутності дітей, Вікторія Андріївна поховала чоловіка. Незабаром після цього Вікторія Собанська відвідала сина Готарда в Казані, де домоглася дозволу і побудувала невелику католицьку каплицю. Їздила вона до сина і в нове місце заслання - Ялуторовськ Тобольської губернії. За участь у повстанні володіння Собанських повинні були бути кофісковани, але в родині був документ про довічне володінні сім'єю Ободівським ключем, Клембівкою і селом Стіна в Ямпільському повіті. Найнявши адвоката Шостаковского, родині вдалося відстояти більшість володінь, при цьому вони отримали право самостійно вибрати ті маєтки, які повинні були перейти в казну. Так і вирішилася доля Ободівки - Вікторія вибрала саме її, віддавши в казну Ладижин, який теж належав Собанським. З тих пір Ободівка стає одним з головних маєтків Собанських. А ось володіння Собанських у Одесі були конфісковані. У 1837 році в Варшаві помер старший син - Людвіг Михайлович. У 1841 році в Ялуторовске помер і наступний син, Готард Собанський. Вікторія Андріївна виділила значну суму на будівництво костелу в Тобольську. Мати, яка втратила чоловіка і двох синів, в 1844 році виїхала в Рим, де весь час проводила в молитвах. Грошима вона допомагала уніатським монахиням-базіліанкам, та так, що на її гроші ті змогли купити собі невеликий палац. Але заколоти не залишали Собанських і там, на чужині - події 1848 року змусили її повернутися до Варшави, звідси вона змогла зайнятися наприклад установкою пам'ятника на могилі Готарда в Ялуторовске. У Варшаві ж вона померла 29 липня 1858 року. Тіло перевезли до Ободівці, де вона була віддана землі в фамільному склепі*.
Старший син Михайла, Людвіг Андрій Матеуш Собанський (Ludwik Andrzej Mateusz Sobański) або Людвіг Михайлович, (31 жовтня 1791 - 16 листопад 1837) народився тут, в Ободівці. Він був Ватажком дворянства Брацлавського повіту і активістом Торговицької Конфедерації. Людвіг - також активний учасник польського руху за відтворення незалежної держави. Мало того, він навіть обіймав посаду голови спочатку Волинської, а потім після розділу її на три провінції, Подільської провінції неіснуючої держави! Цей террітріальний розподіл було придумано патріотичним товариством, в яке Людвіг Михайлович вступив в 1821 році. Після придушення грудневого виступу в Петербурзі стало відомо і про польське "Патріотичному товаристві". У 1826 він був заарештований разом з братом Готардом. Потім почалися страшні заслання і в'язниці. То в Петропавлівці посидить аж сім місяців (нагадаю, за участь в русі, що ставив собі за мету розділ країни), то бідного, в Варшаву відправлять, правда теж у в'язницю. Потім знову його перевели в 1828 році в Петропавловську фортецю, звідки в наступному році відпустили. Однак видно він був дуже рішуче налаштований в своїх переконаннях про необхідність видродження Польщі, так що перед листопадовим повстання 1831 року його знову заарештували і вислали до Перьмі. Там він пробув до 1833 року, коли отримав дозвіл повернутися до Ободівки.
У 1823 році, в Кракові, Людвіг одружився на графині Розі-Терезі Любінській (Róża Teresa hr. Łubieńska) (8.10.1799-10.12.1888), дочки Міністра Справедливості наполеонівського Герцогства Варшавського. Вона прославилася тим, що допомагала польським військовополоненим. Коли чоловіка в 1831 році вислали до Перьмі, вона, як дружина-декабристка, вирушила за чоловіком.
* При написанні матеріалу про Вікторію Орловської-Собанської використаний в числі інших матеріал книги Вікторії Колесник "Видатні поляки в історії Вінниччини".
----------
Далее в семье Собанских начались довольно трагичные события. В 1814 году тяжело заболел глава семейства, Михаил Собанский. В мае 1823 года он отослал из Ободовки князю Чарторыйскому врачебное заключение о собственной болезни и просьбу об отставке с поста Президента Судебно-просветительской комиссии. Михаил боролся с болезнью долгие годы, но несчастья подстерегали семью и с другой стороны. Связано все было с участием сыновей в польских мятежах. Сначала, в 1826 году были арестованы Людвиг и Готард, за участие в Патриотическом обществе. Для их освобождения Виктория ездила в Петербург. Готард принял участие и в польском мятеже 1831 года, был арестован, причем вероятно приговорен был к смертной казни. Удалось выхлопотать замену казни на поселение. Его сослали в Казань. Через год, в 1832 году, в Ободовке, в отсутствие детей, Виктория Андреевна похоронила мужа. Вскоре после этого Виктория Собанская посетила сына Готарда в Казани, где добилась разрешения и построила небольшую католическую часовню. Ездила она к сыну и в новое место ссылки — Ялуторовск Тобольской губернии. За участие в восстании владения Собанских должны были быть кофискованы, но в семье имелся документ о пожизненном владении семьей Ободовским ключем, Клембовкой и селом Стена в Ямпольском уезде. Наняв адвоката Шостаковского, семье удалось отстоять большинство владений, при этом они получили право самостоятельно выбрать те имения, которые должны были перейти в казну. Так и решилась участь Ободовки — Виктория выбрала именно ее, отдав в казну Ладыжин, тоже принадлежавший Собанским. С тех пор Ободовка становится одним из главных имений Собанских. А вот владения Собанских в Одессе были конфискованы. В 1837 году в Варшаве умер старший сын — Людвиг Михайлович. В 1841 году в Ялуторовске умер и следующий сын, Готард Собанский. Виктория Андреевна выделила значительную сумму на строительство костела в Тобольске. Мать, потереявшая мужа и двух сыновей, в 1844 году уехала в Рим, где все время проводила в молитвах. Деньгами она помагала деньгами униатским монахиням-базилианкам, да так, что на ее деньги те смогли купить себе небольшой дворец. Но мятежи не оставляли Собанскую и там, на чужбине — события 1848 года заставили ее вернуться в Варшаву, отсюда она смогла занятся например установкой памятника на могиле Готарда в Ялуторовске. В Варшаве же она умерла, 29 июля 1858 года. Тело перевезли в Ободовку, где она была предана земле в фамильном склепе*.
Старший сын Михаила, Людвиг Андрей Матеуш Собанский (Ludwik Andrzej Mateusz Sobański) или Людвиг Михайлович, (31 октября 1791 — 16 августа 1837) родился здесь, в Ободовке. Он был Предводителем дворянства Брацлавского уезда и активистом Торговицкой Конфедерации. Людвиг — также активный участник польского движения за воссоздания независимого государства. Мало того, он даже занимал должность главы сначала Волынской, а затем после раздела ее на три провинции, Подольской провинции несуществующего государства! Это территриальное деление было придумано Патриотичным товариществом, в которое Людвиг Михайлович вступил в 1821 году. После подавления декабрьского выступления в Петербурге стало известно и о польском "Патриотичном товариществе". В 1826 он был арестован вместе с братом Готардом. Потом начались страшные ссылки и тюрьмы. То в Петропавловке посидит аж семь месяцев (напомню, за участие в движении, ставившем себе целью раздел страны), то бедного, в Варшаву отправят, правда тоже в тюрьму. Затем опять его перевели в 1828 году в Петропавловскую крепость, откуда в следующем году отпустили. Однако видно он был очень решительно настроен в своих убеждениях о необходимости возрождения Польши, так что перед Ноябрьским восстанием 1831 года его вновь арестовали и выслали в Перьм. Там он пробыл до 1833 года, когда получил разрешение вернуться в Ободовку.
В 1823 году, в Кракове, Людвиг женился на графине Розе-Терезе Любинской (Róża Teresa hr. Łubieńska) (8.10.1799-10.12.1888), дочери Министра Справедливости наполеоновского Герцогства Варшавского. Она прославилась тем, что помогала польским военнопленным. Когда мужа в 1831 году выслали в Перьм, она, как жена-декабристка, отправилась за мужем.
* При написании материала о Виктории Орловской-Собанской использован в числе прочих материал книги Виктории Колесник "Известные поляки в истории Винничины".


Роза Тереза Собанская, урожденная графиня Любинская


Ліврейних гудзик з гербами Собанських і Лубенському/Ливрейная пуговица с гербами Собанских и Любенских
(с сайта livrejka.jimdo.com)

21 січня 1833 року у них народився син. Сталося це в Ладижині, тут же, на Поділлі. Його назвали - Фелікс-Хіларі-Михайло Собанський (Feliks Hilary Michał Sobański). По русски це саме "Хіларі" тоді писали "Гіларі". Вже не знаю як краще.)) Зате в Росії він звався просто і зрозуміло - Фелікс Людвигович. В 1913 році "ділянка" Фелікса Людвіговича Собанського в Ободівці становила уже 7166 десятин - майже 8 гектар *. Фелікс Людвигович належить до одеським Собанських, він до речі закінчив в Одесі Рішельєвський ліцей. Забавні спогади залишила про нього його молода родичка, графиня Марія Грохольська (Maria hr. Grocholska) шо вийшла заміж за Ієроніма Собанського, з іншої гілки родини - вона часто бувала у нього в палаці в Ободівці і відзначає як їй, двадцятирічної на той момент дівчині було цікаво з 67 річним дідом - він ... "зберігає вкрай молодий розум і не гребував такою молодою, років двадцяти кобилкою, якої я була тоді. Він говорив зі мною про все і завжди цікаво і дуже жваво. Ніколи не було нудно в Ободівці! *
У 1852 під час епідемії холери у Варшаві він заснував і підтримував лазарет для хворих, де і сам доглядав за хворими.
* Maria z Grocholskich Hieronimowa Sobańska: "Wspominki nikłe". Grodzisk Mazowiecki, Primum 2002
----------
21 января 1833 году у них родился сын. Произошло это в Ладыжине, тут же, в Подолии. Его назвали — Феликс-Хилари-Михаил Собанский (Feliks Hilary Michał Sobański). По русски это самое "Хилари" тогда писали "Гиларий". Уж не знаю как лучше.)) Зато в России он звался просто и понятно — Феликс Людвигович. В 1913 году "участок" Феликса Людвиговича Собанского в Ободовке составлял уже 7166 десятин — почти 8 гектар*. Феликс Людвигович принадлежит к одесским Собанским, он кстати окончил в Одессе Ришельевский Лицей. Забавные воспоминания оставила о нем его молодая родственница, графиня Мария Грохольская (Maria hr. Grocholska) вышедшая замуж за Иеронима Собанского, из другой ветви семьи — она часто бывала у него во дворце в Ободовке и отмечает как ей, двадцатилетней на тот момент девушке было интересно с 67 летним стариком — он …" сохраняет крайне молодой ум и не гнушался такой молодой, лет двадцати кобылкой, которой я был тогда. Он говорил со мной обо всем и всегда интересно и очень живо. Никогда не было скучно в Ободовке! *
В 1852 во время эпидемии холеры Варшаве он основал и поддерживал лазарет для больных, где и сам ухаживал за больными.
* Maria z Grocholskich Hieronimowa Sobańska: "Wspominki nikłe". Grodzisk Mazowiecki, Primum 2002

інші частини/другие части

1 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/150924.html
3 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/467140.html
4 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/467296.html
5 - https://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/467806.html


ну как то так =))


  • 1

Наследие. Ободовка. Дворец Собанских. Часть 1.

Пользователь apdance1 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Ободовка. Дворец Собанских. Часть 1.» в контексте: [...] Продолжение следует... Вторая часть тут - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/151250.html [...]

жуть, особенно, когда видно небо в оконных проемах(..
пс: история в дворца впечатляет.
а с "высоты ворон" еще фотки будут, что бы оценить весь масштаб строения?

с высоты на сейчас по данному объекту - всё. Это была первая точка съемок, а я был еще ОЧЕНЬ неумелый манипулятор квадрокоптера =)) может быть когда-то еще...

понятно, спасибо)

  • 1