?

Log in

No account? Create an account

m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Жовква. Василіянський монастир/Наследие. Жолква. Василианский монастырь.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Церква Пресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового — культова споруда та обитель отців Василіян, пам'ятка історії і архітектури в м. Жовкві Львівської області, Україна. Один з найцікавіших українських храмів, славний своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними.
————
Церковь Пресвятого Сердца Христова и монастырь Рождества Христова - культовое сооружение и обитель отцов Василиан, памятник истории и архитектуры в г. Жолкве Львовской области, Украина. Один из самых интересных украинских храмов, славный своей стенописью, сочетающий библейские мотивы с национально-историческими.





Історія храму.
Православна церква Різдва Христового в Жовкві, згідно зі згадками в документах, стояла на цьому місці ще перед заснуванням міста. Можливо, храм стояв на місці боярських чи княжих палат — принаймні, місце, на якому він стоїть, є найвищою точкою Жовкви і околиць. Коли 1594 року власник Винник коронний гетьман Станіслав Жолкевський почав будувати біля свого містечка нове місто, архітектори майбутньої Жовкви гармонійно вписали руську святиню в європейську забудову майбутньої гетьманської резиденції.
————
История храма.
Православная церковь Рождества Христова в Жовкве, согласно упоминаниям в документах, стояла на этом месте еще прежде создания города. Возможно, храм стоял на месте боярских или княжеских палат - по крайней мере, место, на котором он стоит, является самой высокой точкой Жолквы и окрестностей. Когда 1594 владелец Винник коронный гетман Станислав Жолкевский начал строить возле своего городка новый город, архитекторы будущей Жолквы гармонично вписали русскую святыню в европейскую застройку будущей гетманской резиденции.





Перша згадка про храм датується 1612 роком, коли Жолкевський наказує «для примноження слави Божої і оздоби релігії грецької» розібрати стару церкву, яка «старістю своєю ушкоджена» — отже, нараховувала не якихось там двадцять років життя. На місці старого храму мав бути зведений новий, мурований. Як і уся Жовква, нова церква Різдва Христового була зведена в ренесансному стилі — хрестоподібна в плані, з високою навою, вузькими вікнами та напівкруглою банею. За зовнішнім виглядом церква виявилася подібною до костелу св. Лаврентія, головного католицького храму міста, майбутньої усипальні родини Жолкевських. Завершили будівництво наприкінці XVII століття, за часів (і за підтримки) правнука Жолкевського — короля Іоанна ІІІ Собеського.
—————
Первое упоминание о храме датируется 1612 годом, когда Жолкевский предписывает «для приумножения славы Божьей и украшения религии греческой» разобрать старую церковь, которая «старостью своей повреждена» - значит, насчитывала не каких-то там двадцать лет жизни. На месте старого храма должен был быть возведен новый, каменный. Как и вся Жолква, новая церковь Рождества Христова была построена в ренессансном стиле - крестообразная в плане, с высокой навой, узкими окнами и полукруглой баней. По внешнему виду церковь оказалась подобной костелу св. Лаврентия, главного католического храма города, будущей усыпальницы семьи Жолкевских. Завершили строительство в конце XVII века, во времена (и при поддержке) правнука Жолкевского - короля Иоанна III Собеского.





1680 року львівський єпископ Йосиф Шумлянський засновує при церкві монастир, який 1753-го став архімандрією. Згодом під опікою монастиря опинились церкви св. Трійці в Жовкві, Різдва Богородиці на Винниках та собору св. Архистратига Михаїла.
1903 року під час святкування 300 років Магдебурзького права Жовкви церкву перебудовують за проектом Едгара Ковача. Старий вівтар розібрали і до первісної ренесансної нави додали новий трансепт з куполом та вівтарем, що зробило церкву вдвічі більшою. Нове обличчя церкви стало цілком еклектичним — круглий ребристий купол на барабані з великими круглими «ілюмінаторами» та маленькими маківками з хрестами, що обрамляють купол, величезні напівкруглі вікна і навіть кельтські хрести на рогах трансепту. Новий храм освятили на честь Серця Христового, хоча весь монастир зберігав первісну назву Різдва Христового.
—————
В 1680 году львовский епископ Иосиф Шумлянский основывает при церкви монастырь, которий в 1753-го стал архимандриею. Впоследствии под опекой монастыря оказались церкви св. Троицы в Жолкве, Рождества Богородицы на Винниках и собора св. Архистратига Михаила.
В 1903 году во время празднования 300 лет Магдебургского права Жолквы церковь перестраивают по проекту Эдгара Ковача. Старый алтарь разобрали и к первоначальной ренессансной нави добавили новый трансепт с куполом и алтарем, что сделало церковь вдвое больше. Новое лицо церкви стало вполне эклектичным - круглый ребристый купол на барабане с большими круглыми «иллюминаторами» и маленькими куполами с крестами, обрамляющие купол, огромные полукруглые окна и даже кельтские кресты на рогах трансепта. Новый храм освятили в честь Сердца Христова, хотя весь монастырь сохранял первоначальное название Рождества Христова.







Під час Польсько-Української війни 1918—1919 поляки відправили жовківських монахів на чотири місяці до концтабору в Домб'є, а монастир пограбували. Пізніше в рамках пацифікації польська влада час від часу вилучала монастирські видання, а жандарми грабували та підпалювали монастирські землі.
З приходом радянської влади 1944 року монастир закрили і перетворили на катівні НКВС. Згодом в келіях розмістили російську школу, куди ходили діти військових (яких в місті стало більше ніж мирних жителів). З 1946 року Українська Греко-Католицька церква була заборонена, і храм передали у власність РПЦ. Лише 1989 року, коли греко-католики вийшли з підпілля, їм повернули монастирський комплекс. З того часу розпочинається поступова реставрація монастирських будівель, яка триває й досі.
—————
Во время Польско-Украинской войны 1918-1919 поляки отправили жолковских монахов на четыре месяца в концлагерь в Домбье, а монастырь ограбили. Позже в рамках зачистки польская власть время от времени изымала монастырские издания, а жандармы грабили и поджигали монастырские земли.
С приходом советской власти в 1944 году монастырь закрыли и превратили в застенки НКВД. Впоследствии в кельях разместили русскую школу, куда ходили дети военных (которых в городе стало больше мирных жителей). С 1946 года Украинская Греко-Католическая церковь была запрещена, и храм передали в собственность РПЦ. Лишь в 1989 году, когда греко-католики вышли из подполья, им вернули монастырский комплекс. С тех пор начинается постепенная реставрация монастырских зданий, которая продолжается до сих пор.





Мощі святого Партенія.
У церкві Серця Христового перебувають мощі святого Партенія — ранньохристиянського мученика, закатованого в Римі у 250 р. Коли у 1691 році до Жовкви перебрався митрополит Досифей, він привіз з собою мощі святого Іоанна Сочавського — напівлегендарного мученика, який нібито був закатований у XIV ст. у м. Білгород-Дністровському мусульманською владою за доносом римо-католиків[3]. Митрополит, утікаючи з Сучави, забрав мощі зі собою, щоб вони не дісталися туркам. Потім Досифій поїхав до Москви, але мощі з собою на забрав, а залишив їх у Жовкві, де вони зберігались до 1784 року, коли частина Молдавії увійшла до складу Монархії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії). Тоді на прохання мешканців Сучави австрійська влада повернула мощі св. Івана назад до цього міста. Остерігаючись обурення жовківчан, влада забирала мощі з монастиря під охороною солдатів. Щоб «підсолодити пігулку», невдовзі до василіянського монастиря перенесли інші мощі — святого Партенія.
—————
Мощи святого Парфения.
В церкви Сердца Христова находятся мощи святого Парфения - раннехристианского мученика, убитого в Риме в 250 году. Когда в 1691 году в Жолкву перебрался митрополит Досифей, он привез с собой мощи святого Иоанна Сочавского - полулегендарного мученика, который якобы был замучен в XIV в. в г. Белгород-Днестровском мусульманской властью по доносу римо-католиков. Митрополит, убегая с Сучавы, забрал мощи с собой, чтобы они не достались туркам. Затем Досифей поехал в Москву, но мощи с собой на забрал, а оставил их в Жовкве, где они хранились до 1784 года, когда часть Молдавии вошла в состав монархии Габсбургов (с 1804 года австрийское империи). Тогда по просьбе жителей Сучавы австрийская власть вернула мощи св. Ивана назад в этот город. Опасаясь возмущения жолкивчан, власть забирала мощи из монастыря под охраной солдат. Чтобы «подсластить пилюлю», вскоре в василианский монастырь перенесли другие мощи - святого Парфения.







Стінопис у церкві.
У 1910 році капличку при храмі розписав молодий художник Юліан Буцманюк. 25-річний митець, учень Модеста Сосенка, приємно здивував і ченців, і колег по цеху незвичним трактуванням традиційних для церковного стінопису сюжетів. Найбільш вражає «Богородиця з дітьми», на якій і маленький Ісус, і діти біля ніг Богородиці вдягнуті в український стрій. В українській сорочці зображений і архистратиг Михаїл на вітражі.
Стінопис в каплиці став подією в мистецькому житті не лише української спільноти Жовкви, а й всієї богемної Галичини. На молодого художника звернув увагу митрополит Андрей Шептицький, який посприяв його навчанню у Краківській академії мистецтв, а згодом профінансував поїздку до Італії.
—————
Стенопись в церкви.
В 1910 году часовню при храме расписал молодой художник Юлиан Буцманюк. 25-летний художник, ученик Модеста Сосенко, приятно удивил и монахов, и коллег по цеху необычным трактовкой традиционных для церковного стенописи сюжетов. Наиболее впечатляет «Богородица с детьми», на которой и маленький Иисус, и дети у ног Богородицы одеты в украинском стиле. В украинской рубашке изображен и архистратиг Михаил на витраже.
Стенопись в часовне стал событием в художественной жизни не только украинского общества Жолквы, но и всей богемной Галичины. На молодого художника обратил внимание митрополит Андрей Шептицкий, который поспособствовал его учебе в Краковской академии искусств, а впоследствии профинансировал поездку в Италию.





У 1930-х роках Юліан Буцманюк поновив роботу над стінописом в жовківському храмі. Він ще більше розвинув національну тему — склепіння храму прикрашають фрески на тему козаччини та українських визвольних змагань. Головні мотиви — примирення та злука українців різних регіонів і конфесій: в композиції «Берестейська Унія» під св. Йосафатом Кунцевичем поруч стоять православні та греко-католицькі герої, Йосиф Рутський та Петро Сагайдачний, Іпатій Потій та Костянтин Острозький.
На фресці «Акт Злуки» біля ніг Божої Матері зображені краєвиди Києва та Львова, а під ними — герої УНР та ЗУНР: Петлюра, Скоропадський, Грушевський, Вітовський, Левицький, січовики та пластуни. В центрі композиції — Андрей Шептицький, що молиться за волю і єдність України і дівчина з хлопчиком, що символізують Голодомор.
————
В 1930-х годах Юлиан Буцманюк возобновил работу над стенописью в Жолковском храме. Он еще больше развил национальную тему - своды храма украшают фрески на тему казачества и Украинской освободительной борьбы. Главные мотивы - примирение и воссоединение украинцев различных регионов и конфессий: в композиции «Берестейская Уния» под св. Иосафата Кунцевичем рядом стоят православные и греко-католические герои, Иосиф Рутский и Петр Сагайдачный, Ипатий Потий и Константин Острожский.
На фреске «Акт Соединения» у ног Божией Матери изображены виды Киева и Львова, а под ними - герои УНР и ЗУНР: Петлюра, Скоропадский, Грушевский, Витовский, Левицкий, запорожцы и пластуны. В центре композиции - Андрей Шептицкий, что молится за свободу и единство Украины и девушка с мальчиком, символизирующие Голодомор.






Друга Світова війна та радянська окупація не дали змоги Буцманюку докінчити справу — він тільки намітив фігури та орнамент різкими мазками, не досягши такої ретельності малюнку, як в каплиці. І розписати він встиг лише половину храму — від більшовиків Юліан Буцманюк тікав до Кракова, до Мюнхена, згодом — до Канади.
За радянських часів храм передали Російській православній церкві. Нові господарі знищили все, що не збігалось з московськими традиціями та радянською ідеологією, — сцени з життя св. Йосафата, Акт Злуки та деякі інші сюжети. Тільки у 1989 році, коли храм повернули греко-католикам, історичний інтер'єр храму відновили, і історія національного відродження на стінах храму знову приваблює туристів та самих жовківчан.
—————
Вторая Мировая война и советская оккупация не позволили Буцманюк закончить дело - он только наметил фигуры и орнамент резкими мазками, не достигнув такой тщательности рисунке, как в часовне. И расписать он успел только половину храма - от большевиков Юлиан Буцманюк бежал в Краков, в Мюнхен, затем - в Канаду.
В советское время храм передали Русской православной церкви. Новые хозяева уничтожили все, что не совпало с московскими традициями и советской идеологией, - сцены из жизни св. Иосафата, Акт Соединения и некоторые другие сюжеты. Только в 1989 году, когда храм вернули греко-католикам, исторический интерьер храма восстановили, и история национального возрождения на стенах храма снова привлекает туристов и самих жолкивчан.





Цікаві факти з історії монастиря.
• Жовква була побудована як ренесансне «ідеальне» місто, і архітектор, що будував Жовкву (а це був Павло Щасливий), вирішив розташувати усі головні будівлі міста відповідно до органів людського тіла. Замок був головою, Ринкова площа з ратушею — шлунком, міські брами — руками і ногами. Церква Різдва Христового разом з костелом святого Лаврентія утворювала серце. Як і серце людини, серце Жовкви складалося з двох половинок, що підкреслювало єдність Христової Церкви.
• Є цілком вагомі припущення, що в церкві Різдва Христового був охрещений Богдан Хмельницький та потім навчався у школі при ній. Довести це поки що неможливо — бракує документів. Проте 1594 року Станіслав Жолкевський прийняв на службу в Жовкві Михайла Хмельницького, в якого наступного року народився син Богдан (отже, майбутній герой Визвольної війни народився в Жовкві). На той момент церква Різдва Христового була єдиним православним храмом у місті, крім парафії Івана Хрестителя на Винниках.
—————
Интересные факты из истории монастыря.
• Жолква была построена как ренессансный «идеальный» город, и архитектор, строивший Жолкву (а это был Павел Счастливый), решил расположить все главные здания города в соответствии с органов человеческого тела. Замок был головой, Рыночная площадь с ратушей - желудком, городские ворота - руками и ногами. Церковь Рождества Христова вместе с костелом святого Лаврентия образовывала сердце. Как и сердце человека, сердце Жовквы состояло из двух половинок, что подчеркивало единство Христовой Церкви.
• Есть совершенно весомые предположения, что в церкви Рождества Христова был крещен Богдан Хмельницкий и затем учился в школе при ней. Доказать это пока невозможно - не хватает документов. Однако в 1594 году Станислав Жолкевский принял на службу в Жовкве Михаила Хмельницкого, у которого в следующем году родился сын Богдан (следовательно, будущий герой Освободительной войны родился в Жолкве). На тот момент церковь Рождества Христова была единственным православным храмом в городе, кроме прихода Иоанна Крестителя на Винниках.







• Історія з прийняттям унії жовківського храму досить темна та тісно пов'язана з перетворенням церкви на монастир. Вважається, що монастирем церква стала саме з приїздом до Жовкви молдавського митрополита Досифея. Проте є відомості, що 1682 року львівський архієпископ Йосиф Шумлянський засновує при жовківській церкві Різдва Христового василіянський монастир (до речі, першу унійну громаду на території Львівської архієпархії). Можливо, тут мова йде про інший храм з такою самою назвою, який василіяни побудували в Жовкві. Можливо, король просто поселив митрополита при найкращій церкві східного обряду в своїй резиденції, змусивши василіян трохи посунутись. Тим більше, що терпіти їм довелося недовго — сам Досифей нове місце свого перебування вважав тимчасовим, і затримався він тут лише на п'ять років — у 1696 році митрополит їде до Москви на запрошення царя Петра 1. Так чи інакше, Шумлянський згадує 1701 року в Жовкві дві парафії — Різдва Христового (у центрі міста) та Івана Хрестителя (на Винниках), вказуючи що обидва храми прийняли унію. Отож, на межі XVII—XVIII століть храмом Різдва Христового вже опікувались василіяни.
—————
• История с принятием унии жолковского храма довольно темная и тесно связана с преобразованием церкви в монастырь. Считается, что монастырем церковь стала именно с приездом в Жолкву молдавского митрополита Досифея. Однако есть сведения, что в 1682 году львовский архиепископ Иосиф Шумлянский основывает при Жолковской церкви Рождества Христова василианский монастырь (кстати, первую униатскую общину на территории Львовской архиепархии). Возможно, здесь речь идет о другом храм с таким же названием, который василиане построили в Жолкве. Возможно, король просто поселил митрополита при лучшей церкви восточного обряда в своей резиденции, заставив василиян немного подвинуться. Тем более, что терпеть им пришлось недолго - сам Досифей новое местоположение считал временным, и задержался он здесь лишь на пять лет - в 1696 году митрополит едет в Москву по приглашению царя Петра 1. Так или иначе, Шумлянский вспоминает в 1701 году в Жолкве два прихода - Рождества Христова (в центре города) и Иоанна Крестителя (на Винниках), указывая что оба храма приняли унию. Так, на рубеже XVII-XVIII веков храмом Рождества Христова уже занимались василиане.





• Південний фасад церкви прикрашає ренесансний різьблений кам'яний портал з гербом Собеських. Портал цей дуже подібний до порталів у сусідньому костелі св. Лаврентія. Вважається, що його перенесли сюди з костелу, коли у стіні римо-католицького храму поховали двох синів короля Іоанна Собеського — Якуба і Костянтина. Прах королевичів замурували у стіні на тому місці, де якби був один з входів до храму. Отже, вишуканий ренесансний портал вже не був потрібним парафіянам костелу. Тому священики костелу (а може, і уряд міста) вирішили перенести портал до церкви Різдва Христового, яка подібних прикрас не мала.
• У 1895 році при монастирі було засновано друкарню. Згодом за сприянням митрополита А. Шептицького друкарню було розширено та обладнано сучасними (як на ті часи) друкарськими машинами. Жовківська друкарня отців Василіян стала мало не найбільшою українською друкарнею в світі — тут видавали свої твори Дмитро Донцов, Іван Крип'якевич, Володимир Кубійович, Іван Огієнко та інші видатні українські письменники та вчені.
—————
• Южный фасад церкви украшает ренессансный резной каменный портал с гербом Собеских. Портал этот очень похож на порталы в соседнем костеле св. Лаврентия. Считается, что его перенесли сюда из костела, когда в стене римско-католического храма похоронили двух сыновей короля Иоанна Собеского - Якуба и Константина. Прах принцев замуровали в стене на том месте, где якобы был один из входов в храм. Итак, изысканный ренессансный портал уже не был нужным прихожанам костела. Поэтому священники костела (а может, и правительство города) решили перенести портал в церковь Рождества Христова, в которой подобных украшений не было.
• В 1895 году при монастыре была основана типография. Впоследствии при содействии митрополита А. Шептицкого типография была расширена и оборудована современными (по тем временам) печатными машинами. Жолковская типография отцов Василиан стала чуть ли не самой украинской типографией в мире - здесь издавали свои произведения Дмитрий Донцов, Иван Крипьякевич, Владимир Кубийович, Иван Огиенко и другие выдающиеся украинские писатели и ученые.





• У 2002 році під час ремонту в келіях і коридорах монастиря жовківські василіяни знайшли понад двісті скелетів, у тім числі 45 дитячих. Проведена експертиза довела, що ці люди були закатовані радянською владою в післявоєнний час. Адже в другій половині 1940-х років у колишньому монастирі певний час був розташований штаб НКВС, працівники якого знищували населення «стахановськими темпами»… Зараз ці жертви радянського терору перепоховані на міському цвинтарі.
—————
• В 2002 году во время ремонта в кельях и коридорах монастыря жовковские василиане нашли двести скелетов, в том числе 45 детских. Проведенная экспертиза показала, что эти люди были замучены советской властью в послевоенное время. Ведь во второй половине 1940-х годов в бывшем монастыре некоторое время находился штаб НКВД, сотрудники которого уничтожали население «стахановскими темпами» ... Сейчас эти жертвы советского террора перезахоронены на городском кладбище.







Зі спогадів Василя Григоровича-Барського.
…пішли ми за три милі від Львова до містечка Жовкова, де знаходяться мощі святого Іоана Сочавського. Прийшли ми до тамтешніх іноків, що живуть при храмі з тими мощами. Нас чесно прийняв з вечора ігумен, належно примістивши нас і задовольнивши; з ранку нас покликали до Божої служби і ми знову пішли до ігумена, який знову пригостив нас доброю трапезою. Містечко Жовков славиться також тим, що тут часто бував польський король Іоан ІІІ Собеський, де й палац його є.
—————
Из воспоминаний Василия Григоровича-Барского.
... пошли мы в трех милях от Львова до городка Жолкова, где находятся мощи святого Иоанна Сочавского. Пришли мы к тамошним инокам, живущим при храме с теми мощами. Нас честно принял с вечера игумен, должным примистившы нас и удовлетворив; с утра нас позвали к Божьей службе и мы снова пошли к игумену, который снова угостил нас хорошей трапезой. Городок Жолков славится также тем, что здесь часто бывал польский король Иоанн III Собеского, где и дворец его есть.

и напоследок


Джерело/источник:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Церква_Пресвятого_Серця_Христового_і_монастир_Різдва_Христового_(Жовква

местоположение - https://www.google.com.ua/maps/@50.0570286,23.9698125,188m/data=!3m1!1e3


ну как то так =))


  • 1

Прогулка по Жолкве.

Пользователь ya_rinka сослался на вашу запись в своей записи «Прогулка по Жолкве.» в контексте: [...] этой церкви, кстати, здесь же желающие могут побольше прочитать об истории монастыря и этих фресках [...]

  • 1