m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Моквин. Костел/Наследие. Моквин. Костел.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Селище Моквин (в 1962 – 1991 роках – Першотравневе) відноситься до Березнівського району Рівненської області. Цікавий Моквин тим, що в ньому знаходився палац польських шляхтичів Валевських, який на превеликий жаль не зберігся і цікавий католицький костел. Костел залишився, хоча й не діє, але саме його залишки можуть привернути увагу туристів, які прямують з траси Рівне-Сарни через Моквин до найкрасивішого замку Рівненщині в селі Губків.
—————
Поселок Моквин (в 1962 - 1991 годах - Первомайское) относится к Березнивскому району Ровенской области. Интересен Моквин тем, что в нем находился дворец польских шляхтичей Валевских, который к сожалению не сохранился и интересный католический костел. Костел остался, хотя и не действует, но именно его остатки могут привлечь внимание туристов, следующих с трассы Ровно-Сарны через Моквин к красивого замка Ровенской в селе Губков.







Топонім Моквин можна пов’язати з тим, що село знаходиться в долині р.Случ і час від часу страждає від повені. Принаймні так кажуть місцеві жителі.
На території Моквина в період ранньої бронзи вже існувало поселення людей. Про це свідчать, знайдені на території села кам’яні знаряддя праці та залишки посуду тих часів.
—————
Топоним Моквин можно связать с тем, что село находится в долине р.Случ и время от времени страдает от наводнения. По крайней мере так говорят местные жители.
На территории Моквин в период ранней бронзы уже существовало поселение людей. Об этом свидетельствуют, найденные на территории села каменные орудия труда и остатки посуды того времени.







“Історія міст та сіл УРСР” дає відомості, що в документах 1564 року, Моквин згадується як власність Богуша Федоровича Корецького. Олександр Романчик, науковий працівник Державного історико-культурного заповідника м. Острога, наводить щоправда іншу дату першої згадки про селище в письмових джерелах – 1565 рік. Але то не суть важливо.
В 1594 році власником Моквина стає Брацлавський каштелян Олександр Семашко. В той час село входило до Луцького повіту Волинського воєводства й саме по цих землях прокотилось повстання Наливайка 1594-1596 років. Під час того повстання Моквин був захоплений загоном козаків під керівництвом Г. Лободи.
Оправившись від наслідків козацького повстання, Моквин розбудовується. В 1629 році в селі налічується 79 димів. Населення займається деревообробкою, ткацтвом і виробництвом … кошиків.
—————
"История городов и сел УССР" дает сведения, что в документах 1564, Моквин упоминается как собственность Богуша Федоровича Корецкого. Александр Романчук, научный сотрудник Государственного историко-культурного заповедника г. Острога, приводит правда другую дату первого упоминания о поселке в письменных источниках - 1565 год. Но это не суть важно.
В 1594 году владельцем Моквин становится Брацлавский каштелян Александр Семашко. В то время село входило в Луцкий уезд Волынского воеводства и именно по этим землям прокатилось восстание Наливайко 1594-1596 годов. Во время того восстания Моквин был захвачен отрядом казаков под руководством Г. Лободы.
Оправившись от последствий казацкого восстания, Моквин развивается. В 1629 году в селе насчитывается 79 дымов. Население занимается деревообработкой, ткачеством и производством ... корзин.







В 1631 році дочка Семашка одружується з Червоноградським старостою Станіславом Даниловичем у власність якого й переходить Моквин. Під час війни Хмельницького з Польщею, в серпні 1648 році, жителі Моквина піднімають повстання проти Даниловича. Але повстання успіху не мало, а його активні учасники були схоплені, відправлені в Луцьк і покарані міським судом.
Даниловичі продають в 1755 році свої володіння в Моквині шляхтичу Валентину Требуховецькому, після смерті якого вони як спадщина дістаються його далекому родичеві В. Валевському.
У Власності Валевських Моквин перебував аж до 1939 року, поки Волинь не була зайнята радянськими військами.
—————
В 1631 году дочь Семашко выходит замуж за Червоноградского старосту Станислава Даниловича в собственность которого и переходит Моквин. Во время войны Хмельницкого с Польшей, в августе 1648 году, жители Моквин поднимают восстание против Даниловича. Но восстание успеха не имело, а его активные участники были схвачены, отправлены в Луцк и наказаны городским судом.
Даниловичи продают в 1755 году свои владения в Моквине шляхтичу Валентину Требуховецькому, после смерти которого они как наследие достаются его дальнему родственнику В. Валевському.
В Собственности Валевских Моквин находился до 1939 года, пока Волынь ни была занята советскими войсками.







За часів панування Валевських в селі була відкрита суконна мануфактура, цегельний завод та картонна фабрика.
З 1866 року Моквин стає волосним центром, а в 1867 році відкривається парафіяльна школа. В 1882 році починає діяти поштова контора. В 1897 році в Моквині проживає вже 1683 жителя.
Потім була столипінська реформа, в наслідок якої багато жителів села переселяються на хутори, світова війна й революції 1917 року.
В липні 1917 року Валевських виганяють з маєтку. В лютому 1918 в село входять австро-німецькі війська, але не надовго.
На протязі 1919-1920 через Моквин двічі прокотилась хвиля радянсько-польської війни. Та війна закінчується встановлення влади Польщі аж до 1939 року. Моквин включається до складу Березнівської гміни Рівненського повіту Польської держави, а з 1925 року то вже повіт Костопільський. В селі мешкає 2269 жителів.
—————
Во времена господства Валевских в селе была открыта суконная мануфактура, кирпичный завод и картонная фабрика.
С 1866 года Моквин становится волостным центром, а в 1867 году открывается приходская школа. В 1882 году начинает действовать почтовая контора. В 1897 году в Моквине проживает уже 1683 жителя.
Затем была столыпинская реформа, в результате которой многие жители села переселяются на хутора, мировая война и революции 1917 года.
В июле 1917 года Валевских выгоняют из поместья. В феврале 1918 года в село входят австро-германские войска, но не надолго.
На протяжении 1919-1920-за Моквином дважды прокатилась волна советско-польской войны. И война заканчивается установлением власти Польши до 1939 года. Моквин включается в состав Березнивской гмины Ровенского уезда Польского государства, а с 1925 года это уже уезд Костопольский. В селе проживает 2269 жителей.





дуже вузька дорога в нікуди, вже немає ні хорів, ні даху .../очень узкая дорога в никуда, уже нет ни хоров, ни крыши...


Весною 1924 року в Моквині сталася подія про яку й зараз пам’ятають місцеві старожили. Тоді протягом 30 годин йшла страшна злива, Случ вийшов з берегів і повністю затопив село. Відразу згадується топонім назви Моквин.
Потім був 1939 рік, 1941, 1944 і нарешті 1991. Коментарів це не потребує. Були ще страшні роки “Волинської різанини”, коли поляки з українцями завзято нищили один одного, але про ті події якось іншим разом.
Поговоримо краще про моквинські пам’ятки архітектури.
В селі збереглася церква й костел. Побудовані вони були на кошти Валевських в кінці ХІХ століття. Церква декілька разів перебудовувалась й зараз використовується за призначенням.
—————
Весной 1924 года в Моквине произошло событие о которой и сейчас помнят местные старожилы. Тогда в течение 30 часов шел страшный ливень, Случь вышла из берегов и полностью затопила село. Сразу вспоминается топоним названия Моквин.
Затем был 1939, 1941, 1944 и наконец 1991. Комментариев это не требует. Были еще страшные годы "Волынской резни", когда поляки с украинцами упорно уничтожали друг друга, но о тех событиях другой раз.
Поговорим лучше о Моквинских памятках архитектуры.
В селе сохранилась церковь и костел. Построены они были на средства Валевских в конце XIX века. Церковь несколько раз перестраивалась и сейчас используется по назначению.

зайдемо з тилу костелу і спустимося під землю/зайдем с тыла костела и спустимся под землю






А от костелу пощастило менше. Польські колоністи жили не лише в Моквині, а й в навколишніх селах (Воясковичах, Балашівці, Мачулянці). В жодному з сіл не було свого католицького храму, тому латиняни змушені були ходити помолитися до Моквина. В Моквині без костелу було не обійтися. Склепіння храму зведені з вапняка, через що храм не піддався вологій мокрісті Моквина. Глибокі підвалини костелу служили зовсім не божественним справам: там, в вічній прохолоді пивниць, зберігалися продовольчі запаси Валевських, там же стояли великі нарізані куби льоду. Їх пам'ятають прабабусі дітлахів, які граються зараз поблизу храму - як і те, що за роботу пани пригощали їх хлібом та помідорами. Хліб їли. Помідори викидували - кажуть, незнайомий був овоч, хто його зна, чи не отруєний?
За радянських часів храм був закритий, католицька громада Моквина розвіялась по світу й костел став нікому не потрібним. Його величні стіни й просторі підвали цікавлять зараз лише місцевих дітлахів та туристів.
Радянській владі були потрібні склади для колгоспу, одним з яких і став храм. Зараз він виконує функції мальовничих руїн, біля яких фотографуються туристи.
—————
А вот костелу повезло меньше. Польские колонисты жили не только в Моквине, но и в окрестных селах (Воясковичах, Балашовке, Мачулянци). Ни в одном из сел не было своего католического храма, потому латиняне вынуждены были ходить молиться в Моквин. В Моквине без костела было не обойтись. Своды храма возведены из известняка, из-за чего храм не подвергся влажной мокристости Моквина. Глубокие подвалы костела служили вовсе не божественным делам: там, в вечной прохладе пивниц, хранились продовольственные запасы Валевских, там же стояли большие нарезанные кубы льда. Их помнят прабабушки детей, которые играют сейчас вблизи храма - как и то, что за работу господа угощали их хлебом и помидорами. Хлеб ели. Помидоры викидывали - говорят, незнакомый был овощ, кто его знает, не отравлен ли?
В советское время храм был закрыт, католическая община Моквин развеялась по миру и костел стал никому не нужным. Его величественные стены и пространстве подвалы интересуют сейчас только местных детей и туристов.
Советской власти были нужны склады для колхоза, одним из которых и стал храм. Сейчас он выполняет функции живописных руин, у которых фотографируются туристы.







Ще пару десятиліть тому поруч з костелом стояв дерев’яний маєток Валевських, навколо якого був великий фруктовий сад. За розповідями старожилів від того маєтку до місцевої паперової фабрики й цегельного заводу, що розташований за Случем, вели підземні ходи. В селі було ще дві дерев’яні церкви. Одна з них була перенесена в сусіднє село Погорілівку, а інша, що стояла на цвинтарі, в радянські часи була спалена. Причому нащадки чоловіка, який підпалював ту церкву, народжуються німими.
—————
Еще пару десятилетий назад рядом с костелом стоял деревянный особняк Валевских, вокруг которого был большой фруктовый сад. По рассказам старожилов от того имения в местную бумажную фабрику и кирпичный завод, расположенный за Случем, вели подземные ходы. В селе было две деревянные церкви. Одна из них была перенесена в соседнее село Погореловка, а другая, которая стояла на кладбище, в советские времена была сожжена. Причем потомки человека, который поджигал ту церковь, рождаются немыми.

Старе фото/старое фото


та погляд на останок/и взгляд на последок


Джерела/источники:
mskifa.narod.ru
castles.com.ua

Якщо Ви маєте бажання, і найголовніше маєте на це можливість, то можете приєднатися до фінансування проекта. Нам дуже приємна і дорога Ваша підтримка. Моя карта Приватбанку (5363 5426 0205 1337). Для підтримки друзями з поза меж України, доларова карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - получатель madmax@studioavtv.com.ua.

Дякую всім не байдужим до нашої Архітектурної Спадщини і нашого проекту "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина".
—————
Если Вы имеете желание, и самое главное имеете на это возможность, то можете присоединиться к финансированию проекта. Нам очень приятна и дорога Ваша поддержка. Моя карта Приватбанка (5363 5426 0205 1337). Для поддержки друзьями из за пределов Украины, долларовая карта (5168 7423 3624 9143). Для PayPal - одержувач madmax@studioavtv.com.ua

Спасибо всем не равнодушным к нашему Архитектурному наследию и нашему проекту "Украинские Памятки Архитектуры. Наследие".


Технічні партнери весняної експедиції 2017 року/Технические партнеры весенней экспедиции 2017 года.

CANON Україна


та QUADROCOPTER.UA





ну как то так =))

  • 1
Здание простое и красивое!) Жаль, что в плохом состоянии находится!

Только не "украинцы с поляками упорно уничтожали друг друга", а украинцы - поляков. Это существенно.
Как я понимаю, здание в руинах - и никаких утешительных перспектив у него нет?

  • 1
?

Log in

No account? Create an account