m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Струсів. Палац/Наследие. Струсов. Дворец.



Велике село в Теребовлянському районі, бувше містечко, яке розкинулося на правому березі річки Серет в 28 км від Тернополя. Від Теребовлі - 7 км. Заселили цей п'ятачок землі люди ще за палеоліту, а в ХІ-ХІІІ ст. тут було давньоруське поселення. Воно й зрозуміло: по-перше, тут гарно, по-друге, затишно і відносно безпечно. Крутий лівий берег Серету був природнім заслоном від ворогів. До кінця XV ст. цей населений пункт називався Підбогородичне - на честь церкви Богородиці.
В 1434 р. село Підбогородичне (або – за іншими даними – Підбогородичин) потрапило у власність Януша Кердея з Оринина.
—————
Большое село в Теребовлянском районе, бывшее местечко, которое раскинулось на правом берегу реки Серет в 28 км от Тернополя. От Теребовли - 7 км. Заселили этот пятачок земли люди еще с палеолита, а в XI-XIII вв. здесь было древнерусское поселение. Оно и понятно: во-первых, здесь хорошо, во-вторых, уютно и относительно безопасно. Крутой левый берег Серета был естественным заслоном от врагов. До конца XV в. этот населенный пункт назывался Пидбогородичне - в честь церкви Богородицы.
В 1434 село Подбогородичное (или - по другим данным - Подбогородичин) попало в собственность Януша Кердея с Орынина.











Назву своє поселення змінило на Струсів на початку XVI ст. – за прізвищем нового власника села. Відомо, що над урочищем Чортова Дебра (це – мальовнича місцина зліва від дороги, там зараз – прекрасна відбудована барокова каплиця з критим металом дахом) – так от, у цьому урочищі був укріплений замок. Із заходу містечко захищали від зайд оборонні мури між двома раменами петлі Серету.  Залишки валів та ровів можна простежити тут і дотепер, та рештки кам‘яних укріплень було розібрано ще у ХІХ ст. за наказом тогочасної власниці села. Пішли ці рештки на палац та на високі кам‘яні паркани, яких так багато в центрі села. Більше з історії тут.
—————
Название свое поселение изменило на Струсов в начале XVI в. - по фамилии нового владельца села. Известно, что над урочищем Чертова Дебра (это - живописная местность слева от дороги, там сейчас - прекрасная отстроена барочная часовня с крытой металлом крышей) - так вот, в этом урочище был укрепленный замок. С запада городок защищали от захватчиков оборонительные стены между двумя ветвями петли Серета. Остатки валов и рвов можно проследить здесь и до сих пор, а остатки каменных укреплений были разобраны еще в XIX в. по приказу тогдашнего владелицы села. Пошли эти остатки на дворец и высокие каменные заборы, которых так много в центре села. Более истории здесь.









В останнього з роду Струсів, галицького старости Миколая Струся (помер в 1627 р.) було дві дочки. Старша, Гелена, в першому заміжжі була дружиною Валентія Олександра Калиновського. В цьому шлюбі мала дочку Зофію, яка у якості приданого при шлюбі з Станіславом Реверою Потоцьким отримала Струсів. Праправнук Ревери, Станіслав Щенсний Потоцький (угу, "Софіївка"), перебираючись до своєї нової столиці в Тульчині, близько 1780 р. продав Струсів Лянцкоронським. Бездітні Лянцкоронські записали Струсів з навколишніми полями (а.к.а. Панталиха) свому хреснику Володимиру Баворовському (1825-1901). В кінці ХІХ ст. Баворовський продав цю місцевість своєму родичу Юзефу Голуховському (1861-1917). Від нього Струсів успадкувала його дочка Марія (народилась в 1895 р.), заміжня з львівським воєводою Петром Дунін-Борковським (1890-1946).
—————
У последнего из рода Струсов, галицкого старосты Николая Струся (умер в 1627 г..) было две дочери. Старшая, Елена, в первом замужестве была женой Валентия Александра Калиновского. В этом браке имела дочь Зофию, которая в качестве приданого при браке с Станиславом Реверою Потоцким получила Струсов. Праправнук Реверы, Станислав Щенский Потоцкий (угу, "Софиевка"), перебираясь в свою новую столицу в Тульчине, около 1780 продал Струсов Лянцкоронским. Бездетные Лянцкоронские записали СТрусов с окружающими полями (а.к.а. Панталиха) своему крестнику Владимиру Баворовскому (1825-1901). В конце XIX в. Баворовский продал эту местность своему родственнику Юзефу Голуховскому (1861-1917). От него Струсов унаследовала его дочь Мария (родилась в 1895 г..), бывшая замужем за львовским воеводой Петром Дунин-Борковским (1890-1946).







Тепер після цього калейдоскопу імен спробуємо розібратися, чий же палац ховається за велетенським греко-католицьким храмом в Струсові, посеред старого парку? Палац в стилі класицизму, ймовірно, звели наприкінці XVIII ст. Лянцкоронські. Ім'я архітектора не збереглося. Так як родинні перекази пов'язували з будівництвом зодчого Франческо Боффо (Francesco Boffo), автора палацу в Чорномині, не можна виключати й версію про те, що споруда виникла набагато пізніше кінця XVIII ст. (Чорноминський палац на Вінниччині зводили в 1810-1820 рр.).
—————
Теперь после этого калейдоскопа имен попробуем разобраться, чей же дворец прячется за гигантским греко-католическим храмом в Струсове, среди старого парка? Дворец в стиле классицизма, вероятно, возвели в конце XVIII в. Лянцкоронские. Имя архитектора не сохранилось. Так как семейные пересказы связывали со строительством зодчего Франческо Боффо (Francesco Boffo), автора дворца в Черномине, нельзя исключать и версию о том, что сооружение возникло гораздо позже конца XVIII в. (Черномынский дворец в Винницкой возводили в 1810-1820 гг.).











Палац з дороги вже не видно. Доведеться обходити греко-католицьку церкву і радянських часів корпуси інтернату, минати пустий-пустісенький басейн і спортмайданчик, і вже там, за деревами... Ну, побачите. Розташована будівля вдало: на невеликому підвищенні.
—————
Дворец с дороги уже не видно. Придется обходить греко-католическую церковь и советского времени корпуса интерната, проходить пустой-пустисенький бассейн и спортплощадку, и уже там, за деревьями ... Ну, увидите. Расположено здание удачно: на небольшом возвышении.











Вже в часи Баворовських фронтон палацу прикрасив герб родини - Прус ІІ. Парковий фасад завдяки рельєфу був значно вищим за парадний. Диво дивне, та балюстрада палацу, про яку Роман Афтаназі пише в минулому часі (як і взагалі про палац) непогано дожила до ХХІ століття.
—————
Уже во времена Баворовских фронтон дворца украсил герб семьи - Прус II. Парковый фасад благодаря рельефу был значительно выше парадный. Диво дивное, и балюстрада дворца, о которой Роман Афтанази пишет в прошедшем времени (как и вообще о дворце) неплохо дожила до XXI века.











В центрі планування першого поверху був великий салон, від якого тягнулися репрезентаційні кімнати. Всього палац налічував 36 помешкань. В правому крилі розташовувалась домова каплиця.
За подільськими тогочасними технологіями, палац мав опалення (тепло поступало від гарячого повітря через систему труб). Виходи для труб було облаштовано в камінах, декоративних грубках або просто в стінах. Парадні сходи були прикрашені поручнями з кутої бронзи. Все-все дерев'яне, від віконних рам і до двох велетенських креденсів, від столів і крісел і аж до більярдних київ, було виготовлено з ясеня з інтарсіями з рожевого (червоного?) дерева. Крісла в їдальні і кабінеті були оббиті шкірою.
—————
В центре планирования первого этажа был большой салон, от которого тянулись репрезентационные комнаты. Всего дворец насчитывал 36 помещений. В правом крыле располагалась домовая часовня.
По подольскими тогдашними технологиями, дворец имел отопления (тепло поступало от горячего воздуха через систему труб). Выходы для труб были оборудованы в каминах, декоративных печках или просто в стенах. Парадная лестница были украшена поручнями из кованой бронзы. Все все деревянное, от оконных рам и до двух гигантских буфетов, от столов и кресел и до бильярдных киев, было изготовлено из ясеня с интарсиями из розового (красного?) дерева. Кресла в столовой и кабинете были обиты кожей.











Всі ці відносно скромні інтер'єри змінилися в часи Голуховського. Стіни оббили адамаском (кожна кімната мала свій колір), стелю прикрасили ліпленням, люстри завезли кришталеві. Світла не вистачає? До ваших послуг двометрові канделябри, які стояли на підлозі. З якоїсь іншої резиденції в Струсів навіть доставили старовинний "порцеляновий" п'єц. Один салон умеблювали в стилі Людовіка XV. Практично всі ці розкоші зникли в часи Першої світової, коли струсівський палац було пограбовано.
—————
Все эти относительно скромные интерьеры изменились во времена Голуховского. Стены обили адамаском (каждая комната имела свой цвет), потолок украсили лепниной, люстры завезли хрустальные. Света не хватает? К вашим услугам двухметровые канделябры, которые стояли на полу. Из какой-то другой резиденции в Струсов даже доставили старинный "фарфоровый" пьец. Один салон обставили в стиле Людовика XV. Практически все эти прелести исчезли во времена Первой мировой войны, когда Струсовской дворец был разграблен.





герба вже нема =(/герба уже нет








Від палацу каштанова алея вела до парку, котрий розташувався в вигині Серету. Вглиб парку вела липова алея. Через місток понад Серетом можна було потрапити до оранжереї. В парку було кілька клумб, на меншій розташовувався сонячний годинник. Зараз в парку все ще можна побачити кілька старих дерев. Про парк чудово сказав Василь Бурма у книзі "Берегами Серету" (Львів, "Каменяр", 1979): "Серет тут неквапливий, але шумний. Річка робить півколо, повератючи вправо. На кінчику цього невеликого язика розмістився старий струсівський парк. Років 70-80 тому тут був, мабудь, і справді клаптик раю, та дві світові війни, які спустошливо пройшли по Струсову, понівечили прекрасний зелений масив". 
—————
От дворца каштановая аллея вела в парк, который расположился в изгибе Серета. Вглубь парка вела липовая аллея. Через мостик над Серетом можно было попасть в оранжереи. В парке было несколько клумб, на меньшей располагался солнечные часы. Сейчас в парке все еще можно увидеть несколько старых деревьев. О парке замечательно сказал Василий Бурма в книге "По берегам Серета" (Львов, "Каменщик", 1979): "Серет здесь неторопливый, но шумный. Река делает полукруг, поворачивая вправо. На кончике этого небольшого языка разместился старый Струсовской парк. Лет 70-80 назад здесь был, должно быть, действительно клочок рая, но две мировые войны, опустошительно прошли по Струсову, изуродовав прекрасный зеленый массив ".

декілька старих фото/несколько старых фото










Джерела/источники:
castles.com.ua
zamky.com.ua
fotopolska.eu
polona.pl




ну как то так =))

  • 1
Великолепно! Спасибо Вам и за рассказ, и за потрясающие фотографии. А когда они сделаны, если не секрет?

благодарствую =)
фото сделаны в апреле 2016...

Спасибо! Я почему спросила - подумала, что неужели уже сейчас в Тернополе такая весна? Неужели кто-то видит такую красоту?! У нас-то снега непролазные... :-)

=) но весна уже скоро...

  • 1
?

Log in

No account? Create an account