m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Старі Петликівці. Костел/Наследие. Старые Петликовцы. Костел.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимося великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Римо-католицька парафія в Старих Петликівцях належала до одних з найдавніших у львівській архідієцезії. Як вже згадувалося, вона була заснована в 1421 році, в день святих Миколая, Катерини та Ганни. В документі про заснування костелу докладно розписано, які храму належать луки і хто скільки з селян має вносити на його користь. шкода, але таких самих докладних згадок про костел на наступні кілька століть віднайти не вдалося. Місцевість неодноразово палили татари, тому священикам працювалося в таких напружених умовах вкрай якось неспокійно. Тому часом і взагалі не працювалося. Принаймні, станом на 1593 рік вже ніякої католицької парафії в містечку не існувало. В 1600 році вона знову згадана в складі дунаївсько-золочівського деканату, з приміткою, що була перенесена з Литвинова (напевно, мова йшла про храмове начиння).
----------
Римско-католический приход в Старых Петликовцах относился к одним из самых древних в львовской архиепархии. Как уже упоминалось, он был основан в 1421 году, в день святых Николая, Екатерины и Анны. В документе об учреждении костела подробно расписано, какие храму принадлежат луга и кто из крестьян сколько должен отчислять в его пользу. Жаль, но таких же подробных упоминаний о костеле на следующие несколько столетий найти не удалось. Местность неоднократно жгли татары, потому священникам работалось в таких напряженных условиях крайне неспокойно. Поэтому временами вообще не работалось. По крайней мере, по состоянию на 1593 год, уже никакого католического прихода в городе не было. В 1600 году он снова упомянут в составе дунаевско-золочевского деканата, с примечанием, что он был перенесен с Литвинова (наверное, речь шла о храмовой утвари).





В документах від 1615, 1623 і 1641 роках Петликівці вже відносяться до теребовлянського деканату, причому в перших двох записах храм називається серед знищених костелів. Причому в 1624 році поселення знову сильно постраждало від татарського набігу - і парафію на певний час приєднали до підгаєцької.
Заново парафію було відтворено вже в 1647 році стараннями Ельжбети Голинської та Андрія Вілковського. Вони надали під парафію город, десятину снопів, сто польських флоринів, право безкоштовно молоти муку в петликівських млинах, а ще чомусь дві корови.
----------
В документах от 1615, 1623 и 1641 годов, Петликовцы уже относятся к теребовлянскому деканату, причем в первых двух записях храм относят к уничтоженным костелам. Причем в 1624 году поселение снова сильно пострадало от татарского набега - и приход на время присоединили к Подгаецкому.
Заново приход был воссоздан уже в 1647 году стараниями Эльжбеты Голинской и Андрея Вилковского. Они отдали под управление приходу город, десятину снопов, сто польских флоринов, право бесплатно молоть муку в петликовских мельницах, а еще почему-то две коровы.





В 1667 році при парафії почав діяти шпиталь.
В 1704 році власність парафії було збільшено. В 1765 році парафія увійшла до новоутвореного бучацького деканату, в 1787 році - до бережанського деканату. В часи російської окупації (1810-1815) парафія належала до язловецького деканату, підлеглого могилівській архідієцезії. Чехарда здеканатами продовжувалася аж до ХХ століття, думаю, це не дуже важлива інформація, подальші подробиці я пропускаю.
----------
В 1667 году при приходе начал работать госпиталь.
В 1704 году собственность прихода была увеличена. В 1765 году приход вошел в новообразованный Бучакский деканат, в 1787 году - в бережанский деканат. Во времена русской оккупации (1810-1815 годы) приход принадлежал к Язловецкому деканату, подчиненному Могилевской архиепархии. Чехарда с деканатами продолжалась вплоть до ХХ века, думаю, это не очень важная информация, дальнейшие подробности я пропускаю.





З 1881 року парафія опікувалася притулком в Осівцях, з 1912 притулок цей перебрався в самі Старі Петликівці.
В різні часи на теренах парафії знаходилося аж сім публічних каплиць і костелів. Зараз крім власне костелу є ще мурована капличка (поблизу старої польської читальні, цікавої споруди складної форми, де містяться і сільрада, і клуб, і аптека, і магазин).
----------
С 1881 года приход занимался убежищем в Осовцах, с 1912 году убежище это переехало в сами Старые Петликовцы.
В разное время на территории прихода находилось семь публичных часовен и костелов. Сейчас кроме собственно костела сохранилась еще каменная часовня (вблизи старой польской читальни, интереснго сооружения сложной формы, где содержатся и сельсовет, и клуб, и аптека, и магазин).



Починати слід не з існуючої зараз мурованої споруди. Починати треба з її пращура, дерев'яного костелу. Причому не з того, що постав в 1421 році - про нього нічого не відомо. Почнемо з його наступника, дерев'яного теж, зведеного в 1647. Про цей теж відомо небагато, але все-таки: вже станом на ІІ половину XVII ст. цей храм був руїною. певно, внаслідок нескінченних татарських атак.
----------
Начинать следует не с существующей сейчас каменной постройки. Начинать надо с ее предка, деревянного костела. Причем не с того, что появился в 1421 году - о нем ничего не известно. Начнем с его преемника, тоже деревянного, построенного в 1647 году. О нем тоже известно немногое, но все-таки: уже по состоянию на II половину XVII в. этот храм был руиной, вероятно, в результате бесконечных татарских атак.





Третій храм було зведено до 1704 році стараннями Мауриція Станіслава Курдвановського, хоча в документі від 1716 року деякі частини будівлі названі "недобудованими". Цей храм теж був з дерева, верх - під гонтом, мав два входи і шість вікон, хори були недобудовані. Костел був оточений "недобудованим" (та що ж таке?) парканом. Відомо, що в храмі було чотири дерев'яні вівтарі. В 1745 році архієпископ Миколай Ігнацій Вижицький подарував парафії і храму реліквію св. Хреста. Документи згадують також якусь реліквію св. Ліберіуша, яка зберігалася в третьому петликівському костелі.
Відомо, що в 1797 році фундаменти будівлі вимагали ремонту. Акти візитації з 1816 знову повторюють сентенцію про згнилі фундаменти. Близько 1800 року святиня обросла господарськими спорудами. В 1802 відмічено, що сигнатурка на даху - в кошмарному стані: у вересні залізний хрест з сигнатурки покосився, впав та так на ній і висів. В 1823 році було відремонтовано дзвіницю.
----------
Третий храм был возведен в 1704 году стараниями Мауриция Станислава Курдвановского, хотя в документе от 1716 года некоторые части здания названы "недостроенными". Этот храм тоже был из дерева, верх - под гонтом, имел два входа и шесть окон, хоры были недостроенные. Костел был окружен "недостроенным" (и что же такое?) забором. Известно, что в храме было четыре деревянных алтаря. В 1745 году архиепископ Николай Игнаций Вижицкий подарил приходу и храму реликвию св. Креста. Документы упоминают также какую-то реликвию св. Либериуша, которая хранилась в третьем петликовскому костеле.
Известно, что в 1797 году фундаменты здания требовали ремонта. Акты визитации с 1816 года снова повторяют сентенцию о сгнивших фундаментах. Около 1800 года святыня обросла хозяйственными сооружениями. В 1802 году отмечено, что сигнатурка на крыше - в кошмарном состоянии: в сентябре железный крест с сигнатурки покосился, упал и так на ней и висел. В 1823 году была отремонтирована колокольня.





Цей храм, ймовірно, проіснував аж до Першої світової війни, коли через село взад-вперед рухалися російські і австріяцькі війська. (Є, правда, непідтверджені данні про будівництво якогось костелу в 1730 році та 1770). 11 липня 1915 року костел було спалено російськими солдатами, але селяни встигли втярувати все костельне начиння. Згоріли також і плебанія, і дзвіниця, кілька господарських споруд. Вціліли житли вікарія та органіста.
Після пожежі за кошти, отримані з страхових відшкодувань, жителі добудували до вцілілої костельної каплиці дерев'яний, вкритий бляхою костельчик-барак.
----------
Этот храм, вероятно, просуществовал вплоть до Первой мировой войны, когда через село взад-вперед двигались российские и австрийские войска. (Есть, правда, не подтвержденные данные о строительстве какого-то костела в 1730 и 1770 годах). 11 июля 1915 года костел был сожжен российскими солдатами, но крестьяне успели спасти всю костельную утварь. Сгорели также и плебания, и колокольня, несколько хозяйственных построек. Уцелело жилье викария и органиста.
После пожара на средства, полученные из страховых возмещений, жители достроили к уцелевшей костельной часовне деревянный, покрытый жестью костельчик-барак.





Комітет з будівництва нового костелу з'явився в Старих Петликівцях в 1922. В тому ж році було виготовлено проект (автор - досить відомий архітектор Вінценти Вітольд Равський, Wincenty Witold Rawski).
21 липня 1924 року було закладено фундамент та краєкутний камінь під будівництво. Станом на той час все ще тривав ремонт спаленої плебанії: згорілий дах замінили на солом'яний.
----------
Комитет по строительству нового костела появился в Старых Петликовцах в 1922 году. В том же году был изготовлен проект строительства (автор - довольно известный архитектор Винценти Витольд Равский, Wincenty Witold Rawski).
21 июля 1924 года был заложен фундамент и краеугольный камень под строительство. По состоянию на то время все еще продолжался ремонт сожженной плебании: сгоревшую крышу заменили на соломенную.





Будівництво йшло помаленьку, кволо. Справа була в якійсь партизанській війні між жителями села та їхнім священиком: знайти порозуміння ворогуючі сторони зуміли лише в 1925 році.
Невідомо чому, але в 1926 з'являється новий і досить амбітний проект костелу, цього разу авторства абсолютно невідомого зодчого Романа Кензлера (Roman Kenzler). Храм буде модерново-бароковим, з елементами архаїки! нехай пропорції споруди й дещо важкуваті, загалом храм вже в проекті був досить гармонійним - і таким і є в реальності.
Дослідники порівнюють проект з роботами більш відомого архітектора Броніслава Віктора (більше всього храм в Старих Петликівцях схожий на зведений в 1924-1929 роках костел у Вовкові та на перебудову вижнянської святині).
----------
Строительство шло потихоньку, вяло. Дело было в какой-то партизанской войне между жителями села и их священником: найти понимание враждующие стороны сумели лишь в 1925 году.
Неизвестно почему, но в 1926 году появляется новый и весьма амбициозный проект костела, на этот раз авторства абсолютно неизвестного зодчего Романа Кензлера (Roman Kenzler). Храм будет модерново-барочным, с элементами архаики! пусть пропорции сооружения и несколько тяжеловаты, в общем храм уже в проекте был достаточно гармоничным - и таким и является в реальности.
Исследователи сравнивают проект с работами более известного архитектора Бронислава Виктора (больше всего храм в Старых Петликовцах похож на возведенный в 1924-1929 годах костел в Волкове, и на перестройку вижнянской святыни).





В 1927 році "майже закінчено" ремонт нещасної плебанії. Цілковито покінчено з відновленням було вже в 1928. Весь цей час костел майже не ріс - за нього по-хорошому взялися аж в 1929. В тому році ксьондз Броніслав Скуліч звертався до найвищих інстанції в намаганні знайти дотації на будівництво - турбував цим навіть маршалка Й. Пілсудського.
В 1930 році храм покрили бляхою, встановили на даху громовідвід за 1500 злотих та три залізних хреста. Не вистачало все ще тиньку, віконних та дверних рам (зовнішнє тинькування було виконано аж в 1935 році).
8 жовтня (чи 8 вересня) 1931 року храм було освячено прелатом Владиславом Лібрецьким, а 12 травня 1935 костел консекрував архієпископ Б. Твардовський.
Мур навколо костелу зводять в 1937.
----------
В 1927 году "почти закончен" ремонт несчастной плебании. Полностью закончено восстановление было уже в 1928 году. Все это время костел почти не рос - за него по-хорошему взялись аж в 1929 году. В тот же год священник Бронислав Скулич обратился к высоким инстанциям в попытке найти дотации на строительство - беспокоил этим даже маршала И. Пилсудского.
В 1930 году храм покрыли жестью, установили на крыше громоотвод за 1500 злотых и три железных креста. Не хватало все еще штукатурки, оконных и дверных рам (внешняя штукатурка были нанесена еще до 1935 года).
8 октября (или 8 сентября) 1931 года храм был освящен прелатом Владиславом Либрецким, а 12 мая 1935 года костел консекрировал архиепископ Б. Твардовский.
Стену вокруг костела возводят в 1937 году.





В вересні-жовтні 1942 року на поляків, що мешкали в Старих Петликівцях, було влаштовано кілька облав. 9 квітня 1944 хтось з українців застрілив прямо в храмі Беату Когут. Парафія перестала існувати. Куди виїхав - і чи взагалі виїхав - священик, де поділося костельне майно - невідомо.
Ремонт святині розпочав вже аж в 2000 році Людвік Рутина з Бучачу. 11 вересня 2004 року храм освятив єпископ Л. Малий.
----------
В сентябре-октябре 1942 года на поляков, проживавших в Старых Петликовцах, были устроены облавы. 9 апреля 1944 года кто-то из украинцев застрелил прямо в храме Беату Когут. Приход перестал существовать. Куда уехал - и вообще уехал - священник, куда делось костельное имущество - неизвестно.
Ремонт святыни был начат уж в 2000году Людвиком Рутиной из Бучача.
В 2000 году начали ремонт святыни. 11 сентября 2004 года храм освятил епископ Л. Малый.









Джерела/источники:
castles.com.ua
rkc.in.ua

Шановні друзі! Допомогти проекту "Українські Пам'ятки архітектури. Спадщина" ви можете через систему PATREON, ставши патроном в нашій обоймі. Заздалегідь дякуємо =) …/
Уважаемые Друзья! Помочь проекту "Украинские памятники архитектуры. Наследие" вы можете через систему PATREON, став патроном в нашей обойме. Заранее спасибо =) ...




ну как то так =))

  • 1

Старі Петликівці. Костел

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Старі Петликівці. Костел» в контексте: [...] Оригинал взят у в Спадщина. Старі Петликівці. Костел/Наследие. Старые Петликовцы. Костел. [...]

  • 1
?

Log in