m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Старе Село. Замок. Частина 1/Наследие. Старое Село. Замок. Часть 1.



Замок попри колію.
Зазвичай це буває так. За вікном потягу тягнуться околиці Львова, потім пропливають два-три села. Люди у вагоні вже розташувалися, познайомилися і йде неспішна розмова. Аж раптом загальний шум їх розмов змінюється хвилинною тишею. Погляди спрямовані у вікно, за яким — в кількох метрах від колії, зовсім поруч — повільно з’являються старезні фортечні стіни.
Це — Старе Село. І нехай сусіди по купе, провівши поглядами розвалини, знову починають бідкатися цінами на цукор, а ми вийдемо на зруйнованій станції і попрямуємо до замку.
--------------------
Замок невзирая на колею.
Обычно это бывает так. За окном поезда тянутся окраины Львова, потом проплывают два-три села. Люди в вагоне уже расположились, познакомились и идет неспешный разговор. И вдруг общий шум их разговоров изменяется минутной тишиной. Взгляды направлены в окно, за которым - в нескольких метрах от колеи, совсем рядом - медленно появляются древние крепостные стены.
Это - Старое Село. И пусть соседи по купе, проведя взглядами развалины, опять начинают жаловаться ценами на сахар, а мы выйдем на разрушенной станции и направимся к замку.



прогулянка піде від південно-західної, повністю зруйнованої вежі, навколо замку, проти годинникової стрілки .../
прогулка пойдет от юго-западной, полностью разрушенной башни, вокруг замка, против часовой стрелки...




Серед тисяч сіл в Україні знайдеться зо півдесятка Старих Сіл. Але те, яке знаходиться в Пустомитівському районі Львівщини, за кілометрів вісімнадцять від обласного центру, на доказ свого поважного віку може пред’явити вагомий аргумент — замок.
На жаль, як і більшість фортець в Україні, місцева твердиня виглядає попелюшкою поруч із замками туристичного одноденного маршруту «Золота підкова» — Олеська, Золочева, Підгірців. Хоча п’ятикутний Старосільський — найбільший на Львівщині. Й історія в нього давня.
-------------
Среди тысяч сел в Украине найдется со полдесятка Старых Сел. Но то, которое находится в Пустомытовском районе Львовщины, километрах в восемнадцати от областного центра, в доказательство своего почтенного возраста может предъявить весомый аргумент - замок.
К сожалению, как и большинство крепостей в Украине, местная крепость выглядит золушкой рядом с замками туристического однодневного маршрута «Золотая подкова» - Олесько, Золочев, Подгорцы. Хотя пятиугольный Старосельский - крупнейший на Львовщине. И история у него давняя.









На захід від Старого Села розташоване сільце Черепин. Якщо вірити краєзнавцю ХІХ сторіччя Антонію Шнайдеру, Старе Село, Черепин та ще сусідній Давидів колись складали древнє місто Черепів чи Черепинськ. За часів Київської Русі Черепів розколовся на кілька громад: Давидів (названий на честь онука Ярослава Мудрого, князя Давида Ігоревича із Звенигородської лінії, що увійшов у історію головним чином як кат-осліпитель князя Василька Теребовлянського), Черепин, можливо, ще Пліхів — і Старе Село. Назва поселення неначе намагається підказати: саме ця частина древнього міста була його основою, ядром. Але це тільки версія Шнайдера, викладена в його праці «Енциклопедія краєзнавства Галичини» («Enzyklopedya do krajoznawstwa Galicyi», Lwow, 1868-1874). Повірити їй повністю заважає відсутність документальних згадок про Старе Село в літописах тієї доби — очевидно, сам дослідник користувався джерелами, які не збереглися до наших днів.
--------------
К западу от Старого Села находится деревушка Черепин. Если верить краеведу XIX века Антонию Шнайдеру, Старое Село, Черепин и еще соседний Давидов когда-то составляли древний город Черепов или Черепинский. Во времена Киевской Руси Черепов раскололся на несколько общин: Давыдов (назван в честь внука Ярослава Мудрого, князя Давида Игоревича с Звенигородской линии, который вошел в историю главным образом как палач-ослепитель князя Василька Теребовлянского), Черепин, возможно, еще Плихов - и Старое село. Название поселения будто пытается подсказать: именно эта часть древнего города была его основой, ядром. Но это только версия Шнайдера, изложенная в его труде «Энциклопедия краеведения Галичины» ( «Enzyklopedya do krajoznawstwa Galicyi», Lwow, 1868-1874). Поверить ей полностью мешает отсутствие документальных упоминаний о Старом Селе в летописях того времени - очевидно, сам исследователь пользовался источниками, которые не сохранились до наших дней.









Зі збережених документів відомо, що в 1401 році південно-східну частину давнього міста, Черепинку, король Владислав Ягайло подарував у володіння Завіші Чорному з Гарбової. Згодом ці землі дістаються його синові Яну, який переселив сюди сім’ї зі своїх інших маєтків і назвав цю частину Черепина Гарбовим, хоча люди звали її Старим Селом.
Татари під час своїх набігів не обминали Старе Село, що лежало при Волоському шляху. Перше нашестя датується кінцем XV століття. Поруч — добре укріплені Львів і Звенигород, але поки люди туди доберуться... Отже, потрібен був замок.
У XVI сторіччі Старе Село переходить у власність великого гетьмана коронного Яна Тарнавського, який віддав ці володіння у посаг своїй доньці Софії, нареченій князя Василя-Костянтина Острозького. Онука князя, Єфросина, одружилась з князем Олександром Заславським, який і отримав титул князя Острозького.
----------------
Из сохранившихся документов известно, что в 1401 году юго-восточную часть древнего города, Черепинка, король Владислав Ягайло подарил во владение Завиши Черному с Гарбовой. Впоследствии эти земли достаются его сыну Яну, который переселил сюда семьи из своих других имений и назвал эту часть Черепина Гарбовым, хотя люди звали ее Старым Селом.
Татары во время своих набегов не обходили Старое Село, что лежало при Валашском пути. Первое нашествие датируется концом XV века. Рядом - хорошо укрепленные Львов и Звенигород, но пока люди туда доберутся ... Следовательно, нужен был замок.
В XVI веке Старое Село переходит в собственность великого гетмана коронного Яна Тарнавского, который отдал эти владения в приданое своей дочери Софии, невесте князя Василия-Константина Острожского. Внучка князя, Евфросина, вышла замуж за князя Александра Заславского, который и получил титул князя Острожского.









Горе з розуму по-старосільськи.
Будівництвом замку зайнявся син князя Заславського, Владислав Домінік (герой «Потопу» Генріка Сенкевича). За версією Антонія Шнайдера, сталося це в 1642 році. Інші джерела вказують, що замок тут узагалі був ще з часів Яна Завіші (середина XV століття), а князь Заславський і Острозький замінив дерево на каміння та цеглу. Встановити, яка з версій правдива, зараз майже неможливо. Як і довести правдивість одної легенди, пов’язаної з будівництвом.
------------
Горе от ума по-Старосельски.
Строительством замка занялся сын князя Заславского, Владислав Доминик (герой «Потопа» Генрика Сенкевича). По версии Антония Шнайдера, произошло это в 1642 году. Другие источники указывают, что замок здесь вообще был еще со времен Яна Завиши (середина XV века), а князь Заславский и Острожский заменил дерево на камни и кирпич. Установить, какая из версий правдива, сейчас почти невозможно. Как и доказать правдивость одной легенды, связанной со строительством.











Отже, при зведенні старосільського замку за давньою технологією у будівельний розчин для міцності додавали яйця і молоко. (Очевидно, тому стіни з ламаними іклами башт дожили аж до сьогодні). Один із шляхтичів міста за свої провини був засуджений на смертну кару. Та можновладці дали небораці ще один шанс: зможе привезти віз (інші версії легенди кажуть — два вози) яєць для будівництва, та так, щоб жодне не розбилося — подумають ще судді, чи відділяти його голову від тіла. Розіб’є хоч яйце — то...
Шляхтич єдиний шанс на порятунок втрачати не хотів. Яйця привіз цілими. Бо вареними. Судді замислилися, що робити з хитруном — і вирішили таки стратити: аби не був надто мудрий.
-------------
Итак, при возведении старосельского замка по древней технологии в строительный раствор для прочности добавляли яйца и молоко. (Очевидно, потому стены с обломанными клыками башен дожили до сегодня). Один из шляхтичей города за свои проступки был осужден на смертную казнь. И чиновники дали бедняге еще один шанс: сможет привезти воз (другие версии легенды говорят - две телеги) яиц для строительства, и так, чтобы ни одно не разбилось - подумают еще судьи, отделять ли голову от тела. Разобьет хоть яйцо - то ...
Шляхтич единственный шанс на спасение терять не хотел. Яйца привез целыми. Но вареными. Судьи задумались, что делать с хитрецом - и решили таки казнить: чтобы не был слишком мудрым.











Хроніка поразок та перемог.
Ледь устигли вимурувати стіни, як їх зруйнувала в 1648 році хвиля козаччини, піднята гетьманом Богданом. Князь, якого Хмельницький дошкульно обізвав «периною», не був аж таким лінюхом і вже наступного року відновив твердиню. Коли через шість років війська Богдана оточили Львів, об’єднана армія козаків і татарів не наважилася штурмувати старосільський замок.
І турки, що сараною рухалися в 1672 році від одного замку до іншого, підкоряючи практично всі, обламали зуби об старосільські стіни. За залізничною станцією колись росли дві старі липи — зараз від них лишилися тільки пні. Переповідають, що на цьому місці під час облоги пострілом із замку було убито турецького командира.
--------------
Хроника поражений и побед.
Едва успели соорудить стены, как их разрушила в 1648 году волна казачества, поднятая гетманом Богданом. Князь, которого Хмельницкий обидно обозвал «периной», не был таким уж ленивцем и уже в следующем году восстановил крепость. Когда через шесть лет войска Богдана окружили Львов, объединенная армия казаков и татар не решилась штурмовать Старосельский замок.
И турки, которые саранчой двигались в 1672 году от одного замка к другому, подчиняя практически все, обломали зубы о Старосельские стены. За железнодорожной станцией когда-то росли две старые липы - сейчас от них остались только пни. Рассказывают, что на этом месте во время осады выстрелом из замка был убит турецкий командир.









Колись посередині південно-східної стіни стояла ще одна в'їздна башта, гроші на яку дала Катерина Радзівілл. Їй пощастило найменше з усіх замкових будівель: вона зруйнувалася ще до того, як хоч хтось встиг її описати чи замалювати. Капличка, що стояла біля брами, теж прожила недовго.
Середньовічним довгобудом був і палацовий корпус: його так жоден з господарів до пуття й не довів. Про це свідчить й документ, що описує руїну замку в 1687 р., написаний тогочасним власником Старого Села Миколаєм Стшалковським.
-----------------
Когда-то в середине юго-восточной стены стояла еще одна въездная башня, деньги на которую дала Екатерина Радзивилл. Ей повезло меньше всех замковых зданий: она разрушилась еще до того, как хоть кто-то успел ее описать или зарисовать. Часовня, стоявшая у ворот, тоже прожила недолго.
Средневековым долгостроем был и дворцовый корпус: его так ни один из хозяев толком и не достроил. Об этом свидетельствует и документ, описывающий руины замка в 1687, написанный тогдашним владельцем Старого Села Николаем Стшалковским









Могутнім фортечним стінам допомагали мочарі, що оточували форпост з усіх боків, поруч була й гребля. Через рів до замку з південного боку вів звідний міст, а в XVIII сторіччі побудували нову в’їзну браму в західній стіні. Вона не збереглася. Як і західна вежа, як і арсенал — той розібрали на каміння до фундаментів. Проте все ще помітні на вцілілій найбільшій, триярусній вежі герби Огончик (Ogonczyk) i Леліва (Leliwa), а також літери WDXOYZWSLS (Wladyslaw Dominik Xiaze Ostrogski y Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta).
-----------
Мощным крепостным стенам помогали топи, окружавших форпост со всех сторон, рядом была и плотина. Через ров к замку с южной стороны вел подъемный мост, а в XVIII веке построили новые въездные ворота в западной стене. Они не сохранились. Как и западная башня, как и арсенал - его разобрали на камни до фундаментов. Однако все еще заметны на уцелевшей наибольшей, трехъярусной башне гербы Огончик (Ogonczyk) i Лелива (Leliwa), а также буквы WDXOYZWSLS (Wladyslaw Dominik Xiaze Ostrogski y Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta).









По периметру стін ішла оборонна галерея для гарнізону. На замковому подвір’ї розташовувалася каплиця, палац та господарські приміщення. З документів XVII століття відомо, що на той час у замку було 8 гармат, 13 моздірів (коротка гармата з широким дулом), багато рушниць, самопалів та холодної зброї.
-----------
По периметру стен шла оборонная галерея для гарнизона. На замковом дворе располагалась часовня, дворец и хозяйственные помещения. Из документов XVII века известно, что в то время в замке было 8 пушек, 13 моздиров (короткая пушка с широким дулом), много ружей, самопалов и холодного оружия.

перейдемо на подвір'я замку .../перейдем во двор замка...



крутимо мишкою панораму на 360º/крутим мышкой панораму на 360º

Heritage. Stare Selo. Castle...





З форпосту — на пивоварню.
Далі було століття вісімнадцяте, коли замки з суворої необхідності перетворювались на артефакти минулого. Новий власник Старого Села, магнат Адам Миколай Сенявський відреставрував малопотрібний при новітніх військових конфліктах форпост, посилив гарматами і моздірами та пристосував його під арсенал, який перед наступом шведів перевезли сюди зі Львова. Та вже в 1731 році, коли фортеця потрапила до нових господарів — Чарторийських, вона почала з могутньої амазонки перетворюватися на немічну бабусю. Магнати мешкали в своїх маєтках, Старе Село було для них далеким і нецікавим.
-------------------
С форпоста - на пивоварню.
Далее был век восемнадцатый, когда замки из суровой необходимости превращались в артефакты прошлого. Новый владелец Старого Села, магнат Адам Николай Сенявский отреставрировал ненужный в условии современных военных конфликтов форпост, усилил пушками и моздирамы и приспособил его под арсенал, который перед наступлением шведов перевезли сюда из Львова. И уже в 1731 году, когда крепость попала к новым хозяевам - Чарторийским, она начала с могучей амазонки превращаться в немощную бабушку. Магнаты жили в своих поместьях, Старое Село было для них далеким и неинтересным.









Коли ж Ізабелла Чарторийська в 1809 році подарувала замок своїм онукам Потоцьким, старим охоронцем села й узагалі перестали опікуватись: бовваніє серед села, ну, і нехай. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був ланцютський ординат Альфред Потоцький.
Замок встиг побувати винокурнею і складами, а ще — броварнею. До речі, пиво, зварене в замкових стінах, користувалося попитом. Наприкінці ХІХ століття на подвір’ї фортеці виросли вбогі селянські хатини. Їх рештки розібрали лише кілька років тому.
----------
Когда же Изабелла Чарторийска в 1809 году подарила замок своим внукам Потоцким, о старом охраннике села и вовсе перестали заботиться: виднеется среди села, ну, и пусть. Последним владельцем твердыни до сентября 1939 года был ланцютський ординат Альфред Потоцкий.
Замок успел побывать винокурней и складами, а еще - пивоварней. Кстати, пиво, сваренное в замковых стенах, пользовалось спросом. В конце XIX века во дворе крепости выросли убогие крестьянские хижины. Их остатки разобрали лишь несколько лет назад.









Тепер тут мешкають цигани.
З боку залізничної колії замок виглядає монолітом, нехай і пошматованим часом. Це дивно, адже постійні вібрації не можуть піти на користь пам’ятці архітектури. З південного ж боку — рана великого пролому, а з шести веж уціліли три. Світлини початку ХХ століття демонструють стан башт на той час: теж, чесно кажучи, жалюгідний, але розкішні аттики стін та різьблені корони веж іще всі на місці. Зараз же треба уважно дивитись під ноги — щоб не перечепитися за рештки ренесансного замкового оздоблення, що осипається з верхівок башт у густу траву та чагарі на подвір’ї. Ех, небораче-шляхтичу, може, саме твого воза яєць не вистачило, щоб стіни трималися купи навіть зараз, коли вони, здається, нікому не потрібні.
-------------
Теперь здесь живут цыгане.
Со стороны железнодорожных путей замок выглядит монолитом, пусть и раздираемым временем. Это удивительно, ведь постоянные вибрации не могут идти на пользу памятнику архитектуры. С южной же стороны - рана большого пролома, а из шести башен уцелели три. Фотографии начала ХХ века демонстрируют состояние башен того времени: тоже, честно говоря, жалкое, но роскошные аттики стен и резные короны башен еще на месте. Сейчас же надо внимательно смотреть под ноги - чтобы не споткнуться об остатки ренессансной замковой отделки, что осыпается с верхушек башен в густую траву и кусты во дворе. Эх, бедняга-шляхтич, может, именно твоей телеги яиц не хватило, чтобы стены держались вместе даже сейчас, когда они, кажется, никому не нужны.









Нікому, крім циганів, що часом розбивають у замку свій табір, та місцевих дітлахів, які із задоволенням приміряють на себе ролі екскурсоводів по одній із найбільших українських твердинь. Це вам не жарти: два гектари території, а ще ж є залишки оборонних земляних валів... Хлопчакам, щоправда, не до статистичних даних: їм цікавіше переповісти легенду про те, як в старосільській дерев’яній церкві святого Миколая (з 1742 року, між іншим) колись танцювали чорти та про те, які скарби зберігалися в замкових пивницях. Зараз туди ходу немає — засипали підземелля від гріха подалі. Фортечною територією ходять кози і кури. Їх історії про колишні військові подвиги не цікавлять. Як, здається, і чиновників від справ культури. Спроби відновлення замку трапляються регулярно ще з 1970-х років, але, щоб завершити справу, не вистачає коштів. Сільський голова вже не раз просив районну адміністрацію виділити гроші хоча б для замкового сторожа.
------------
Никому, кроме цыган, которые вренами разбивают в замке свой лагерь, и местных ребятишек, которые с удовольствием примеряют на себя роли экскурсоводов по одной из крупнейших украинских крепостей. Это вам не шутки: два гектара территории, а еще есть остатки оборонительных земляных валов ... Мальчишкам, правда, не до статистических данных: им интереснее рассказать легенду о том, как в Старосельской деревянной церкви святого Николая (с 1742 года между прочим) когда-то танцевали черти и о том, какие сокровища хранились в замковых подвалах. Сейчас туда хода нет - засыпали подземелья от греха подальше. По крепостной территории ходят козы и куры. Их истории о бывших военных подвигах не интересуют. Как, кажется, и чиновников от дел культуры. Попытки восстановления замка случаются регулярно еще с 1970-х годов, но, чтобы завершить дело, не хватает средств. Сельский голова уже не раз просил районную администрацию выделить деньги хотя бы на замкового сторожа.









Увінчана короною східна, найгарніша Князівська башта замку під час святкування ювілею Старого Села перетворилася на... сортир. Символічне місце обрали для дерев’яної хатинки. Які князі — такі й трони.
Зараз, коли замки дозволили віддавати в оренду, продавати та купувати, ситуація для старосільського не обіцяє швидко покращитися: в першу чергу «розберуть» замки-палаци, садиби, пристосовані для життя. А велетень посеред села, що проводжає сумними очима-бійницями потяги зі Львова та на Львів, так може і лишитися старіти та помирати нікому не потрібним.
---------
Увенчанная короной восточная, самая красивая Княжеская башня замка во время празднования юбилея Старого Села превратилась в ... сортир. Символическое место выбрали для деревянной избушки. Какие князья - такие и троны.
Сейчас, когда замки позволили отдавать в аренду, продавать и покупать, ситуация для старосельского не сулит быстрого улучшения: в первую очередь «разберут» замки-дворцы, усадьбы, приспособленные для жизни. А великан посреди села, что провожает грустными глазами-бойницами поезда из Львова и во Львов, так может и остаться стареть и умирать никому не нужным.











Далі буде.../Продолжение следует...

Джерела:
castles.com.ua
karpaty.net.ua

Шановні друзі! Допомогти проекту "Українські Пам'ятки архітектури. Спадщина" ви можете через систему PATREON, ставши патроном в нашій обоймі. Заздалегідь дякуємо =) …/
Уважаемые Друзья! Помочь проекту "Украинские памятники архитектуры. Наследие" вы можете через систему PATREON, став патроном в нашей обойме. Зараннее спасибо =) ...




ну как то так =))

  • 1
пасибі!
треба їхати, дивитися!

а ще фотки з висоти будуть?

так, в другій частині =)

Круто! Какая же огромная Украина. Иногда кажется, что она больше России. Больше не по площади, а по количеству ништяков. Но несомненно, она больше по количеству ништяков на единице площади

Спасибо.
Это так и есть, особенно в той части где советская власть не успела разгуляться.
Но есть, прямо таки зачищенные от истории районы, в которых, по ощущению сносилось всё, что имело хоть какое то отношение к прошлому.
"...Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем, мы наш, мы новый мир построим..." видимо было не просто лозунгом в таких местах, а и руководством к действию...

Щас вроде бы и советской власти нет.... и че? Рушат еще больше

то всё таки было идеологическо-(анти)религиозное разрушение, нуу, как игил и Пальмира с Мосуло например,
нынешние вандалы от золотого тельца, и не более...

рушили только большевики 30х годов и немного хрущевые совки.

ну где-то так, только с 17-21...

  • 1
?

Log in

No account? Create an account