m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1/Спадщина. Василівка. Маєток Панкеєва. Частина 1.

Стаття заснована на розповіді Сергія Котелко про Василівку, відвідану ним 3 листопада 2007 і моїх фото вересня 2013/
Статья основана на рассказе Сергея Котелко о Васильевке, посещенной им 3 ноября 2007 и моих фото сентября 2013.



Василівка, первісно - Шостка або Шостаково, потім відносилася до Бельчанської волості Одеського повіту,
до 1923 - Василівка Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії, нині - Біляївського району Одеської області
—————
Васильевка. Первоначально — Шостка или Шестаково, затем относилась к Бельчанской волости Одесского уезда,
до 1923 — Васильевка Мангеймской волости Одесского уезда Херсонской губернии, ныне — Беляевского района Одесской области





Це місце я знав і бачив давно. У лихі дев'яності не раз проїжджав повз нього, розглядаючи з дороги спорудження неподалік на березі озера. Але часу згорнути і подивитися у мене не було, та й інтересу, такого як зараз у мене теж не було тоді. Вперше звернув подивитися я в 1997 році. Було цікаво. Але я не знав тоді ні чиє це, ні хто побудував, ні історії цього палацу. Зате тут я написав свою останню роботу, сидячи в руїнах палацу і зображуючи із себе художника ...
Я тоді не знав що сиджу практично в Wolfschanze - Вовчому логові під Одесою?
—————
Это место я знал и видел давно. В лихие девяностые не раз проезжал мимо него, разглядывая с дороги сооружение невдалеке на берегу озера. Но времени свернуть и посмотреть у меня не было, да и интереса, такого как сейчас у меня тоже не было тогда. Впервые свернул посмотреть я в 1997 году. Было интересно. Но я не знал тогда ни чье это, ни кто построил, ни истории этого дворца. Зато тут я написал свою последнюю работу, сидя в развалинах дворца и изображая из себя художника…
Я тогда не знал что сижу практически в Wolfschanze — Волчьем логове под Одессой?





Час виникнення Василівки в різних джерелах вказується по різному. Згідно Матеріалів для оцінки земель в Херсонській губернії за 1883 рік, часом виникнення села Василівка вказується кінець XVIII - XIX століття; в книзі "Росія. Повний географічний опис нашої Батьківщини" Семенова-Тяньшанського вказано 1849 рік. А в "Відомостях щодо історії Херсонської єпархії" зазначено, що в 1846 році в селищі Василівка була побудована Петро-Павлівська церква. До 1825 року Василівка відносилась до Тираспольського повіту (як і місто Одеса :-), а потім увійшла в новостворений Одеський повіт, який був скасований вже після революції.
У 1859 році в Василівці налічувалося 23 двори, в них проживало 210 душ чоловічої і 138 жіночої статі. У селі була 1 православна церква, базари і гуральня.
У 1887 році в Василівці проживали 188 душ чоловічого і 180 душ жіночої статі.
* Список населення Херсонської губернії, 1859. С. Петербург, 1868 рік
** Списки населених місць Херсонської губернії по відомостями на 1887 рік. Херсон, 1888 рік.
—————
Время возникновение Васильевки в разных источниках указывается по разному. Согласно Материалам для оценки земель в Херсонской губернии за 1883 год, временем возникновения села Васильевка указывается конец XVIII — XIX века; в книге "Россия. Полное географическое описание нашей Родины" Семенова-Тяньшанского указан 1849 год. А в "Ведомостях касательно истории Херсонской епархии" указано, что в 1846 году в селении Васильевка была построена Петро-Павловская церковь. До 1825 года Васильевка относилась к Тираспольскому уезду (как и город Одесса:-), а потом вошла в новообразованный Одесской уезд, который был упразднен уже после революции.
В 1859 году в Васильевке насчитывалось 23 двора, в них проживали 210 душ мужского и 138 женского полу. В селе была 1 Православная церковь, базары и винокуренный завод
В 1887 году в Васильевке проживали 188 душ мужского и 180 душ женского полу.
* Список населения Херсонской губернии, 1859. С.Петербург, 1868 год 
** Списки населенных мест Херсонской губернии по сведеньям на 1887 год. Херсон, 1888 год.





Спочатку село Василівка належало генерал-майору Василю Петровичу Дубецькому. Точно відомо, що Петро-Павлівську церкву збудували на його кошти. У цій церкві, до речі, в сімейному склепі, і були поховані обоє Дубецьких. Він походив із духовного звання, та помер в кінці 1880-х років у віці 85 років. Пізніше спадкоємці Дубецького продали батьківський маєток і останніми власниками палацу, перед переворотом 1917 року, були Панкеєви. А тут починається найцікавіше ...
Знаменита Каховка на берегах Дніпра - ні що інше як маєток Костянтина Матвійовича Панкеєва, Алешковского купця, що збагатніл та вирішив перебратися в проквітаючу тоді Одесу. Згідно нижче наведеним документом, між 1892 роком і 1896 роками він розділив свою велику "загальну дачу" на ділянки і розпродав їх, в основному селянам. Нижче наведений документ - лише один з багатьох, які зафіксували факт продажу Каховського маєтку по частинах.
—————
Сначала село Васильевка принадлежало генерал-майору Василию Петровичу Дубецкому. Точно известно, что Петро-Павловскую церковь построили на его средства. В этой церкви, кстати, в семейном склепе, и были похоронены оба супруга Дубецкие. Происходивший из духовного звания, генерал скончался в конце 1880-х годов в возрасте 85 лет. Позже наследники Дубецкого продали родительское имение и последними владельцами дворца, перед переворотом 1917 года, были Панкеевы. А здесь начинается самое интересное…
Знаменитая Каховка на берегах Днепра — ни что иное как имение Константина Матвеевича Панкеева, Алешковского купца, скололотившего достаточное состояние и решившего перебраться в процветавшую тогда Одессу. Согласно ниже приведенному документу, между 1892 и 1896 он разделил свою обширную "общую дачу" на участки и распродал их, в основном крестьянам. Ниже приведенный документ — лишь один из многих, зафиксировавших факт продажи Каховского имения по частям


"Таврійської губернії дніпровського повіту ділянок землі з маєтку Каховки володіння Костянтина Матвій [Євич] Панкеєва, нині продано: Ділянка за № 1, в кількості Ста Сорока двох з половиною десятин, Харитонові Курасову, Василю Родіоно [ву з] товаришами, Ділянка за № 2м в кількості Ста Чотирьох десятин - Абраму Клюєву, Павлу Бєляєву, Якову Чистякову з товаришами і Ділянка за № 3м, в кількості Ста двадцатівосьмі десятин і 940 кв. саж. - Івану і Онисіму Коробкінам, Титу, Євграфу і Єрмолаю Пономаревим і Вакулі Кислому. У 1896 році справжній план з натури знято та складено по натуральному вказівкою магнітної стрілки Приватним землеміром і таксатором Данилом Литвином. Загалом в усіх трьох ділянках 374 десят. 2140 кв. саж.)*
—————
"Таврической Губернии Днепровскаго уезда участков земли из имения Каховки владение Константина Матве[евича] Панкеева, ныне запродано: Участок за № 1, в количестве Ста Сорока двух с половиною десятин, Харитону Курасову, Василию Родионо[ву с] товарищами, Участок за № 2м в количестве Ста Четырех десятин – Абраму Клюеву. Павлу Беляеву, Якову Чистякову с товарищами и Участок за № 3м, в количестве Ста двадцативосьми десятин и 940 кв. саж. – Ивану и Онисиму Коробкиных, Титу, Евграфу и Ермолаю По[нома]ревым и Вуколу Кислому. В 1896 настоящий план с натуры снят и составлен по натуральному указанию магнитной стрелки Частным Землемером и Таксатором Даниилом Литвином. Всего во всех трех участках 374 десят. 2140 кв. саж.)"*
*Гос Архив Херсонской области. коллекция карт и планов до 1917 года. Фонд № 302.


Отже купецька сім'я Панкеєвих переїжджає до Одеси. Костянтин Матвійович купує Василівку у спадкоємців генерала Дубецького і переписує його на свою дружину, Олександру Семенівну, уроджену Шаповалову. Саме вона з тих пір і значиться в списках як власниця Василівки і невеликої ділянки в сусідній Вигоді. Костянтин Матвійович впевнено включається в суспільне життя Одеси, знаходячи тут повагу і популярність, хоча ніколи він особливих визначних місць в суспільному житті, ні на політичній арені, ні тим більше службової посади не мав. Був він правда обраний гласним Міської Думи в лютому 1905 року. Його брат, Микола Матвійович Панкеєв ще більше йде в політику, стаючи депутатом вже Державної Думи.
—————
Итак купеческая семья Панкеевых переезжает в Одессу. Константин Матвеевич покупает Васильевку у наследников генерала Дубецкого и переписывает его на свою жену, Александру Семёновну, урожденную Шаповалову. Именно она с тех пор и значится в списках в качестве владелицы Васильевки и небольшого участка в соседней Выгоде. Константин Матвеевич уверенно включается в общественную жизнь Одессы, находя здесь уважение и известность, хотя никогда он особых выдающихся мест в общественной жизни, ни на политической арене, ни тем более служебной должности не имел. Был он правда избран гласным Городской Думы в феврале 1905. Его брат, Николай Матвеевич Панкеев еще больше уходит в политику, становясь депутатом уже Государственной Думы.

Центральний ризаліт садиби/
Центральный ризалит усадьбы.






На жаль доля відвела йому не дуже великий термін і 2-го липня 1908 року Костянтин Матвійович вмирає, перебуваючи в Москві. Одеські газети надрукували статті, присвячені його пам'яті. Тіло Костянтина Матвійовича було привезено з Москви до Одеси, де в присутності найвідоміших людей того часу відспівати в Спасо-Преображенському Соборі. Похований він був на Старому християнському кладовищі ... "по всьому шляху проходження траурної процесії газові ліхтарі були задрапіровані траурним флером і запалені" ... "Російські Відомості" писали - "Покійний був людиною сильної волі і чималим розуму, він помер дуже рано, 48-років, повний сил і прагнень взяти участь в боротьбі за краще майбутнє. на жаль, його життя склалося далеко не так, як мріяв юнак-Панкеєв. Останнім часом К.М. став душею нового літературного справи, якому він надавав великого значення: недавно вийшов №1 непереодичного збірника "Зірниці", що вмістив у собі не тільки белетристику, а й узагальнюючі статті з різноманітних питань російської суспільного життя, а К.М. вже посилено клопотав про подальші випусках "Зірниць" і йому було обіцяно саме діяльну участь в цьому виданні найбільш прогресивних і талановитих діячів оновлюємої Росії. ... "*
Зверніть увагу на присутню всюди політику, боротьбу і т.д. - Характерні риси жорсткого поділу тогочасного суспільного життя на "прогресивних" і інших, але ж найбільш яскраві моменти, наприклад з промови над його труною, я опустив. На щастя, Панкеєв не належав в повній мірі до "прогресивних" і його пам'яті нічого соромиться в даному випадку - до чого довели країну невгамовної спрагою революцій і свого розуміння прогресу добре відомо.
—————
К сожалению судьба отвела ему не слишком большой срок и 2-го июля 1908 года Константин Матвеевич умирает, находясь в Москве. Одесские газеты напечатали статьи, посвященные его памяти. Тело Константина Матвеевича было привезено из Москвы в Одессу, где в присутствии известнейших людей того времени отпето в Спассо-Преображенском Соборе. Похоронен он был на Старом христианском кладбище… "по всему пути следования траурной процессии газовые фонари были задрапированы траурным флером и зажжены "…"Русские Ведомости" писали — "Покойный был человеком сильной воли и недюженного ума; он умер слишком рано, 48-лет, полный сил и стремлений поучаствовать в борьбе за лучшее будущее. К сожалению, его жизнь сложилась далеко не так, как мечтал юноша-Панкеев. В последнее время К.М. стал душой нового литературного дела, которому он придавал большое значение: недавно вышел №1 непереодического сборника "Зарницы", вместивший в себе не только беллетристику, но и обобщающие статьи по разнообразным вопросам русской общественной жизни, а К.М. уже усиленно хлопотал о дальнейших выпусках "Зарниц" и ему было обещано самое деятельное участие в этом издании наиболее прогрессивных и талантливых деятелей обновляющейся России. .. ."*
Обратите внимание на присутствующую везде политику, борьбу и т.д. — характерные черты жесткого деления тогдашней общественной жизни на "прогрессивных" и остальных, а ведь наиболее яркие моменты, например из речи над его гробом, я опустил. К счастью, Панкеев не принадлежал в полной мере к "прогрессивным" и его памяти нечего стыдится в данном случае — до чего довели страну неуемной жаждой революций и своего понимания прогресса хорошо известно.
* цитируется по статье "Памяти К.М. Панкеева" в газете "Одесский Листок" от 20-го июля 1908 года, подписанной "С-чий", и статье "Похороны К.М. Панкеева" в той же газете за 22-июля1908.



У Костянтина Матвійовича залишилося двоє дітей - старша дочка Аня і син Сергій. Між ними різниця в три роки. Саме Сергій Панкеєв і прославив Василівку, Одесу і себе на весь світ, ставши знаменитим "Людиною - вовком" - найвідомішим і улюбленим пацієнтом знаменитого доктора Зигмунда Фрейда (Sigmund Freud) ...
Книга Фрейда «З історії одного дитячого неврозу», присвячена опису хвороби Сергія Костянтиновича Панкеєва (Sergey Konstantinovich Pankeyev (Pankejeff)) (24 грудня 1886 - 7 травня 1979), його спогадами, фантазіям і сновидінням, стала настільною книгою психоаналітиків усього світу. Після публікації Сергій Панкеєв став відомим всьому світові як «Людина-вовк». У старості, піднімаючи телефонну трубку, він так і представлявся: «Алло, Людина-вовк слухає». До сих пір цей дивний клінічний випадок породжує науковий інтерес і викликає постійні суперечки в середовищі психоаналітиків. Так що, Одеса небезпідставно може пишатися своїм зв'язком з Фрейдом.
—————
У Константина Матвеевича осталось двое детей — старшая дочь Аня и сын Сережа. Между ними разница в три года. Именно Сергей Панкеев и прославил Васильевку, Одессу и себя на весь мир, став знаменитым "Человеком — волком" — самым известным и любимым пациентом знаменитого доктора Зигмунда Фрейда (Sigmund Freud)…
Книга Фрейда «Из истории одного детского невроза», посвящённая описанию болезни Сергея Константиновича Панкеева (Sergey Konstantinovich Pankeyev (Pankejeff)) (24 декабря 1886 — 7 мая 1979), его воспоминаниям, фантазиям и сновидениям, стала настольной книгой психоаналитиков всего мира. После публикации Сергей Панкеев стал известен всему миру как «Человек-волк». В старости, поднимая телефонную трубку, он так и представлялся: «Алло, Человек-волк слушает». До сих пор этот странный клинический случай рождает научный интерес и вызывает постоянные споры в среде психоаналитиков. Так что, Одесса не без основания может гордиться своей связью с Фрейдом.





До речі, бабуся Фрейда по лінії матері, по неперевіреними відомостями - одеситка, Амалія Натансон, народилася і провела частину життя в Одеcсе. Почалося все з того що одного разу хлопчикові Сергійкові Панкеєву приснився страшний сон про сірих вовків, що мовчки сиділи на гілках горіхового дерева і посилали йому повідомлення очима. Він став істерично боятися зображення вовків, постійно викрикуючи, що вовк прийде і його з'їсть. Такий незвичайний прояв хвороби змусив батьків звернутися у відому тоді в Одесі клініку для душевнохворих доктора Дрознеса, однак Леонід Дрознес, лікар-психіатр, незабаром був змушений визнати своє безсилля проти людини - вовка ... Леонід Дрознес був уже знайомий з вченням про психоаналіз доктора Фрейда і порадив батькам Сергія звернутися до нього. Сергійка відвезли до Відня. З тих пір він і став тим, якого і запам'ятала світова історія психоаналізу - Сергієм Панкеєвим, Людиною-Вовком ..
—————
Кстати, бабушка Фрейда по линии матери, по не проверенным сведеньям – одесситка, Амалия Натансон, родилась и провела часть жизни в Одеcсе. Началось все с того что однажды мальчику Сереже Панкееву приснился страшный сон о серых волках, молча сидящих на ветвях орехового дерева и посылающих ему сообщения глазами. Он стал истерически бояться изображения волков, постоянно крича, что волк придёт и его съест.Столь необычное проявление болезни заставило родителей обратиться в известную тогда в Одессе клинику для душевнобольных доктора Дрознеса, однако Леонид Дрознес, врач-психиатор, вскоре был вынужден признать свое бессилие против Человека — волка… Леонид Дрознес был уже знаком с учением о психоанализе доктора Фрейда и посоветовал родителям Сергея обратиться к нему. Сережу отвезли в Вену. С тех пор он и стал тем, которого и запомнила мировая история психоанализа — Сергеем Панкеевым, Человеком-Волком..



Два унікальних малюнка Сергія Панкеєва, що ілюструють його бачення (автор назвав рісуноr "My Dream"). Чорно-білий варіант внизу - попередній ексиз малюнка. Обидва написані Сергієм Панкеєвим в 1964 році. Зберігаються в Колумбійському університеті.
—————
Два уникальных рисунка Сергея Панкеева, иллюстрирующие его видения (автор назвал рисуноr "My Dream"). Черно-белый вариант внизу — предварительный эксиз рисунка. Оба написаны Сергеем Панкеевым в 1964 году. Хранятся в Колумбийском университете.



Відео нижче присвячене створенню графічного роману "Людина Вовк" письменником Річардом Апінанезі (Richard Appignanesi) і художником Славою Гарасимович (Slawa Harasymowicz)/
Видео ниже посвещено созданию графического романа "Человек Волк" писателем Ричардом Апинанези (Richard Appignanesi) и художником Славой Гарасимович (Slawa Harasymowicz)


</lj-embed>

Але повернемося в садибу. /
Но вернемся в усадьбу.





Фасад садиби, протилежний ставку. Садиба поділена на три частини і пов'язана одноповерховими переходами. Маючи певну уяву здається, що на першому поверсі включили світло ...
—————
Фасад усадьбы, противоположный пруду. Усадьба поделена на три части и связана одноэтажными переходами. При известной доле воображения кажется, что на первом этаже включили свет…



Той же фасад, 1991 рік. Ще багато чого збереглося на той момент ... Фото В.А. Кудлача. /
Тот же фасад, 1991 год. Еще много чего сохранилось на тот момент… Фото В.А. Кудлача.



Ось що пише сам Сергій Панкеєв: -
"Наше маєток був дуже красивим: величезний, що нагадував замок (?), сільський будинок, оточений старим парком, який поступово переходив в ліс. Тут був також ставок, досить великий для того, щоб називатися озером. Сільська місцевість Півдня Росії, де я виріс , завжди мала для мене особливк зачарування "
Будинок оточували екзотичні дерева, привезені з інших кліматичних зон. За садом розміщувався великий ставок, обсаджений шовковицею і декоративними кущами. Над водоймою знаходилась водокачка, яка подавала воду в в будинок і фонтани.

—————
Вот что пишет сам Сергей Панкеев: —
"Наше имение было очень красивым: огромный, напоминающий замок (?), сельский дом, окруженный старым парком, который постепенно переходил в лес. Здесь был также пруд, достаточно большой для того, чтобы называться озером. Сельская местность Юга России, где я вырос, всегда обладала для меня особым очарованием"
Дом окружали экзотические деревья, привезенные из других климатических зон. За садом размещался большой водоем, обсаженный шелковицей и декоративными кустарниками. Над водоемом находилась водокачка, которая подавала воду в в дом и фонтаны.


А ось що він пише про походження багатства своєї сім'ї -
"У той час мій дідусь був одним з найбагатших землевласників півдня Росії. Він скупив величезну кількість земель, які не використовувалися і, відповідно, коштували дуже дешево. Однак пізніше, коли земля почала народити, ціни швидко виросли. Це було саме та територія, яка через надзвичайного родючості земель відома як хлібна житниця Росії ".
—————
А вот что он пишет о происхождении богатства своей семьи —
"В то время мой дедушка был одним из самых богатых землевладельцев юга России. Он скупил огромное количество земель, которые не использовались и, соответственно, стоили очень дешево. Однако позднее, когда земля начала родить, цены быстро выросли. Это было именно та территория, которая из-за необычайного плодородия земель известна как хлебная житница России".





Протилежний бічний фасад.
За описами маєтку, колись, ймовірно перед цим фасадом був маленький ставок, посеред якого знаходився невеликий острівець в квітах. У них ховалася маленька чарівна альтанка для вечірніх чаювань. Можливо цей ставок відображений на картині друга Сергія Панкеєва, художника Герасма Головкова. Картина "за мотивами" маєтку Панкеєвих, так що точного архітектурного подібності немає. Головков часто гостював у маєтку, і зробив багато робіт з його видами. Сім'я Панкеєвих приймала велику участь у долі талановитого художника, який рано пішов із життя.
—————
Противоположный боковой фасад.
По описаниям имения, когда то , вероятно перед этим фасадом был маленький пруд, посреди которого находился небольшой островок в цветах. В них пряталась маленькая очаровательная беседка для вечерних чаепитий. Возможно этот прудик запечатлен на картине друга Сергея Панкеева, художника Герасма Головкова. Картина "по мотивам" имения Панкеевых, так что точного архитектурного сходства нет. Головков часто гостил в имении, и сделал много работ с его видами. Семья Панкеевых принимала большое участие в судьбе талантливого художника, рано ушедшего из жизни.





А он і велике озеро ...
Відомості про колишній маєток Панкеєва знаходимо в архівній справі 1922 року, присвяченій організації там радгоспу. Справа на 14 аркушах розкриває "Акт" -
"1922 Листопад 17 дня (ще пишуть імператорським документальним стилем!)) Одеська повітова облікова 2-я комісія в складі .... Справила облік і обстеження колишнього нетрудового господарства Панкеєва при д. Василівка. Вся земля мин. нетрад. Господарства віддана під радгосп Губіто , споруди зайняті частково колонією, частиною ж незаможними селянами д. Василівка. Всі споруди, головним чином колишній панський будинок, вимагають кардинального ремонту ... "Це вже в 1922 році! З матеріалів справи випливає, що маєток вже було розграбовано і він прийшов в запустіння. Радгоспу передано всього 315 десятин з них орної тільки 215, під виноградники - 12 десятин, але вони "абсолютно пропали". Ліс, 44 десятини, вирубаний в 1921 році. В описі колишнього чудового фруктового саду (в тому числі з тими самими горіхами на яких сиділи ті самі мовчазні вовки і посилали Сергію певні сигнали) перераховані 26 яблунь, 19 слив, 73 горіха (! І жодного вовка))) з характерною припискою - " через відсутність догляду в минулі роки половина насаджень загинула ". Враховано і ставок. 10 десятин. Нагадаю. Одна десятина = 1.09 гектара*.
—————
А вон и большое озеро…
Сведенья о бывшем имении Панкеева находим в архивном деле 1922 года, посвященном организации там совхоза. Дело на 14 листах раскрывает "Акт" —
"1922 года ноября 17 дня (еще пишут императорским документным стилем!)) Одесская уездная учетная 2-я комиссия в составе…. произвела учет и обследование бывшего нетрудового хозяйства Панкеева при д. Васильевка. Вся земля бывш. нетр. хозяйства отдана под совхоз Губито, постройки заняты частью колонией, частью же незаможними крестьянами д. Васильевка. Все постройки, главным образом бывший барский дом, требуют кардинального ремонта…" Это уже в 1922 году! Из материалов дела следует, что имение уже разграблено и пришло в запустение. Совхозу передано всего 315 десятин из них пахотной только 215, под виноградником — 12 десятин, но оно "совершенно пропал". Лес, 44 десятины, вырублен в 1921 году. В описании бывшего великолепного фруктового сада (в том числе с теми самыми орехами на которых сидели те самые молчаливые волки и посылали Сергею определенные сигналы) перечислены 26 яблонь, 19 слив, 73 ореха (! и ни одного волка))) с характерной припиской — "ввиду отсутствия ухода в прошедшие годы половина насаждений погибла". Учтен и пруд. 10 десятин. Напомню. Одна десятина =1.09 гектара*.
* С.З. Лущик Одесские реалии Человека-волка. Одесса, Оптимум, 2003 год

Далі буде.../Продолжение следует...

Шановні друзі! Допомогти проекту "Українські Пам'ятки архітектури. Спадщина" ви можете через систему PATREON, ставши патроном в нашій обоймі. Заздалегідь дякуємо  =) …/
Уважаемые Друзья! Помочь проекту "Украинские памятники архитектуры. Наследие" вы можете через систему PATREON, став патроном в нашей обойме. Зараннее спасибо =) ...




ну как то так =))

  • 1
Спасио! Очень интересно! В своё время, очевидно, было удивительно красиво..

Да, одно из богатейших имений юга, когда то Российской империи...

Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1.

Пользователь apdance1 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1.» в контексте: [...] нал взят у в Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1. [...]

Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1.

Пользователь apdance1 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Васильевка. Имение Панкеева. Часть 1.» в контексте: [...] ого уезда Херсонской губернии, ныне — Беляевского района Одесской области Дальше еще есть [...]

Очень красивая архитектура. И картина понравилась!

маеточек был крутой, не из бедных, жаль не сохранилось что было в интерьерах, ни на фото, ни на картинках, ни в реале...

Конечно жаль!

Да.. Одесская область.. страна чудес. Да и вся Украина - страна чудес

  • 1
?

Log in

No account? Create an account