m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина.Київ.Володимирський собор.Погляд з небес/Наследие. Киев. Владимирский собор. Взгляд с небес



Володимирський собор (Патріарший кафедральний собор св. Володимира) — православний собор у Києві, головний храм Української Православної церкви — Київського Патріархату. Збудований у 1862–1882 р.р.
Собор побудовано у руському неовізантійському стилі, початковий проект собору склали архітектори І. В. Штром і П. І. Спарро; пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. В споруджені собору брали участь архітектори Р. Бернгард, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв.
Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний сімома банями.
—————
Владимирский собор (Патриарший кафедральный собор св. Владимира) - православный собор в Киеве, главный храм Украинской Православной церкви - Киевского Патриархата. Построенный в 1862-1882 г.г.
Собор построен в русском неовизантийском стиле, первоначальный проект собора составили архитекторы И. В. Штром и П. И. Спарро; позже его переработал архитектор А. В. Беретти. В сооружении собора принимали участие архитекторы Р. Бернгард, К. Я. Маевский, В. М. Николаев.
Собор в плане - традиционный древнерусский шестистолпный трехапсидный храм, но увенчанный семью куполами.







Історія.
В 1852 році Філарет, митрополит Московський, запропонував збудувати у Києві храм на честь майбутнього дев'ятисотріччя Хрещення Русі київським князем Володимиром. Громадяни з усіх частин Російської імперії почали масово жертвувати кошти на храм і в 1859 році загальна сума пожертв досягла 100 000 російських рублів. Спорудження храму розпочалося в 1862 році, а закінчилося в 1882 році. На урочистому освячуванні собору, що відбулося 20 серпня 1896 року, був присутнім імператор Микола II з дружиною Олександрою Федорівною.
У радянські часи собор залишався діючим храмом, виконуючи функції кафедрального собору Києво-Галицької митрополії Російської Православної Церкви. Хоча спроби закрити були. Так, в серпні 1929 секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київської міської ради про закриття «за чисельними проханнями трудящих» Володимирського собору в Києві та організацію в його приміщенні Всеукраїнського антирелігійного музею.
—————
История.
В 1852 году Филарет, митрополит Московский, предложил построить в Киеве храм в честь будущего девятосотлетия Крещения Руси киевским князем Владимиром. Граждане из всех частей Российской империи начали массово жертвовать средства на храм и в 1859 году общая сумма пожертвований достигла 100 000 российских рублей. Сооружение храма началось в 1862 году, а закончилось в 1882 году. На торжественном освящения собора, состоявшемся 20 августа 1896, присутствовал император Николай II с супругой Александрой Федоровной.
В советские времена собор оставался действующим храмом, выполняя функции кафедрального собора Киево-Галицкой митрополии Русской Православной Церкви. Хотя попытки закрыть были. Так, в августе 1929 секретариат ВУЦИК утвердил решение Киевского городского совета о закрытии «по многочисленным просьбам трудящихся» Владимирского собора в Киеве и организацию в его помещении Всеукраинского антирелигиозного музея.







Під час окупації собор був відреставрований, на кінець 1943 р. було призначено його урочисте відкриття. Після визволення Києва від німців собор став кафедральним собором Російської православної церкви і у такій якості функціонував надалі.
В 1992 році, після утворення Української Православної церкви — Київського Патріархату храм став Патріаршим кафедральним собором цієї конфесії.
У Володимирському соборі нині знаходяться мощі Великомучениці Варвари, реліквіяр для яких у 18 столітті виготовив київський золотар Самійло Ростовський, а також мощі Святителя Макарія.
—————
Во время оккупации собор был отреставрирован, на конец 1943 был назначено его торжественное открытие. После освобождения Киева от немцев собор стал кафедральным собором Русской православной церкви и в таком качестве функционировал в дальнейшем.
В 1992 году, после образования Украинской Православной церкви - Киевского Патриархата храм стал Патриаршим кафедральным собором этой конфессии.
Во Владимирском соборе сейчас находятся мощи Великомученицы Варвары, реликвияр для которых в 18 веке изготовил киевский ювелир Самойло Ростовский, а также мощи Святителя Макария.







Будівництво.
У 1859 році Іван Штром представив креслення собору на розгляд будівельного комітету. Собор був спроектований в неовізантійському стилі, в його основу було покладено хрест. Собор повинні були увінчати тринадцять золотих куполів. Будівельний комітет, розглянувши і схваливши проект, відправив креслення до Петербурга, де його затвердив особисто Олександр II.
У березні 1860 була спланована площадка для будівництва соборного храму. Враховуючи дефіцит коштів, будівельний комітет доручив єпархіальному архітекторові Павлу Спарро переробити проект Івана Штрома з метою зменшення розмірів споруди і кошторису на його будівництво. Спарро, щоб повністю не переробляти проект, вирішив зняти бічні нави, тобто змінити хрестоподібну основу. Замість тринадцяти куполів він залишив сім.
Безпосередній нагляд за будівництвом будівельний комітет доручив Олександру Беретті, який вніс значні зміни в проект Штрома-Спарро.
15 (27) липня 1862 в день святкування пам'яті князя Володимира, в присутності місцевої аристократії та духовенства митрополит Київський і Галицький Арсеній заклав перший камінь майбутнього храму.
—————
Строительство.
В 1859 году Иван Штром представил чертежи собора на рассмотрение строительного комитета. Собор был спроектирован в неовизантийском стиле, в его основу был положен крест. Собор должны были увенчать тринадцать золотых куполов. Строительный комитет, рассмотрев и одобрив проект, отправил чертежи в Петербург, где его утвердил лично Александр II.
В марте 1860 была спланирована площадка для строительства соборного храма. Учитывая дефицит средств, строительный комитет поручил епархиальному архитектору Павлу Спарро переделать проект Ивана Штрома с целью уменьшения размеров сооружения и сметы на его строительство. Спарро, чтобы полностью не переделывать проект, решил снять боковые нави, то есть изменить крестообразную основу. Вместо тринадцати куполов он оставил семь.
Непосредственный надзор за строительством строительный комитет поручил Александру Беретти, который внес значительные изменения в проект Штрома-Спарро.
15 (27) июля 1862 в день празднования памяти князя Владимира, в присутствии местной аристократии и духовенства митрополит Киевский и Галицкий Арсений заложил первый камень будущего храма.







Уже в 1866 році собор був збудований до куполів. Проте несподівано стіни, а слідом за ними арки й перекриття, дали глибокі тріщини. Стало зрозуміло, що вони не витримають ваги куполів. Роботи припинили, було створено спеціальний технічний комітет з провідних київських архітекторів, із Петербурга викликали Івана Штрома. З'ясувалося, що ситуація викликана допущеними при переробці проекту помилками в математичних розрахунках.
У 1875 році до Києва знову приїхав імператор Олександр II. Здійснюючи інспекційний огляд міста, він поцікавився і будівництвом соборного храму. Побачивши порожній будівельний майданчик і повністю прогнилі риштування, він наказав за всяку ціну продовжити будівництво. З Петербурга негайно викликали одного з найвідоміших архітекторів Рудольфа Бернгарда, який зробив точні математичні розрахунки навантажень на стіни і перекриття, а потім знайшов і технічне рішення для ліквідації тріщин. Зовнішні несучі стіни було запропоновано зміцнити прибудовою бічних нефів і контрфорсів.
—————
Уже в 1866 году собор был построен до куполов. Однако неожиданно стены, а вслед за ними арки и перекрытия, дали глубокие трещины. Стало понятно, что они не выдержат веса куполов. Работы прекратили, был создан специальный технический комитет из ведущих киевских архитекторов, из Петербурга вызвали Ивана Штрома. Выяснилось, что ситуация вызвана допущенными при переработке проекта ошибками в математических расчетах.
В 1875 году в Киев снова приехал император Александр II. Осуществляя инспекционный осмотр города, он поинтересовался и строительством соборного храма. Увидев пустой строительную площадку и полностью прогнившие леса, он приказал любой ценой продолжить строительство. Из Петербурга немедленно вызвали одного из самых известных архитекторов Рудольфа Бернгарда, который сделал точные математические расчеты нагрузок на стены и перекрытия, а затем нашел и техническое решение для ликвидации трещин. Внешние несущие стены было предложено укрепить пристройкой боковых нефов и контрфорсов.








У червні 1876 були відновлені будівельні роботи, які очолив київський архітектор Володимир Ніколаєв. Він розробив проекти бічних нефів. Усередині храм був розділений на три нефи: середній і два бокових, а ті в свою чергу розділені хорами на дві нерівні частини. Округлість будовою надавали апсиди, що відповідали ширині внутрішніх нефів. У соборі планувалося зробити п'ять притворів (три внизу і два на хорах). Однак за візантійськими традиціями було вирішено, що у Володимирському соборі буде один престол в середньому нефі, у правому ж розміститься жертовник, а в лівому — ризниця. Ще два вівтарі — Ольгинській і Борисоглібський — повинні були знаходиться на хорах.
У 1882 році двадцятилітнє будівництво Свято-Володимирського собору завершилося.
—————
В июне 1876 были возобновлены строительные работы, которые возглавил киевский архитектор Владимир Николаев. Он разработал проекты боковых нефов. Внутри храм был разделен на три нефа: средний и два боковых, а те в свою очередь разделены хорами на две неравные части. Округлость строению предоставляли апсиды, которые соответствовали ширине внутренних нефов. В соборе планировалось сделать пять притворов (три внизу и два на хорах). Однако по византийским традициям было решено, что во Владимирском соборе будет один престол в среднем нефе, в правом же разместится жертвенник, а в левом - ризница. Еще два алтаря - Ольгинской и Борисоглебский - должны были находится на хорах.
В 1882 году двадцатилетнее строительство Свято-Владимирского собора завершилось.







Інтер'єр.
Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, які виконали 1885–1896 російські художники В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, українські — В. Д. Замирайло, С. П. Костенко, М. К. Пимоненко, польські — П. О. Сведомський, В. О. Котарбінський, а також М. О. Врубель під загальним керівництвом професора А. В. Прахова.
В. Васнецову належить розпис головної нави собору, в якій, крім релігійних сюжетів, велике місце займали історичні композиції — «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», портрети канонізованих святих: Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, княгині Ольги та ін. М. Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, 2 композиції — «Різдво» і «Воскресіння» — на стінах хорів і «Богоявлення» в хрещальні. П. Сведомському належать композиції «Таємна вечеря», «В'їзд до Єрусалима», «Суд Пілата», В. Котарбинському — «Вознесіння» та ін. Орнамент, що вкриває вільний простір, виконали українські майстри, крім правої нави, яку розписав М. Врубель.
—————
Интерьер.
Значительную художественную ценность имеют внутренние настенные росписи, которые выполнили 1885-1896 русские художники В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, украинские - В.Д. Замирайло, С. П. Костенко, М. К. Пимоненко, польские - П . А. Сведомский, В. А. Котарбинский, а так же М. А. Врубель под общим руководством профессора А. В. Прахова.
В. Васнецову принадлежит роспись главного нефа собора, в которой, кроме религиозных сюжетов, большое место занимали исторические композиции - «Крещение Руси», «Крещение Владимира», портреты канонизированных святых: Владимира, Андрея Боголюбского, Александра Невского, княгини Ольги и др. М. Нестеров выполнил иконостасы в боковых навах, 2 композиции - «Рождество» и «Воскресение» - на стенах хоров и «Богоявление» в крещальные. П. Сведомский принадлежат композиции «Тайная вечеря», «Въезд в Иерусалим», «Суд Пилата», В. Котарбинского - «Вознесение» и др. Орнамент, покрывающий свободное пространство, выполнили украинские мастера, кроме правой нави, которую расписал М. Врубель.

панорама з двох різних джерел для зручності перегляду/панорама из двух разных источников для удобства просмотра



Patriarchal Cathedral of St. Vladimir

широкий погляд на оточення собору/широкий взгляд на окружение собора


Розвернемося на 180 градусів і кинемо погляд на прокидаючийся центр Києва/
Развернемся на 180 градусов и бросим взгляд на просыпающийся центр Киева


Погляд на останок/
Взгляд на последок


wikipedia.org




ну как то так =))

  • 1
Неужели М. Врубель был польским художником?.

=) видимо из текста на Википедии выпало - "а так же"... поправил...

В центральном нэфе находится самая большая фреска работы В.М.Васнецова, изображающая Богоматерь с младенцем на руках.
Я была там однажды.

Именно про эту роспись Владимирского собора я и писала!

  • 1
?

Log in

No account? Create an account