m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Маліївці. Палац/Наследие. Малиевцы. Дворец.

Стаття заснована на розповіді Сергія Котелко про Маліївці, відвіданих ним 17 жовтня 2008 і моїх квітня у фото 2016/Статья основана на рассказе Сергея Котелко о Малиевцах, посещенных им 17 октября 2008 и моих фото апреля 2016.



Ознаки близькості панської садиби - стовпчики містка збереглися
-----
Признаки близости барской усадьбы — столбики мостика сохранились







Кам'яний міст/Каменный мост


Те що коли то було стайнями
-----
То что когда то было конюшнями



Парк. Зліва вдалині видно огороджує його кам'яний парканчик
-----
Парк. Слева вдали виден огораживающий его каменный заборчик.


праворуч вежа з зубцями/справа башня с зубцами




Назву селу дали перші його власники - Маліёвскі в другій половині XVI століття. Потім, до кінця XVIII століття власники змінювали один одного - Кавецькі, Пепловскі, Туркули, Свірскі , поки нарешті в 1785 році Юзеф Свірський не продає Малівецький ключ Яну Онуфрію Орловському (1739-1811). З родом Орловських історія Маліевець буде пов'язана протягом усіх подальших років, аж до 1918-го. Приблизно в 1770-му році Ян-Онуфрій Орловський одружився на Ганні Старжинський , дочки прапорщика Червоногородського, стольника латичевского і генерала королівської армії Польщі Антонія Старжинський .
-----
Название селу дали первые его владельцы — Малиёвские во второй половине XVI века. Потом, до конца XVIII века владельцы меняли друг друга — Кавецкие , Пепловские , Туркулы , Свирские , пока наконец в 1785 году Юзеф Свирский не продает Малиевецкий ключ Яну Онуфрию Орловскому (1739-1811). C родом Орловских история Малиевец будет связана на протяжении всех дальнейших лет, вплоть до 1918-го. Примерно в 1770-м году Ян-Онуфрий Орловский женился на Анне Старжинской , дочери прапорщика червоногородского, стольника латычевского и генерала королевской армии Польши Антония Старжинского .



У 1789 році він стає останнім в історії Коронним Надвірним Ловчим - одна з вищих придворних посад Польського королівства. На наступний рік він внвь був обраний депутатом до Сейму від Подільського воєводства. У листопаді 1791 року из рук короля Станіслава-Августа Понятовського Ян-Онуфрій отримує вищий польський орден Білого Орла.
-----
В 1789 году он становится последним в истории Коронным Надворным Ловчим — одна из высших придворных должностей Польского королевства. На следующий год он внвь был избран депутатом в Сейм от Подольского воеводства. В ноябре 1791 года из рук короля Станислава-Августа Понятовского Ян-Онуфрий получает высший польский орден Белого Орла.




У ті роки постала гостра необхідність захисту кордонів українських територій, що входили до складу Польського Королівства від регулярних грабіжницьких набігів татар за підтримки турків. Польська шляхта, не моглa толком захистити свої родини і залежних від них селян-кріпаків і зверталися з численними проханнями до Варшави. Варшава проте залишалася глухою до їх закликів та прохань. Ця ситуація призвела Яна Онуфрія в 1792-м в число прихильників Тарговицької Конфедерації. Вибравши Конфедерацію як найменше з двох зол, Ян Онуфрій зробив напевно правильний вибір - Катерина II розбила турків і направила війська до Польщі, забезпечивши, захист володінь польських поміщиків, яким були дані такі ж права, як і російським дворянам.
-----
В те годы остро встала необходимость защиты границ украинских территорий, входивших в состав Польского Королевства от регулярных грабительских набегов татар при поддержке турок. Польская шляхта, не могли толком защитить свои семьи и зависящих от них крепостных крестьян и обращались с многочисленными просьбами в Варшаву. Варшава однако оставалась глухой к их возваниям и просьбам. Эта ситуация привела Яна Онуфрия в 1792-м в число сторонников Тарговицкой Конфедерации. Выбрав Конфедерацию как наименьшее из двух зол, Ян Онуфрий сделал наверно правильный выбор — Екатерина II разбила турок и направила войска в Польшу, обеспечив, защиту владений польских помещиков, которым были даны такие же права, как и русским дворянам.



У травні 1790-ріку в занепокоєннях що до свого чоловіка померла дружина, Ганна Стражинська (Anna Starzyńska h. Lis) (~ 1750-1790).
-----
В мае 1790-го в беспокойствах о муже умерла супруга, Анна Стражинская (Anna Starzyńska h. Lis) (~1750-1790).



Ян Онуфрій Орловський вибрав саме Маліївці в якості своєї постійної резиденції. У 1788 році тут, на вершині пагорба біля річки, зводиться палац в стилі раннього французького класицизму. Про те, хто був архітектором палацу існують кілька версій - можливо це був італієць Доменіко Мерліні (Domenico Merlini) (1730 - 1797) або його учень Яків Кубіцький (Jakub Kubicki) (1758 - 1833), або вони удвох брали участь в його створенні.
-----
Ян Онуфрий Орловский выбрал именно Малиевцы в качестве своей постоянной резиденции. В 1788 году здесь, на вершине холма у реки, возводится дворец в стиле раннего французского класицизма. О том, кто был архитектором дворца существуют несколько версий — возможно это был итальянец Доменико Мерлини (Domenico Merlini) (1730 — 1797) либо его ученик Яков Кубицкий (Jakub Kubicki) (1758 — 1833), либо они вдвоем участвовали в его создании.



Трохи в бік - інші ворота, до них ведуть широкі сходи десяти сходинок. Вази на воротах видно збереглися оригінальні. А трохи праворуч від воріт ...
-----
Чуть в сторону — другие ворота, к ним ведет широкая лестница десяти ступенек. Вазы на воротах по всей видимости сохранились оригинальные. А чуть вправо от ворот…





Як же просту, утилітарну споруду можна виявляється красиво вирішити! Побудована вежа або на початку XIX століття, або в 1900 році.
------
Как же простую, утилитарную постройку можно оказывается красиво решить! Построенна башня либо в начале XIX века, либо в 1900 году.





Мабуть тут знаходився будь-якой образ.
-----
Возможн тут находился какой либо образ.







30 вересня 1800 в Маліївцях зіграли весілля молодшої дочки Яна-Онуфрія, Гонората Орловської (Honorata Orłowska h. Lubicz) і недавно отримавшого по сусідству великі маєтки Станіслава Дельфіна Комара (Stanisław Delfin Komar h. Korczak). Ян Онуфрій, вмирає в 1811 році. Він був похований в Ярмолинцях (?), Оскільки в Маліївцях не було костелу. Після Яна Онуфрія маєток переходить до його єдиному синові Адаму-Стефану (Adam Stefan Orłowski h. Lubicz), який народився в 1780 році.
-----
30 сентября 1800 года в Малиевцах сыграли свадьбу младшей дочери Яна-Онуфрия, Гонораты Орловской (Honorata Orłowska h. Lubicz) и недавно обредшего по соседству обширные имения Станислава Дельфина Комара (Stanisław Delfin Komar h. Korczak). Ян Онуфрий, умирает в 1811 году. Он был похоронен в Ярмолинцах (?), поскольку в Малиевцах небыло костела. После Яна Онуфрия имение переходит к его единственному сыну Адаму-Стефану (Adam Stefan Orłowski h. Lubicz), родившемуся в 1780 году.



Лейб-гвардієць Володимир Адамович Орловський (Włodzimierz Orłowski h. Lubicz), (р 1809-1839), одружитися скоріш за все не встиг і потомства не залишив. Як стає відоио з рядків, написаних Каролем-Стефаном Орловським, наступний брат, Ігнатій Адамович Орловський (Ignacy Orłowski z Orłowa h. Lubicz) (1813-1895) страждав розумовим розладом і не керував маєтком. Фактично Маліївцями керував третій брат - Олександр Адамович Орловський (Aleksander Stanisław Brunon hr. Orłowski h. Lubicz) (1817-1893). Він навчався в Санкт-Петербурзі, в елітному Пажеському Корпусі, разом з майбутнім Олександром II, з яким навіть, по сімейним доданнях, добре подружився. Так само як і старший брат Володимир, Олександр Адамович служив на Кавказі, брав участь у війні з Персією.
-----
Лейб-гвардеец Владимир Адамович Орловский (Włodzimierz Orłowski h. Lubicz), (р 1809-1839), жениться по видимому не успел и потомства не оставил. Как становится понятно из строк, написанных Каролем-Стефаном Орловским, следующий брат, Игнатий Адамович Орловский (Ignacy Orłowski z Orłowa h. Lubicz) (1813-1895) страдал умственным расстройством и не управлял поместьем. Фактически Малиевцами управлял третий брат — Александр Адамович Орловский (Aleksander Stanisław Brunon hr. Orłowski h. Lubicz) (1817-1893). Он учился в Санкт-Петербурге, в элитном Пажеском Корпусе, вместе с будущим Александром II, с которым даже, по семейным приданиям, хорошо подружился. Так же как и старший брат Владимир, Александр Адамович служил на Кавказе, участвовал в войне с Персией.



Олександр Адамович Орловський, граф Італійського Королівства/Александр Адамович Орловский, граф Итальянского Королевства.

Особливо відзначити хотілося б факт виключної лояльності Орловських Російському Престолу - зауважимо, що вони пережили два польських повстання, 1830 і 1863, але у них нічого ніколи не було конфісковано за участь в цих подіях.
-----
Особо отметить хотелось бы факт достаточной лояльности Орловских Российскому Престолу — заметим, что они пережили два польских восстания, 1830 и 1863, но у них ничего никогда небыло конфисковано за участие в этих действиях.


Юзефина Орловська, уроджена Іванівська, перша дружина Олександра Адамовича Орловського (фрагмент фотографії)/
Юзефина Орловская, урожденная Ивановская, первая супруга Александра Адамовича Орловского (фрагмент фотографии)

Першою дружиною Олександра Адамовича була Юзефина Івановська (Józefa Iwanowska h. Łodzia) (1829-1856 або 58), яка подарувала йому сина Адама Олександровича (Adam hr. Orłowski h. Lubicz), який помер бездітним в 1929 році.
-----
Первой супругой Александра Адамовича была Юзефина Ивановская (Józefa Iwanowska h. Łodzia) (1829-1856 или 58), подарившей ему сына Адама Александровича (Adam hr. Orłowski h. Lubicz), умершего бездетным в 1929 году.

17 січня 1860-го Олександр Орловський одружується вдруге - його дружиною стає Клементина де Таллейран-Перигор (Klementyna Maria Wilhelmina de Talleyrand-Perigord) (8.11.1841-6.5.1881). У них було три сини: Ксаверій, Ян і Мечислав.
-----
17 января 1860-го Александр Орловский женится второй раз — его супругой становится Клементина де Таллейран-Перигор (Klementyna Maria Wilhelmina de Talleyrand-Perigord) (8.11.1841-6.5.1881). У них было три сына: Ксаверий, Ян и Мечислав.



19 січня 1879 року Олександра Орловський отримав від короля Умберто I (Umberto I) італійський графський титул, який він міг передавати лише старшому синові. Однією з причин такої королівської милості було те, що італійська королівська династія і Орловські були далекими родичами через Анну Старжинський, дружину першого власника Маліевец - Яна Онуфрія.
-----
19 января 1879 года Александр Орловский получил от короля Умберто I (Umberto I) итальянский графский титул, который он мог передавать только старшему сыну. Одной из причин такой королевской милости было то, что итальянская королевская династия и Орловские были дальними родственниками через Анну Старжинскую, супругу первого владельца Малиевец — Яна Онуфрия.



Після Олександра Адамовича Маліївці успадковував не його старший син - Ксаверій, і не середній - Ян, а молодший - Мечислав Олександрович (Mieczysław Leon Stefan hr.Orłowski h. Lubicz) (1865-1929). Однією з його особливостей була пристрасть до карткової грі. В один не дуже прекрасний день, ця пристрасть привела його до того, що він був змушений продати Маліївці! Викупив їх його старший брат - Ксаверій Олександрович Орловський (Ksawery Franciszek Aleksander hr. Orłowski h. Lubicz. Він і був останнім власником Маліевец. Він народився в Ярмолинцях, 3-го грудня 1862 року. Своє навчання він почав в ліцеї Св. Анни в Кракові, який тоді перебував у складі Австро-Угорської імперії. У нього була любов до мов - так, крім польської, російської та німецької він знав італійську, французьку та іспанську мови. Закінчивши ліцей, він продовжив навчання в Дерптському університеті, на юридичному факультеті. Після закінчення навчання Ксаверій Олександрович вступив на службу в Лейб-Гвардії кірасирський полк.
-----
После Александра Адамовича Малиевцы наследовал не его старший сын — Ксаверий, и не средний — Ян, а младший — Мечислав Александрович (Mieczysław Leon Stefan hr.Orłowski h. Lubicz) (1865-1929). Одной из его особенностей была страсть к карточной игре. В один не очень прекрасный день, эта страсть привела его к тому, что он был вынужден продать Малиевцы! Выкупил их его старший брат — Ксаверий Александрович Орловский (Ksawery Franciszek Aleksander hr. Orłowski h. Lubicz. Он и был последним владельцем Малиевец. Он родился в Ярмолинцах, 3-го декабря 1862 года. Свое обучение он начал в лицее Св. Анны в Кракове, который тогда находился в составе Австро-Венгерской империи. У него была любовь к языкам — так, кроме польского, русского и немецкого он знал итальянский, французский и испанский языки. Окончив лицей, он продолжил обучение в Дерптском университете, на юридическом факультете. После окончания учебы Ксаверий Александрович поступил на службу в Лейб-Гвардии Кирасирский полк.



Як ми розуміємо, Ксаверій Олександрович, як і вся його родина були католиками. Що втім не завадило ні службі в Лейб-Гвардії, ні дипломатичній роботі. На той час Ксаверій Олександрович відзначився також двома гучними дуелями, одна з яких навіть була пов'язана з знаменитим справою Дрейфуса. В одному випадку противник був їм убитий, в іншому сам Ксаверій Олександрович був поранений в плече.
-----
Как мы понимаем, Ксаверий Александрович, как и вся его семья были католиками. Что впрочем не помешало ни службе в Лейб-Гвардии, ни дипломатической работе. К тому времени Ксаверий Александрович отметился также двумя громкими дуэлями, одна из которых даже была связана с знаменитым делом Дрейфуса. В одном случае противник был им убит, в другом сам Ксаверий Александрович был ранен в плечо.




Вежа стоїть край дороги. Дорога огинає маєток/Башня стоит у дороги. Дорога огибает имение.

1907 році Ксаверій Олександрович повертається в Росію, залишивши дипломатичну службу. В 1908 році Ксаверій Олександрович Орловський обраний до Державної Ради - вищий законодавчий орган Російської Імперії! Також він представляв Подільську губернію у відомому Польському Коло, точніше в Союзі Польських коло.
-----
В 1907 году Ксаверий Александрович возвращается в Россию, оставив дипломатическую службу. В 1908 году Ксаверий Александрович Орловский избран в Государственный Совет — высший законодательный орган Российской Империи! Также он представлял Подольскую губернию в известном Польском Коло, точнее в Союзе Польских коло.



У 1911 році німецький дипломат граф фон Люксбург, майбутній німецький посол в США, познайомив Ксаверія Олександровича з його майбутньою дружиною - дочкою великого аргентинського землевласника Беніньо дель Карріль, Ігнатнатією дель Карріль (Ignacja Ignacia Leocadia del Carill) (1878-1950). У 1912 році вони повінчалися в Парижі, одним зі свідків на одруженні був давній шеф Орловського, а тоді - посол Росії у Франції Олександр Петрович Ізвольський. Цікаво що іншим свідком був представник іншої відомого дипломатичного прізвища - дядько Ксаверія, Арчибальд де Таллейран. Далі спогади сина Ксаверія Орловського переносяться відразу мало не в 1919 рік, на мирну конференцію в Парижі, взагалі практично обходячи тему подій, що відняли у нього Маліївці. Разом з тим, подальша доля Ксаверія Олександровича склалася досить не погано - він продовжив кар'єру дипломата в незалежній Польщі.
-----
В 1911 году немецкий дипломат граф фон Люксбург, будущий немецкий посол в США, познакомил Ксаверия Александровича с его будущей супругой — дочерью крупного аргентинского землевладельца Бениньо дель Карриль, Игнатией дель Карриль (Ignacja Ignacia Leocadia del Carill) (1878-1950). В 1912 году они обвенчались в Париже, одним из свидетелей на бракосочетании был давний шеф Орловского, а тогда — посол России во Франции Александр Петрович Извольский. Интересно что другим свидетелем был представитель другой известной дипломатической фамилии — дядя Ксаверия, Арчибальд де Таллейран. Дальше воспоминания сына Ксаверия Орловского переносятся сразу чуть ли не в 1919 год, на мирную конференцию в Париже, вообщем практически обходя тему событий, отнявших у него Малиевцы. Вместе с тем, дальнейшая судьба Ксаверия Александровича сложилась весьма не плохо — он продолжил карьеру дипломата в независимой Польше.



Але нас чекає палац, повернемося в парк.
Карл-Стефан Орловський:
"Об'їжджаючи скелю, можна було помітити замок з обробленого каменю, а з боку парку виднілися його чотири монолітні колони з дорическими капітелями, що підтримують ионический фронтон. Весь будинок було з самого початку покрито черепицею, однак в 1860 році вона була тимчасово замінена залізним дахом."
-----
Но нас ждет дворец, вернемся в парк.
Карл-Стефан Орловский:
"Объезжая скалу, можно было заметить замок из обработанного камня, а со стороны парка виднелись его четыре монолитные колонны с дорическими капителями, поддерживающими ионический фронтон. Всё здание было с самого начала покрыто черепицей, однако в 1860 году она была временно заменена железной крышей."





Он він до речі видніється знизу
-----
Вон он кстати виднеется внизу





Зовні він зберігся в практично первозданному вигляді
-----
Внешне он сохранился в практически первозданном виде


1917/1917









Це головний фасад палацу. Два різоліти по краях, центральний чотириколонний портик - все на місці. Тільки дах тепер покритий шифером
-----
Это главный фасад дворца. Два ризолита по краям, центральный четырехколонный портик — все на месте. Только крыша теперь покрыта шифером





З цього боку палац виглядає як то чи півтора, то чи двоповерховий з підвалом
-----
С этой стороны дворец смотрится как то ли полутора, то ли двухэтажный с подвалом


Фасад в 1914



"На північному фронтоні, з боку саду, виднілися гербові знаки Орловських і Старжіньскіх (Любич і Долива), на південному фасаді виділялася дата створення замку, на бічних же фасадах монограми творців: J.O. і А.О."
- Тут мушу зауважити, що спогади підвели графа Орловського - дата побудови знаходиться на бічному Різоль північного фасаду, і лівіше написи "тисячі сімсот вісімдесят вісім" видно сліди від можливо щита, на якому розташовувався або один зі згаданих графом гербів, або один з вензелів
-----
"На северном фронтоне, со стороны сада, виднелись гербовые знаки Орловских и Старжиньских (Любич и Долива), на южном фасаде выделялась дата создания замка, на боковых же фасадах монограммы создателей: J.O. и А.О."
— тут должен заметить, что воспоминания подвели графа Орловского — дата постройки находится на боковом ризолите северного фасада, и левее надписи "1788" видны следы от возможно щита, на котором располагался либо один из упомянутых графом гербов, либо один из вензелей








Маліївці, 1910-і роки. Північний фасад. Перший справа - Ксаверій Олександрович Орловський

Малиевцы, 1910-е годы. Северный фасад. Первый справа — Ксаверий Александрович Орловский





Фронтон північного фасаду з парадним входом. Уздовж цього фасаду знаходяться чотири тумби з як бачимо, того ж каменю, що і весь палац. На фотографіях 1910-х років цих тумб немає. Можливо це постаменти для паркових скульптур та вони з'явилися тут перед самим 1917-м
-----
Фронтон северного фасада с парадным входом. Вдоль этого фасада находятся четыре тумбы из повидимому, того же камня, что и весь дворец. На фотографиях 1910-х годов этих тумб нет. Возможно это постаменты для парковых скульптур и они появились тут перед самым 1917-м


Граф Ксаверій Олександрович Орловський на сходах парадного входу в свій палац
-----
Граф Ксаверий Александрович Орловский на ступенях парадного входа в свой дворец





Це правий боковий фасад

Это правый боковой фасад







Спустившись вниз, ми бачимо парковий фасад.
"З південного боку другий поверх оточував легкий балкон з ажурними перилами лежать на колонах аркад. Вікна першого поверху були значних розмірів, відповідних висоті піднесеного першого поверху, в той час як інші віконні отвори, як би на них не дивитися, мали однакову квадратну форму, що було характерною рисою багатьох будівель з тих часів."
-----
Спустившись вниз, мы видим парковый фасад.
"С южной стороны второй этаж окружал лёгкий балкон с ажурными перилами лежащими на колоннах аркад. Окна первого этажа были внушительных размеров, соответствующих высоте приподнятого первого этажа, в то время как остальные оконные отверстия, как бы на них не смотреть, имели одинаковую квадратную форму, что было характерной чертой многих зданий с тех времён."















Вигляд у атлантів чи філософський, чи уставше-жалібний
-----
Вид у атлантов не то философский, не то уставше-жалобный











Лівий різоль. Балкон тут вже не на колонах. Чотири пілястри і рустовка кутів
-----
Левый ризолит. Балкон тут уже не на колоннах. Четыре пилястры и рустовка углов















А що всередині палацу? Докладний опис залишив Карл-Стефан Орловський:
"З тераси простягалися просторі сіни, стіни яких були прикрашені фресками з архітектурними мотивами. Двері на право вели нас в довгасту їдальню, а розміщені там фрески нагадували оздоблення італійських вілл кінця XVIII ст. І початку XIX ст. ; можна було милуватися видом Неаполітанської затоки і сценами полювання з загоничами на широких просторах. Наступною кімнатою була каплиця, прикрашена стукко, де кожна розетка представляла іншу квітку, в той час як арки в склепіннях були прикрашені кесонами, вузькими колонами, класичні капітелі яких підтримували зоряний звід. Двері в каплицю були зроблені з прикрашеної бронзи, а покриваючий їх сіро-зелений наліт був повністю в стилі італійського ренесансу. з каплиці вхід вів у глибокий зал, заповнений книгами, серед яких не бракувало в рідкісні екземпляри, манускріптох з цікавими ілюстрацій. на підставі старих планів і різних проектів оздоблення Маліевць, врятованих під час революції 1917 року ми можемо зрозуміти, що для зберігання всієї бібліотеки довелося потрудитися. Справа в тому, що книги займали не одне тільки приміщення; вони були частково розташовані в вітальнях, спальнях, більярдної кімнаті, а також зберігалися в ящиках. Для вирішення проблеми планувалося прибудувати дві колонади до крил замку з в'їзною боку. Одна з них повинна була залишитися відкритою, а друга повинна була служити новою бібліотекою.
-----
А что внутри дворца? Подробное описание оставил Карл-Стефан Орловский:
"С террасы простирались просторные сени, стены которых были украшены фресками с архитектурными мотивами. Двери на право вели нас в продолговатую столовую, а размещённые там фрески напоминали убранство итальянских вилл конца XVIII в. и начала XIX в.; можно было любоваться видом Неаполитанского залива и сценами охоты с загонщиками на широких просторах. Следующей комнатой была часовня, украшенная стукко, где каждая розетка представляла другой цветок, в то время как арки в сводах были украшены кессонами, узкими колоннами, классические капители которых поддерживали звёздный свод. Двери в часовню были сделаны из украшенной бронзы, а покрывающий их серо-зелёный налёт был полностью в стиле итальянского ренессанса. Из часовни вход вёл в глубокий зал, заполненный книгами, среди которых не было недостатка в редких экземплярах, манускриптох с интересными илюстрациями. На основании старых планов и разных проектов убранства Малиевиц, спасённых во время революции 1917 года мы можем понять, что для хранения всей библиотеки пришлось потрудиться. Дело в том, что книги занимали не одно только помещение; они были частично расположены в гостиных, спальнях, биллиардной комнате, а также хранились в ящиках. Для решения проблемы планировалось пристроить две колоннады к крыльям замка с въездной стороны. Одна из них должна была остаться открытой, а вторая должна была служить новой библиотекой.


Столовая 1914/їдальня 1914

"Надзвичайно цікавим був нумізматичний кабінет архієпископа Ігнатія Красицького, брата нашого предка по жіночій лінії Антонія Красицького. Відомого в польській літературі як граф єпископ Вармії, який бував тут нібито гостем. Згідно із сімейною легендою він написав тут частину своїх казок. Він залишив тут також колекцію римських медалей і монет карбованих на іспанському острові і в античній Греції. Колекцію дядька князя єпископа Вармії доповнив його племінник Ігнатій Красицький, від якого її успадкувала дочка Роза Орловська дружина Адама Орловського.
З кабінету медалей, справжньою окрасою якого був прекрасний камін з білого мармуру, ми переходимо до зали з обшитими стінами. Тут можна було насолодитися цікавими рельєфами а також дуже своєрідними лиштвами дверей.
Далі - вітальня, прикрашена штучним мармуром в стилі ампір. Розташований в центрі бальний зал відкривався на два поверхи і був оточений галереєю, підтримуваної красивими колонами також обробленими штучним мармуром. Кришталеві дзеркала кидали м'яке світло на предмети і обробку. Трохи далі перебував зал присвячений саксонській і Севрскому фарфору. Сімейні портрети прикрашали деякі вітальні і їдальні.
На третьому поверсі розташовувалося близько десяти дитячих кімнат і віталень, стіни яких були покриті англійськими гравюрами, а меблювання сходила до ранніх років XIX століття."
-----
"Чрезвычайно интересным был нумизматический кабинет архиепископа Игнатия Красицкого, брата нашего предка по женской линии Антония Красицкого. Известного в польской литературе как граф епископ Вармии, который бывал здесь якобы гостем. Согласно семейной легенде он написал здесь часть своих сказок. Он оставил здесь также коллекцию римских медалей и монет чеканенных на испанском полуострове и в античной Греции. Коллекцию дяди князя епископа Вармии дополнил его племянник Игнатий Красицкий, от которого её унаследовала дочка Роза Орловская жена Адама Орловского.
Из кабинета медалей, настоящим украшением которого являлся прекрасный камин из белого мрамора, мы переходим в зал с обшитыми стенами. Здесь можно было насладиться интересными рельефами а также очень своеобразными наличниками дверей.
Далее — гостиная, украшенная искусственным мрамором в стиле ампир. Расположенный в центре бальный зал открывался на два этажа и был окружен галереей, поддерживаемой красивыми колоннами также отделанными искусственным мрамором. Хрустальные зеркала бросали мягкий свет на предметы и отделку. Немного далее находился зал посвящённый саксонскому и севрскому фарфору. Семейные портреты украшали некоторые гостиные и столовую.
На третьем этаже располагалось около десяти детских комнат и гостиных, стены которых были покрыты английскими гравюрами, а меблировка восходила к ранним годам XIX века."


Столовая 1914/їдальня 1914


Библиотека 1914/Бібліотека 1914










К. О. Орловський у себе в кабінеті в Маліївцях
-----
К. А. Орловский у себя в кабинете в Малиевцах


Гобелен 1914 рік
-----
Гобелен 1914 год





Це праве. господарське крило. Розалія, дружина Адама Орловського, прилаштувала це крило у вигляді оранжереї. Думаю пізніше налаштували другий поверх, а ще пізніше - продовжили далі
-----
Это правое, хозяйственное крыло. Розалия, супруга Адама Орловского, пристроила это крыло в виде оранжереи. Позднее настроили второй этаж, а еще позднее — продлили дальше





Обійшовши господарське крило палацу, бачимо залишки фігурної огорожі та ново збудовані шкільні будівлі. Інколи в цій огорожі входи в підвал. За легендою, від знищення палац врятував місцевий лікар Е.Селецкій, дружина якого була якоюсь родичкою товариша Куйбишева. Зараз в стінах колишнього палацу дитячий протитуберкульозний санаторій
-----
Обойдя хозяйственное крыло дворца, видим остатки ограды и ново построенные школьные здания. Кое-где в этой ограде входы в подвал. По легенде, от уничтожения дворец спас местный врач Е.Селецкий, жена которого была какой-то родственницей товарища Куйбышева. Сейчас в стенах бывшего дворца детский противотуберкулезный санаторий

ще декілька кадрівюеще несколько кадров











погляд на останок/взляд на последок







ну как то так =))

  • 1
Очень ценный памятник истории и архитектуры. И в такой хорошей сохранности!

внутри конечно подъутеряна былая красота, но в общем сохранность памятки гораздо выше многого из имеющегося =)

И это хорошо!)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account