m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Бучач. Монастир отців Василіян/Наследие. Бучач. Монастырь отцов Василиан.



Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього
———————————————
Бучацкий монастырь отцов Василиан Ордена Воздвижения Честного Креста Господня.







Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього — монастир отців Василіян на горі Федір у м. Бучач  - заснований 7 грудня 1712 р. на підставі фундаційної грамоти магната Стефана Александера Потоцького, виданої в Любліні.
———————————————
Бучацкий монастырь отцов Ордена Воздвижения Честного Креста Господня - монастырь отцов Ордена на горе Федор в г.. Бучач - основан 7 декабря 1712 на основании основополагающей грамоты магната Стефана Александера Потоцкого, выданной в Люблине.







Коротка історія/Краткая история
Початки, польський і австрійський періоди, Перша світова Потоцькі, бажаючи мати у своїх володіннях освічене греко-католицьке українське духовенство, з дозволу верховної світської і духовної влади запросили до Бучача з Литовської провінції чину отців Василіян. До міста приїхали 6 монахів, які підпорядковувалися протоархимандриту (тобто генералу) ордену.
Для діяльності заснованого монастиря засновники надали — вказано в фундаційній грамоті — 30 000 злотих капіталу, забезпечених на маєтках, з якого бучацька оренда мала платити 7 % двома ратами. Також привілеєм надавались фільварок з садами, городами, орним полем, сіножатями, пасовищами на бучацькому передмісті Пушкарі, до цього — 4 підданих, які мали виконувати повинності. Монахи мали право вільно молоти збіжжя на млині у Звенигороді, вільно рубати ліс коло цього села для опалення, вільно ловити рибу в Стрипі, мати пасіку, не платити з неї десятину. Першим їх помешканням був збудований при костелі Св. Хреста «дворик монастирський», в якому могли проживати 3 монахи; решта проживали в монастирі Рукомиша.
———————————————
Начала, польский и австрийский периоды, Первая мировая Потоцкие, желая иметь в своих владениях образованное греко-католическое украинское духовенство, с разрешения верховной светской и духовной власти пригласили в Бучач из Литовской провинции ордена отцов Василиян. В город приехали 6 монахов, которые подчинялись протоархимандриту (то есть генералу) ордена.
Для деятельности основанного монастыря основатели предоставили - указано в основополагающей грамоте - 30000 злотых капитала, обеспеченных на имениях, с которого Бучачская аренда должна была платить 7% двумя раиами. Также привилегией предоставлялись поместье с садами, огородами, пахотным полем, сенокосами, пастбищами на Бучацком пригороде Пушкари, до этого - 4 подданных, которые должны выполнять повинности. Монахи имели право свободно молоты зерна на мельнице в Звенигороде, свободно рубить лес вокруг этого села для отопления, свободно ловить рыбу в Стрипе, иметь пасеку, не платить с нее десятину. Первый их домом был построен при костеле Св. Креста «дворик монастырский», в котором могли проживать 3 монахи; остальные проживали в монастыре Рукомыша.







1714 року Львівська католицька архиєпархія (в особі Яна Скарбека  — Львівського архиєпископа РКЦ) передала костел св.Хреста (костелик) для духовних відправ бучацьким Василіянам у тимчасову власність, від 29 квітня 1747 року — на постійно (дозвіл Львівського латинського архиєпископа Миколая Вижицького).
9 квітня 1717 року Ян Скарбек після наради з капітулою видав звернення, яке було сказане з амонів катедри у Львові, костелика, текст був прибитий на його дверях. За нею кожен, хто мав яке-небудь право на костел Св. Хреста, міг зголоситись до нього; але ніхто цього не зробив.
———————————————
1714 Львовская католическая архиепархия (в лице Яна Скарбека - Львовского архиепископа РКЦ) передала костел св.Креста (костелик) для духовных служб Бучацким Васильянам во временную собственность, от 29 апреля 1747 - на постоянно (разрешение Львовского латинского архиепископа Николая Вижицкого).
9 апреля 1717 Ян Скарбек после совещания с капитулой выдал обращение, которое было сказано с аммоний кафедры во Львове, костелик, текст был пригвожден к его двери. За ней каждый, кто имел какое-либо право на костел Св. Креста, мог заявить о своем желании к нему; но никто этого не сделал.





Фундатором фактичного будівництва монастиря був власник міста, син фундаторів Микола Василь Потоцький. 12 травня 1751 року було урочисто закладено наріжний камінь, 1753 — завершене спорудження 2-поверхового 5-віконного західного фасаду, 1-поверхового північного фасаду (2-й добудували 1764). У 1757 - 1758 рр. було зведено 2-поверхове приміщення имна гімназії при монастиреві (з південного боку костелика). Церква Воздвиження Чесного Хреста будувалась у 1765 - 1771 роках на місці розібраного костелу Св. Хреста за проектом архітектора Яна Ґотфріда Гофмана  — представника віленського бароко. Освячення новозбудованої церкви 18 вересня 1771 р., з дозволу митрополита Лева Шептицького, провів ігумен о. Інокентій Мшанецький. Дзвіниця збудована в 1849 - 1854 роках.
———————————————
Основателем фактического строительства монастыря был владелец города, сын основателей Николай Василий Потоцкий. 12 мая 1751 был торжественно заложен краеугольный камень, 1753 - завершено строительство 2-этажного 5-оконного западного фасада, 1-этажного северного фасада (2-й достроили 1764). В 1757 - 1758 гг. Было возведено 2-этажное здание имна гимназии при монастыре (с южной стороны костелика). Церковь Воздвижения Честного Креста строилась в 1765 - 1771 годах на месте разобранного костела Св. Креста по проекту архитектора Яна Готфрида Гофмана - представителя виленского барокко. Освящение новопостроенной церкви 18 сентября 1771, с разрешения митрополита Льва Шептицкого, провел игумен о. Иннокентий Мшанецкий. Колокольня построена в 1849 - 1854 годах.







О. Теодосій Ростоцький як провінціал Литовської провінції ЧСВВ 6 березня 1781 року востаннє провів канонічну візитацію Бучацького монастиря 1790 р. після закриття Унівського монастиря до Бучача переїхала частина ченців.
Приміщення монастиря стало центром освітньої діяльности у Бучачі: спочатку тут діяла школа-інтернат (конвікт) для дітей з бідних родин, проводились теологічні курси для діючих священиків; потім вона реорганізована у гімназію оо. Василіян (за привілеєм короля Авґуста III, виданим у Варшаві 22 жовтня 1754 р., на прохання Миколи Василя Потоцького). З 1773 р. викладали філософію. В 1784 р. викладачі-василіяни повернулися в Литовську провінцію ЧСВВ, гімназія перетворилася в нормальну школу з вивченням державної німецької мови. 1804 р. знову відкрилася гімназія (5-класна: інфіма, граматика, синтакса, поетика, риторика). Пізніше, в 1911 р. тут був відкритий Місійний інститут імені св. Йосафата, який з перервами (1914-1918, 1940-1943) діяв до 1944 року. Діяльність Бучацького монастиря була заборонена радянською владою у середині 1946 року.
———————————————
А. Теодосий Ростоцкий как провинциал Литовской провинции Ордена 6 марта 1781 года провел каноническую визитацию Бучацкого монастыря 1790 после закрытия Унивского монастыря в Бучач переехала часть монахов.
Помещение монастыря стало центром образовательной деятельности в Бучаче: сначала здесь действовала школа-интернат (конвикт) для детей из бедных семей, проводились теологические курсы для действующих священников; затем она была реорганизована в гимназию оо. Ордена (по привилегии короля Августа III, выданной в Варшаве 22 октября 1754, по просьбе Николая Василия Потоцкого). С 1773 преподавали философию. В 1784 преподаватели-василиане вернулись в Литовскую провинцию ЧСВВ, гимназия превратилась в нормальную школу с изучением государственного немецкого языка. 1804 вновь открылась гимназия (5-классная: инфима, грамматика, синтакса, поэтика, риторика). Позже, в 1911 г. здесь был открыт миссионерский институт имени св. Иосафата, который с перерывами (1914-1918, 1940-1943) действовал до 1944 года. Деятельность Бучацкого монастыря была запрещена советской властью в середине 1946 года.







Дідич міста канонік Каєтан Потоцький 16 серпня 1816 року записав на вічні часи для потреб монастиря 22 морґи і 1358 сажнів орного поля, лугів 2 морґи і 121 сажень, віддав частину землі на горі Федір для саду, записав 125 золотих щорічно з бучацьких оренд. Під час відвідин Галичини цісарем Францом 2 монахи монастиря мали в нього авдієнцію; вислухавши їх, він указом від 27 березня 1818 року постановив, що закриті Угорницький, Сокілецький та Задарівський монастирі з їх всім майном стали належати до Бучацького монастиря.
———————————————
Помещик города каноник Каетан Потоцкий 16 августа 1816 записал на вечные времена для нужд монастыря 22 морга и 1358 сажен пахотного поля, щелочей 2 морга и 121 сажень, отдал часть земли на горе Федор для сада, записал 125 золотых ежегодно с бучацких аренд. Во время посещения Галичины императором Францем 2 монахи монастыря имели у него аудиенцию; выслушав их, он указом от 27 марта 1818 постановил, что закрытые Угорницкий, Соколецкий и Задаривский монастыри с их всем имуществом стали относиться к Бучацкогму монастырю.







Монастир надав помешкання для слухачів перших торгово-касових курсів, організованих повітовою філією Товариства “Просвіта”(27 березня - 15 квітня 1911), які жили далеко від міста.
28 квітня 1893 року монастир приступив до Добромильської реформи чину.
———————————————
Монастырь предоставил помещение для слушателей первых торгово-кассовых курсов, организованных уездным филиалом Общества "Просвита" (27 марта - 15 апреля 1911), которые жили далеко от города.
28 апреля 1893 монастырь приступил к Добромильской реформе чина.







Період ЗУНР/Период ЗУНР
Ігумен Никола Лиско надавав притулок легендарному полковникові Українських Січових Стрільців Василю Вишиваному (архикнязю Вільгельму Габсбурґу) та його ад'ютанту Остапу Луцькому, відступивши їм найкращі кімнати монастиря.
———————————————
Игумен Никола Лысков предоставлял убежище легендарному полковнику Украинских Сечевых Стрельцов Василию Вышитому (архикнязю Вильгельму Габсбургу) и его адъютанту Остапу Луцкому, отступив им лучшие комнаты монастыря.







Близько 20 грудня 1918 ігумен не дозволив розстріляти українофобів митрополита РПЦ Антонія (Храповицького) й архієпископа Волинського і Житомирського РПЦ Євлогія Ґєорґієвського, вивезених до Бучацького монастиря (їх мав би розстріляти старшина УГА, якби монастир відмовився їх прийняти), вступившись за них зі словами: «Прошу повідомити нашу владу, що мій монастир не є тюрмою»).
31 травня відбулося засідання Української Національної Ради ЗУНР. 2 червня 1919 р. в монастирі відбулася нарада з участю президента ЗУНР доктора Евгена Петрушевича, державних секретарів, генералів Михайла Омеляновича-Павленка Грекова і Олександра Грекова, полковника Віктора Курмаовича та інших старшин УГА. Переглядали «фатальну ситуацію на фронті», вирішили використати всі можливості для оборони Галичини, в крайньому випадку — перевести УГА за Збруч.
———————————————
Около 20 декабря 1918 игумен не позволил расстрелять украинофобов митрополита РПЦ Антония (Храповицкого) и архиепископа Волынского и Житомирского РПЦ Евлогия Георгиевського, вывезенных в Бучацкий монастырь (их должен был расстрелять старшина УГА, если бы монастырь отказался их принять), вступившись за них со словами: «прошу сообщить нашу власть, что мой монастырь не является тюрьмой»).
31 мая состоялось заседание Украинского Национального Совета ЗУНР. 2 июня 1919 в монастыре состоялось совещание с участием президента ЗУНР доктора Евгения Петрушевича, государственных секретарей, генералов Михаила Емельяновича-Павленко Грекова и Александра Грекова, полковника Виктора Курмаовича и других старшин УГА. Просматривали «роковую ситуацию на фронте», решили использовать все возможности для обороны Галичины, в крайнем случае - перевести УГА за Збруч.







З кінця листопада 1918 до 6 травня 1919 року в монастирі проживали Вільгельм Габсбург-Василь Вишиваний — австрійський архікнязь (ерцгерцог) династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та УГА та його ад'ютант Остап Луцький.
———————————————
С конца ноября 1918 по 6 мая 1919 в монастыре проживали Вильгельм Габсбург-Василий Вышиваный - австрийский архикнязь (эрцгерцог) династии Габсбургов, полковник Легиона Украинских Сечевых Стрельцов и УГА и его адъютант Остап Луцкий.







Період польської окупації/Период польской оккупации
16 жовтня 1930 було “зпацифіковано ” фільварок монастиря у селі Зелена.
———————————————
16 октября 1930 было "специфицировано” поместье монастыря в селе Зеленая.





Радянський період/Советский период
В приміщенні гімназії-місійного інституту після повернення радянської влади діяла Бучацька середня школа до моменту відновлення будівлі державної гімназії. Приміщення монастиря віддали під гуртожиток.
Був доведений до стану руїни, не було придатних для життя помешкань. У березн 1991 року після 45-річної вимушеної перерви у Бучацький монастир Воздвиження Чесного Хреста Господнього повернулися отці Василіяни, яких влада сприйняла позитивно. Протоігумен ЧСВВ о. Василь Мендрун скерував до міста о. Іван Майковича разом з о. Августином Дзюрбаном, які прибули до Бучача 1990 року, а першу Службу Божу відслужили 17 березня 1991року.
———————————————
В помещении гимназии-миссионерского института по возвращении советской власти действовала Бучачская средняя школа до момента восстановления здания государственной гимназии. Помещения монастыря отдали под общежитие.
Был доведен до состояния руин, не было пригодных для жизни домов. В марте 1991 года после 45-летнего вынужденного перерыва в Бучацкий монастырь Воздвижения Честного Креста Господня вернулись отцы Василиане, которых власть восприняла положительно. Протоигумен Ордена о. Василий Мендрун направил в город в. Ивана Майковича вместе с о. Августином Дзюрбаном, которые прибыли в Бучач 1990 году, а первую Литургию отслужили 17 марта 1991 года.

старі фото і почтівки/старые фото и почтовые карточки














Період відновленої незалежності України/Период восстановления независимости Украины
Для відновлення пам'ятки, в Канаді було створено Фонд допомоги Бучацькому монастирю. Реставраційно-будівельні роботи були розпочаті у 1992-му, тривають до сьогодні. У 1995 році Міністерством освіти України зареєстровано історико-філософський ліцей ім. св. Йосафата Бучацького монастиря Воздвиження Чесного Хреста Господнього чину св. Василія Великого, сьогодні — колегіум.
———————————————
Для восстановления памятника, в Канаде был создан Фонд помощи Бучацкому монастырю. Реставрационно-строительные работы были начаты в 1992-м, продолжаются до сих пор. В 1995 году Министерством образования Украины зарегистрировано историко-философский лицей им. св. Иосафата Бучацкого монастыря Воздвижения Честного Креста Господня чина св. Василия Великого, сегодня - коллегиум.


















ну как то так =))

  • 1
Грандиозное сооружение! И очень красиво с архитектурной точки зрения!

умели когда-то строить =))

Да! Раньше многое умели делать, что теперь не умеют.

Красотища какая! В лучших традициях виленского барокко.

а если открыть на весь 27 дюймовый монитор с полным разрешением - еще красивее =)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account