m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Комаргород. Палац Четвертинськіх/Наследие. Комаргород. Дворец Четвертинских.

Текст і частина фотографій наведених в даній статті використана з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після відвідин 11 травня і 18 жовтня 2008 Комаргорода. Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015 року, як завжди, доповнюють розповідь.
--------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений 11 мая и 18 октября 2008 Комаргорода. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнят повествование.



В'їхавши в Комаргород, ми чимало здивувалися, побачивши вказівник типу "Палац XIX століття - туди".
------------
Въехав в Комаргород, мы немало удивились, увидев указатель типа "Палац XIX века — туда".



Це - колишня парадна алея до садиби / Это — бывшая парадная алея к усадьбе





Про Комаргород я знав що нас чекає досить незвичайна архітектура. Палац Камер-Юнкера Його Величності побудований в рідкісному для нас стилі швейцарських будинків. У парку тихо, затишно і чисто. Алея веде на до головного ганку
--------------
О Комаргороде я знал что нас ждет довольно необычная архитектура. Дворец Камер-Юнкера Его Величества построен в редком для нас стиле швейцарских домов. В парке тихо, уютно и чисто. Аллея ведет на к главному крыльцу







Над ганком - балкон / Над крыльцом — балкон













Фахверк у всій красі. / Фахверк во всей красе. (нем. Fachwerk — ферма)



Рідкісні архітектурні деталі - вікна одноповерхової споруди, що сполучає два крила палацу. Палац має витягнуту, довгу форму з різною поверховістю. Зверніть увагу - на верхньому фото видно тераса біля палацу - одна з його головних прикрас. Тераса велика, напевно в третину будівлі, мала балюстраду, стовпчики від якої лежать тепер в траві.
--------------
Редкие архитектурные детали — окна одноэтажной постройки, связующей два крыла дворца. Дворец имеет вытянутую, длинную форму c чередующейся этажностью. Обратите внимание — на верхнем фото видна терраса у дворца — одно из его главных украшений. Терраса большая, наверно в треть здания, имела балюстраду, столбики от которой валяются теперь в траве.









На терасі є незрозумілі трохи ворота - зверніть увагу, як вони складалися - уздовж, гармошкою! / На террасе есть непонятные немного ворота — обратите внимание, как они складывались — вдоль, гармошкой!



Однак головне стильове рішення і прикраса палацу - фахверк, а-ля швейцарські будиночки, німецькі ферми) / Однако главное стилевое решение и украшение дворца — фахверк, а-ля швейцарские домики, немецкие фермы)







Цоколь першого поверху - вікна подекуди закладені. / Цоколь первого этажа — окна кое-где заложены.



















А це права частина палацу. Побродивши навколо, мені здалося, що ця частина - більш ранньої споруди. Виглядає вона абсолютно самостійно. А щоб об'єднати її не тільки фізично, а й стилістично з новою частиною, на прибудованій будівлі було повторено рішення вікон, див. вище.
--------------------
А это правая часть дворца. Побродив вокруг, мне показалось, что эта часть — более ранней постройки. Выглядит она совершенно самостоятельно. А чтобы объединить ее не только физически, но и стилистически с новой частью, на связующей постройке было повторено решение окон, см. выше.





Відразу поруч збудована господарська споруда. Ну до самого палацу приліплена комірчину .. / Сразу рядом выстроена хоз постройка. Ну к самому дворцу прилеплен чуланчик..



А це внутрішній двір. Той шматочок госп споруди, що видно праворуч - напевно побудований при власниках палацу (на цю думку наштовхують наприклад вікна), а ось цей будинок з портиком мені чомусь здається вже радянського будівництва, частина того навчального закладу, що розміщувався тут в радянські роки.
-------------
А это внутренний двор. Тот кусочек хоз постройки, что виден справа — наверняка построен при владельцах дворца (на эту мысль наталкивают например окна), а вот это здание с портиком мне почему то кажется уже советской постройкой, часть того учебного заведения, что размещалась тут в советские годы.







Це у нього всередині. / Это у него внутри.







Фасад виходить у внутрішній двір. / Фасад выходящий во внутренний двор.







Тут ще більше від Швейцарії) / Тут еще больше от Швейцарии)









Взагалі про Комаргород відомо дуже мало. Точно відомо, що Комаргород, як і Антопіль, належав раніше князям Четвертинським. Наприклад тут народився князь Владислав Святополк-Четвертинський (Władysław ks. Światopełk-Czetwertyński) (1806-1870), який був одружений на Гонораті Олизар-Волчкевіч (Honorata Olizar-Wołczkiewicz), в Комаргороді ж народилися і їхні сини - князі Стефан Владиславович (Stefan Światopełk-Czetwertyński) (в 1846-му році) і Еммануель Владиславович (Emanuel ks. Światopełk-Czetwertyński) (в 1850-му році), сини, а також їх двоюрідна сестра, Ядвіга Борисівна (в 1838 або 1842-му році).
--------------
Вообще о Комаргороде известно очень мало. Точно известно, что Комаргород, как и Антополь, принадлежал ранее князьям Четвертинским. Например тут родился князь Владислав Святополк-Четвертинского (Władysław ks. Światopełk-Czetwertyński) (1806-1870), который был женат на Гонорате Олизар-Волчкевич (Honorata Olizar-Wołczkiewicz), в Комаргороде же родились и их сыновья — князья Стефан Владиславович (Stefan Światopełk-Czetwertyński) (в 1846-м году) и Эммануэль Владиславович (Emanuel ks. Światopełk-Czetwertyński) (в 1850-м году), сыновья, а также их двоюродная сестра, Ядвига Борисовна (в 1838 или 1842 -м году).





Приблизно в середині XIX століття маєток відходить у власність Миколі Петровичу Балашеву, егермейстеру Двору Його Величності, російському державному діячеві. Балашов належав до однієї з найбагатших сімей Росії (на 1906 рік за ними значилося 330 000 дес, в т.ч. - в Київській губ. - 43 000 дес, в Уфімській - 250 000 дес, в Саратовській - 35 000 дес, в Подільській - 12 000 дес).
Микола Петрович Балашов народився 12 вересня 1840 року, помер в Шавіль - околиці Парижа 4 квітня 1931 року. Він походив із російського дворянського роду початку XVII століття. У 1861 році Микола Балашов закінчив юридичний факультет (за розрядом адміністративних наук) Петербурзького університету. Його батько - Петро Олександрович Балашов (1811-1845) був штабс-капітаном лейб-гвардійського Ізмайлівського полку (1838), а згодом став камергером. Мати Н. П. Балашова - Олександра Іванівна - уроджена княжна Паскевич (1818-1845), з 1831 року, була фрейліною. Його брат - Іван Петрович Балашов (1842-1919) - обер-егермейстер, був Віце-президентом Товариства заохочення мистецтва. Дружина Миколи Петровича - Катерина Андріївна уроджена графиня Шувалова (1848-1931). Її батько - граф Андрій Павлович Шувалов (1817-1876) - ад'ютант князя І. Ф. Паскевича-Ериванського, потім полковник. Ми про нього трохи згадували, описуючи маєток його брата - Петра Павловича Шувалова, Тальне. Мати Катерини Андріївни - Софія Михайлівна уроджена княгиня Воронцова (1825-1879) була фрейліною Двору і дочкою нашого знаменитого Новоросійського Генерал-Губернатора Михайла Семеновича світлого князя Воронцова. Дітей у Миколи Балашова було п'ятеро: Петро, ​​Олександр, Андрій, Софія, Олександра.
---------------
Примерно в середине XIX века имение отходит в собственность Николая Петровича Балашева, егермейстера Двора Его Величества, русскому государственному деятелю. Балашов принадлежал к одной из богатейших семей России (на 1906 за ними числилось 330 000 дес, в т.ч. — в Киевской губ. — 43 000 дес, в Уфимской — 250 000 дес, в Саратовской — 35 000 дес, в Подольской — 12 000 дес).
Николай Петрович Балашов родился 12 сентября 1840 года, умер в Шавиле — окраине Парижа 4 апреля 1931 года. Он происходил из русского дворянского рода начала XVII века. В 1861 году Николай Балашов окончил юридический факультет (по разряду административных наук) Петербургского университета. Его отец — Пётр Александрович Балашов (1811-1845) был штабс-капитаном лейб-гвардейского Измайловского полка (1838), а впоследствии стал камергером. Мать Н. П. Балашова — Александра Ивановна — урожденная княжна Паскевич (1818—1845), с 1831 года, была фрейлиной. Его брат — Иван Петрович Балашов (1842—1919) — обер-егермейстер, был Вице-президентом Общества поощрения художеств. Жена Николая Петровича — Екатерина Андреевна урожденная графиня Шувалова (1848-1931). Её отец — граф Андрей Павлович Шувалов (1817-1876) — адъютант князя И. Ф. Паскевича-Эриванского, затем полковник. Мы о нем немного вспоминали, описывая имение его брата — Петра Павловича Шувалова, Тальное . Мать Екатерины Андреевны — Софья Михайловна урожденная княгиня Воронцова (1825—1879) была фрейлиной Двора и дочерью нашего знаменитого Новороссийского Генерал-Губернатора Михаила Семеновича Светлейшего князя Воронцова. Детей у Николая Балашова было пятеро: Пётр, Александр, Андрей, Софья, Александра.



Ліврейний гудзик до одруження Миколи Петровича Балашова та Катерини Андріївни Шувалової (на гудзику герби Балашових і Шувалових) (з сайту livrejka.jimdo.com)
--------------
Ливрейная пуговица к бракосочетанию Николая Петровича Балашова и Екатерины Андреевны Шуваловой (на пуговице гербы Балашовых и Шуваловых) (с сайта livrejka.jimdo.com)





Комаргород, село. Палац, перша половина XIX ст.
Побудований з цегли, асиметричний в плані і обсягах. Первісне планування не збереглося. У другій половині XIX ст. будівля зазнала капітальної перебудови. Його фасади отримали стильове трактування в дусі швейцарських шале (архітектурні деталі в різьбленому дереві, фахверк декоративний). Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду не збереглася.
Парк, що оточує палац, закладений в кінці XIX в. Його площа становить близько 2,5 га. Тут налічується понад 100 видів і форм деревно-чагарникових порід. Крім цінних хвойних дерев, тут ростуть горіх чорний і грецький, бархат амурський та ряд місцевих порід. Високі ялини фланкують широку головну алею, що веде до асиметрично розташованого парадного входу. Палац оточений групами ялини сріблястої, модрини європейської, ялини звичайної, сосни кримської Веймутової.
------------------
Комаргород, село. Дворец, первая половина XIX в.
Построен в кирпиче, асимметричен в плане и объемах. Первоначальная планировка не сохранилась. Во второй половине XIX в. здание подверглось капитальной перестройке. Его фасады получили стилевую трактовку в духе швейцарских шале (архитектурные детали в резном дереве, фахверк декоративный). Ранее примыкавшая к главному фасаду оранжерея не сохранилась.
Парк, окружающий дворец, заложен в конце XIX в. Его площадь составляет около 2,5 га. Здесь насчитывается более 100 видов и форм древесно-кустарниковых пород. Кроме ценных хвойных деревьев, здесь произрастают орех черный и грецкий, бархат амурский и ряд местных пород. Высокие ели фланкируют широкую главную аллею, ведущую к асимметрично расположенному парадному входу. Дворец окружен группами ели серебристой, лиственницы европейской, ели обыкновенной, сосны крымской Веймутовой.












Боковий фасад. / Боковой фасад.







На даху еркера теж балкончик / На крыше эркера тоже балкончик





Вдалося засунути камеру по-всередину, і ось що там було видно. / Удалось засунуть камеру во-внутрь, и вот что там было видно.


















Микола Петрович Балашов, фотопортрет 1915 года/Николай Петрович Балашов, фотопортрет 1915 года.

У період з 18 листопада 1864 року по 15 травня 1883 року Микола Балашов зробив собі кар'єру по Табелю про ранги від титулярного до дійсного статського радника. 1 квітня 1890 року Балашов отримав придворний чин егермейстера, а 21 квітня 1891 року був призначений членом Ради Міністерства внутрішніх справ. З 1893 по 1902 рік він періодично призначався помічником мирового судді по Черкаському повіту. 11 серпня 1904 року Балашов отримав придворний чин обер-егермейстера. 20 лютого 1905 Микола Петрович був призначений членом Комісії для обговорення заходів по упорядкуванню побуту і положення робочих на фабриках і заводах Імперії. На 1911-1914 роки Балашов був затверджений помічником мирового судді по Ямпільському повіту, а на 1914-1917 роки по Брацлавському повіту. З 1 січня 1905 року став членом Державної Ради, а 13 січня його було призначено в Департамент Промисловості, Науки і Торгівлі. З 1909 по 1915 Микола Балашов став членом особливої комісії по різним важливим законопроектам. Микола Петрович за свою діяльність був нагороджений багатьма орденами і пам'ятними медалями.
--------------------
В период с 18 ноября 1864 года по 15 мая 1883 года Николай Балашов сделал себе карьеру по Табели о рангах от титулярного советника до действительного статского советника. 1 апреля 1890 года Балашов получил придворный чин егермейстера, а 21 апреля 1891 года он был назначен членом Совета Министерства внутренних дел. С 1893 по 1902 год он периодически назначался помошником мирового судьи по Черкасскому уезду. 11 августа 1904 года Балашов получил придворный чин обер-егермейстера. 20 февраля 1905 года Николай Петрович был назначен членом Комиссии для обсуждения мер по упорядочению быта и положения рабочих на фабриках и заводах Империи. На 1911-1914 годы Балашов был утверждён помошником мирового судьи по Ямпольскому уезду, а на 1914-1917 годы по Брацлавскому уезду. С 1 января 1905 года он стал членом Государственного Совета, а 13 января был назначен в Департамент Промышленности, Науки и Торговли. С 1909 по 1915 Николай Балашов стал членом особой комиссии по различным важным законопроектам. Николай Петрович за свою деятельность был награжден многими орденами и памятными медалями.


Шарж на Миколу Петровича, 1914 год .. / Шарж на Николая Петровича, 1914 год..


Картина К.Є. Маковського «Петро, Андрій і Олександра Балашови - діти Миколи Петровича Балашова" / Картина К.Е. Маковского «Пётр, Андрей и Александра Балашовы — дети Николая Петровича Балашова"



Син Миколи Петровича, Петро Миколайович Балашов, також пішов по державній частині і став видатним правим політиком останніх років Російської Імперії. Після закінчення університету вступив на службу в Лейб-гвардійський Гусарський полк, вільновизначальним. У березні 1903 р Балашов - вийшов у відставку в чині поручика. Після цього він оселився в своєму маєтку в Комаргороді. Тут Петро Миколайович взяв участь у роботі ряду громадських і благодійних організацій, а незабаром став повітовим предводителем дворянства (1900 - 1909 рр.). 1901 р. - Камер-юнкер Двору Його Імператорської Величності. Поринути в політику Балашева змусила революція 1905 року. Балашов стає ініціатором створення, а потім і головою Союзу російських виборців Південно-Західного краю, від якого як прихильник монархії в 1907 р проходить в III Державну думу. У Думі Балашев очолив фракцію помірно-правих. Партійне будівництво Балашов починав як би «навиворіт», прагнучи з думської фракції створити політичну партію. Партія Помірно Правих з'явилася на світ в кінці 1908 - початку 1909 рр. і, за словами її лідера, була «безперечно прогресивною і безперечно національною». Однак чисельність партії нічим не відрізнялася від фракційної (близько 70 членів). У цей час П.А. Столипіну для проведення своєї аграрної реформи було потрібно «свою» більшість у Державній Думі. Столипін використовував фракцію, очолювану Балашовим для просування своєї знаменитої аграрної реформи, а його політичний опонент, Олександр Гучков, глава партії октябристів, писав про нього таке «... П. Н. Балашов, дуже чиста, благородна людина і теж консервативно-ліберального спрямування, але, людина, мало підготовлена для цієї ролі. (Очолити про-урядове крило в Думі). "Був би ще сам пан Гучков" чистим і шляхетним "...
----------------
Сын Николая Петровича, Петр Николаевич Балашов, также пошел по государственной части и стал видным правым политиком последних лет Российской Империи. После окончания университета поступил на службу в Лейб-гвардейский Гусарский полк, вольноопределяющимся. В марте 1903 г. Балашев – вышел в отставку в чине поручика. После этого он поселился в своем имении Комаргороде. Здесь Петр Николаевич принял участие в работе ряда общественных и благотворительных организаций, а вскоре стал уездным предводителем дворянства (1900 – 1909 гг.). 1901 — Камер-юнкер Двора Его Императорского Величества. Окунуться в политику Балашева заставила революция 1905 года. Балашев становится инициатором создания, а затем и председателем Союза русских избирателей Юго-Западного края, от которого как сторонник монархии в 1907 г. проходит в III Государственную думу. В Думе Балашев возглавил фракцию умеренно-правых. Партийное строительство Балашев начинал как бы «навыворот», стремясь из думской фракции создать политическую партию. Партия Умерено Правых появилась на свет в конце 1908 – начале 1909 гг. и, по словам ее лидера, являлась «бесспорно прогрессивной и бесспорно национальной». Однако численность партии ничем не отличалась от фракционной (около 70 членов). В это время П.А. Столыпину для проведения своей аграрной реформы требовалось «свое» большинство в Государственной Думе. Столыпин использовал фракцию, возглавляемую Балашовым для продвижения своей знаменитой аграрной реформы, а его политический опонент, Александр Гучков, глава партии Октябристов, писал о нем следующее «…П. Н. Балашов, очень чистый, благородный человек и тоже консервативно-либерального направления, но, человек, мало подготовленный для этой роли. (возглавить про-правительственное крыло в Думе)." Был бы еще сам г-н Гучков "чистым и благородным"…



Палац стоїть практично порожній, вся частина де парадний ганок закрита, і ремонтом там не пахне. Люди зустрілися тільки в старій частині будівлі, вони люб'язно дозволили нам зайти і подивитися, але відверто кажучи, дивитися було нічого. Ось мабуть єдина ознака старовини - сходи і дверний отвір. Все інше вже нічим не нагадує колишне.
------------
Дворец стоит практически пустой, вся часть где парадное крыльцо закрыта, и ремонтом там не пахнет. Люди встретились только в старой части здания, они любезно разрешили нам зайти и посмотреть, но откровенно говоря, смотреть было нечего. Вот пожалуй единственный признак старины — лестница и дверной проем. Все остальное уже ничем не напоминает былое.


А, так, ось ще — печі. / А, да, вот еще — печи.





Якщо зайти за те шкільне спорудження з портиком, що було на фотографії вище, потрапляєш в господарський двір з більшими госп будівлями.
---------
Если зайти за то школьное сооружение с портиком, что было на фотографии выше, попадаешь в хозяйственный двор с более крупными хоз постройками.


Ще госп. подвір'я. Може бути це стайні. / Еще хоз двор. Может быть это конюшни.





Вже у січні 1910 року відбулося приєднання ПУП і правої частини «октябристів» до всеросійського національного союзу (ВНС), очолюваного на той момент князем А.П.Урусовим. Фракція націоналістів стала найбільшою політичною силою в Державній Думі, а Балашов з цього часу і по 1917 рік стає Головою Головної ради ВНС. У цей період Петро Миколайович стає дійсним статським радником, на посаді егермейстера Двору.
Після вбивства Столипіна в правих партіях, до яких належав і наш Петро Миколайович, пройшов розлад і вони всіляко намагалися повернути втрачене політичне значення, в тому числі і гучними словами. Не уникнув цієї долі і Балашов, який обіцяв "влаштувати Седан" (символ повного розгрому) Коковцову по одному важливому голосуванню. Коли Коковцов все ж, незважаючи на гучні заяви Балашова, переграв його в Думі і домігся потрібного результату, сталося наступне - ... "... Через кілька хвилин, коли я був ще з Міністрами в павільйоні, туди прийшли багато депутатів привітати мене, як вони сказали, з найбільшим тріумфом, і в числі їх Балашов, Потоцький, Чихачов і Гіжицький, в присутності яких були вимовлені Балашовим його знамениті слова. Я не витримав і, приймаючи вітання, сказав в присутності всіх: «Сердечно дякую Вам за привітання, я щасливий тим, що не розчарував Вас і не дав Вам приводу застосувати до мене Ваш броньований кулак. Балашов зблід, зробив зніяковіле обличча, а його супутники, збентежені хвастощами, поспішили вийти ... / ... / ... Положення Балашова було, звичайно, не з вигідних, і наші відносини ще більше погіршилися ... ». Ну це те, що ми можемо почерпнути про Петра Миколайовича як про політику за спогадами його політичного опонента на той момент. Зовсім скоро вони опиняться по одну сторону барикад.
---------------
Уже в январе 1910 году произошло присоединение ПУП и правой части «Октябристов» к всероссийскому национальному союзу (ВНС), возглавляемого на тот момент князем А.П.Урусовым. Фракция националистов стала самой крупной политической силой в Государственной Думе, а Балашов с этого времени и по 1917 год становится Председателем Главного совета ВНС. В этот период Петр Николаевич становится действительным статским советником, в должности егермейстера Двора.
После убийства Столыпина в правых партиях, к которым принадлежал и наш Петр Николаевич, произшел разлад и они всячески пытались вернуть утраченное политическое значение, в том числе и громкими словами. Не избежал этой участи и Балашов, обещавший "устроить Седан" (символ полного разгрома) Коковцову по одному важному голосованию. Когда Коковцов все же, несмотря на громкие заявления Балашова, переиграл его в Думе и добился нужного результата, случилось следующее — …" …Через несколько минут, когда я был еще с Министрами в павильоне, туда пришли многие депутаты поздравить меня, как они сказали, с величайшим триумфом, и в числе их Балашов, Потоцкий, Чихачов и Гижицкий, в присутствии которых были произнесены Балашовым его знаменитые слова. Я не выдержал и, принимая поздравления, сказал в присутствии всех: «Сердечно благодарю Вас за приветствия; я счастлив тем, что не разочаровал Вас и не дал Вам повода применить ко мне Ваш бронированный кулак. Балашов побледнел, сделал сконфуженное лицо, а его спутники, смущенные хвастовством, поспешили удалиться… /…/ …Положение Балашова было, конечно, не из выгодных, и наши отношения еще более ухудшились…»*. Ну это то, что мы можем почерпнуть о Петре Николаевиче как о политике по воспоминаниям его политического оппонента на тот момент. Совсем скоро они окажутся по одну сторону баррикад.


Так виглядав палац у 1970-ті роки/Так дворец выглядел в 1970-е годы

Перебуваючи на чолі ВНС, Балашов прагнув перетворити Союз на впливову політичну силу, яка має широку мережу місцевих організацій. Він більшою мірою був політиком-практиком, ніж теоретиком. З думської кафедри він виступав рідко, практично не займався публіцистикою. Далі ж була Велика Війна, черговий партійний розкол, неформальна фракція «націоналістів-балашовців».
На одному з останніх засідань своєї фракції в січні 1917 року, Балашов пропонував спробувати об'єднати правоцентристські фракції Думи на грунті єдності поглядів щодо питання хлібно-цінової політики, однак ця ініціатива очікуваних плодів також не принесла. В середині лютого 1917 Петро Миколайович удостоївся Найвищої аудієнції, в ході якої звернув увагу Государя на відсутність єднання в уряді. На думку Балашова, виходом з політичної кризи могло стати висунення урядом «хоча б і вкрай правої», але твердої і послідовної програми. У той же час Балашов вів переговори з урядом, умовляючи його продовжити перерву занять Державної думи, щоб «уникнути катастрофи». Хто в тій ситуації був правий, вже напевно не зрозуміє ніхто ..
---------------
Находясь во главе ВНС, Балашев стремился преобразовать Союз во влиятельную политическую силу, обладающую широкой сетью местных организаций. Он в большей степени являлся политиком-практиком, нежели теоретиком. С думской кафедры он выступал редко, практически не занимался публицистикой. Дальше же была Великая Война, очередной партийный раскол, неформальная фракция «националистов-балашовцев».
На одном из последних заседаний своей фракции в январе 1917 г., Балашев предлагал попытаться объединить правоцентристские фракции Думы на почве единства взглядов по вопросу хлебно-ценовой политики, однако эта инициатива ожидаемых плодов также не принесла. В середине февраля 1917 г. Петр Николаевич удостоился Высочайшей аудиенции, в ходе которой обратил внимание Государя на отсутствие единения в правительстве. По мнению Балашева, выходом из сложившегося политического кризиса могло стать выдвижение правительством «хотя бы и крайне правой», но твердой и последовательной программы. В то же время Балашев вел переговоры с правительством, уговаривая его продлить перерыв занятий Государственной думы, дабы «избежать катастрофы». Кто в той ситуации был прав, уже наверно не поймет никто..



Парк. Насадження датуються кінцем XIX століття. З трьох сторін будівлю оточують привабливі поляни з численними квітниками та групами ялинок. / Парк. Насаждения датируются концом XIX века. С трех сторон здание окружают привлекательные поляны с многочисленными цветниками и группами елок.

У парку ми знайшли ось такий будиночок. Напевно для садового інвентарю. / В парке мы нашли вот такой домик. Наверно для садового инвентаря.



Площа парку становить близько 2,5 га. Тут налічується понад 100 видів і форм деревно-чагарникових порід. Крім цінних хвойних дерев, тут ростуть горіх чорний і грецький, бархат амурський та ряд місцевих порід. Високі ялини посаджені вздовж головної алеї, яка веде до парадного входу. За палацом на підвищенні розкинувся сосновий бір - один з найкрасивіших куточків визначної пам'ятки природи. Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневі масиви і головну алею.
Сосна була улюбленим деревом Миколи Петровича Балашова.
--------------
Площадь парка составляет около 2,5 га. Здесь насчитывается более 100 видов и форм древесно-кустарниковых пород. Кроме ценных хвойных деревьев, здесь произрастают орех черный и грецкий, бархат амурский и ряд местных пород. Высокие ели посажены вдоль главной аллеи, ведущей к парадному входу. За дворцом на возвышенном месте раскинулся сосновый бор — один из самых красивых уголков выдающейся достопримечательности природы. Отсюда открывается панорама на дубово-ясеневый массив и главную аллею.
Сосна была любимым деревом Николая Петровича Балашова.



А цей будинок зліва від воріт, якщо йти по головній алеї до палацу від воріт. Може це будинок керуючого .. / А этот дом слева от ворот, если идти по главной аллее ко дворцу от ворот. Может это дом управляющего..

декілька фото бокового фасада/несколько фото бокового фасада






У 1898 році маєток було записано за Марією Григорівною Балашовою, як записано дружиною д.с.с. Хто така ця Марія Григорівна - поки не відомо. Можливо - дружина кого із братів Миколи Петровича - Михайла або Івана Петровичів.
Тут же, Балашовим належав великий маєток Рахни-Лісові (з цілою низкою сіл) і Шпиків.
--------------
В 1898 году имение было записано за Марьей Григорьевной Балашовой, как написано женой д.с.с. Кто такая эта Мария Григорьевна — пока не известно. Возможно — супруга кого то из братьев Николая Петровича — Михаила или Ивана Петровичей.
Тут же, Балашовым принадлежало большое имение Рахны-Лесовые (с целым рядом деревень) и Шпиков.



Оригінальна мандрівка історією від Сергія Котелко/Орігінальное путешествіе історіей от Сергея Котелко




ну как то так =))

?

Log in

No account? Create an account