m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чернелиця. Замок. Частина 4/Наследие. Чернелица. Замок. Часть 4.

Перша частина/Первая часть
Друга частина/Вторая часть
Третя частина/Третья часть

Фортеця часів Австро-Угорщини / Крепость времен Австро-Венгрии.



З другої половини XIX століття в Галичині інтенсивно розбудовуються культурні та освітні організації, діяльність яких стала можливою завдяки отриманій у 1867-1870 роках автономії. Діяльність багатьох організацій, як польських, так і українських, була скерована на формування національної свідомості та популяризації історії. Однак це вимагало чималих зусиль з боку інтелігенції, оскільки на той час більшість сільського населення Галичини була неписьменною, а усвідомлення цінності пам'яток практично дорівнювало нулю.
Серед опублікованих популярних та краєзнавчих праць, а також численних ініціатив, таких як організація виставок та екскурсій, знаходимо також згадки про замок у Чернелиці. Цікаво, що ці джерела дають нам не тільки інформацію про знання сучасниками історії замку, а й, певною мірою, дозволяють відтворити його вигляд завдяки збереженим фотографіям і описам. Ці явища пов’язані із загальноєвропейською тенденцією зацікавлення пам'ятками минулого та охороною їх, що, своєю чергою, започаткувало діяльність державних установ, які опікувалися збереженням та реставрацією пам'яток.
------------
Со второй половины XIX века в Галиции интенсивно возникают культурные и образовательные организации, деятельность которых стала возможной благодаря полученной в 1867-1870 годах автономии. Деятельность многих организаций, как польских, так и украинских, была направлена ​​на формирование национального сознания и популяризации истории. Однако это требовало немалых усилий со стороны интеллигенции, поскольку к тому времени большая часть сельского населения Галичины была неграмотной, а осознание ценности памятников практически равнялось нулю.
Среди опубликованных популярных и краеведческих работ, а также многочисленных инициатив, таких как организация выставок и экскурсий, находим также упоминания о замке в Чернелице. Интересно, что эти источники дают нам не только информацию о знании современниками истории замка, но и в определенной степени позволяют воссоздать его облик благодаря сохранившимся фотографиям и описаниям. Эти явления связаны с общеевропейской тенденцией к возрастанию интереса к памятниками прошлого и охране их, что, в свою очередь, спровоцировало появление государственных учреждений, которые занимались сохранением и реставрацией памятников.

нагадую, по кліку дивимося великі картинки/напоминаю, по клику смотрим большие картинки...


В’їзна вежа замку. Світлина Ю. Дуткевича. 1880 р. Зберігається в Національній бібліотеці у Варшаві/Въездная башня замка. Фотография Ю. Дуткевича. 1880 Сохраняется в Национальной библиотеке в Варшаве


Зацікавлення чернелецьким замком як пам’яткой минувшини/ Заинтересованность чернелицким замком как памятником прошлого.
Історія його від середини XIX століття і впродовж кількох наступ них десятиліть залишається малознаною. Причиною цього є брак джерел, які дали б змогу хоча б частково заповнити цю прогалину. Перші відомості про досліджуваний об'єкт з'являються лише 1880 року, що було пов'язане з початком зацікавлення Чернелицьким замком як пам'яткою старовини. Саме тоді для експозиції Етнографічної виставки Покуття 1880 року в Коломиї, яку відкрив тодішній монарх Австро-Угорщини Франц Йосиф І, була спеціально зроблена фотографія в'їзної брами замку. Ця ж світлина згадується у «Каталозі Виставки» разом із іншими зображеннями руїн замку в сусідньому з Чернелицею Раковці над Дністром. Ця виставка була першою подією загальноєвропейського масштабу в регіоні. За інформацією Марцела Туркавського, секретаря Чорногірського відділу Татранського Товариства, автором світлин для виставки був відомий коломийський фотограф Юліуш Дуткевич, який мав виконати по два знімки кожного з об'єктів.
---------------
История его от середины XIX века и в течение нескольких последующих десятилетий остается малоизвестной. Причиной этого является нехватка источников, которые дали бы возможность хотя бы частично восполнить этот пробел. Первые сведения об исследуемом объекте появляются только в 1880 году, что было связано с возникновением интереса к Чернелицкому замку как к памятнику старины. Именно тогда для экспозиции этнографической выставки Покутья 1880 года в Коломие, которую открывал тогдашний монарх Австро-Венгрии Франц Иосиф I, была специально сделана фотография въездных ворот замка. Эта же фотография упоминается в «Каталоге выставки» вместе с другими изображениями руин замка в соседних с Чернелицей Раковцах над Днестром. Эта выставка была первым событием общеевропейского масштаба в регионе. По информации Марцелла Туркавского, секретаря Черногорского отдела Татранского Общества, автором фотографий для выставки был известный коломийский фотограф Юлиуш Дуткевич, который должен был выполнить по два снимка каждого из объектов.





Найдавніша світлина Чернелицького замку донедавна була відома тільки з праці Олександра Чоловського, виданої в 1892 році, у якій автор вмістив неякісне зображення брами з інформацією, що фото виконав Дуткевич, а зберігається воно в колекції Консерватора Владислава Пшибиславського (одного з організаторів коломийської виставки), який мешкав в Уніжі.
Місцезнаходження оригіналу згаданої світлини донедавна було невідоме. ЇЇ вдалося виявити у фондах Національної бібліотеки у Варшаві, наразі вона є доступною в базі даних «Polona». Цього ж періоду походить фотографія житлового будинку - палацу, який стояв на замковому подвір'ї. Підпис стверджує, ніби тут перебував гетьман коронних військ, а пізніше король Ян III Собєський. Приблизно тоді ж (1882 р.) було створено перший малюнок брами замку в Чернелиці авторства Тадеуша Рутковського. На жаль, обставини, за яких його було створено, до цього часу залишаються невідомими. Так само фактично нічого не відомо про його автора.
---------------
Древнейшая фотография Чернелицкого замка до недавнего времени была известна только по труду Александра Чоловского, изданного в 1892 году, в который автор поместил некачественное изображение ворот с информацией, что фото выполнил Дуткевич, а сохраняется оно в коллекции Консерватора Владислава Пшибиславского (одного из организаторов коломийской выставки) , который жил в Униже.
Местонахождение оригинала упомянутой фотографии до недавнего времени было неизвестно. Ее удалось обнаружить в фондах Национальной библиотеки в Варшаве, пока она доступна в базе данных «Polona». Этого же периода происходит фотография жилого дома - дворца, который стоял на замковом дворе. Подпись утверждает, что здесь находился гетман коронных войск, а позже король Ян III Собеский. Примерно тогда же (в 1882 г..) Был создан первый рисунок ворот замка в Чернелице авторства Тадеуша Рутковского. К сожалению, обстоятельства, при которых он был создан, до сих пор остаются неизвестными. Так же фактически ничего не известно о его авторе.



Замок під опікою галицьких консерваторів до кінця XIX століття /Замок под опекой галицких консерваторов до конца XIX столетия.
Активізація зацікавлення замком у Чернелиці як історичною пам'яткою була безпосередньо пов'язана з діяльністю Грона конСерваторів Східної Галичини, яке, будучи державною установою, займалося охороною пам'яток та їх популяризацією.
Архівні документи Грона консерваторів пам'яток Східної Галичини, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові, дають змогу частково простежити історію Чернелицького замку в період від кінця XIX століття до початку 1920-х років. Зрозуміло, що замок у Чернелиці був однією з менших пам'яток, якими цікавилися Консерватори, через це джерела не дають нам повної картини подій цього періоду, проте завдяки їм можна відтворити декілька етапів його історії.
Перші кроки з узяття під опіку Гроном консерваторів Чернелицького замку було зроблено 5 березня 1891 року, коли згідно з «Протоколом засідання» Грона Владислав Пшибиславський, який мешкав неподалік Чернелиці, в селі Уніж, був офіційно призначений опікуном над руїнами замків у Чернелиці та Раковці. Цей факт підтверджує також О. Чоловський у виданій роком пізніше праці. Саме завдяки діяльності В. Пшибиславського і його кореспонденції з Гроном консерваторів маємо можливість встановити важливі факти з історії замку в Чернелиці в останніх роках XIX століття.
--------------
Активизация интереса замком в Чернелице как историческим памятником была непосредственно связана с деятельностью Грона консерваторов Восточной Галиции, который, будучи государственным учреждением, занимался охраной памятников и их популяризацией.
Архивные документы Грона консерваторов памятников Восточной Галиции, хранящихся в Центральном государственном историческом архиве Украины во Львове, позволяют частично проследить историю Чернелицкого замка в период с конца XIX века до начала 1920-х годов. Понятно, что замок в Чернелице был одним из меньших памятников, которыми интересовались Консерваторы, поэтому источники не дают нам полной картины событий этого периода, однако благодаря им можно воспроизвести несколько этапов его истории.
Первые шаги по взятию под опеку Гроном консерваторов Чернелицкого замка были сделаны 5 марта 1891 года, когда согласно «Протоколу заседания» Грона Владислав Пшибиславський, который жил неподалеку от Чернелица, в селе Униж, был официально назначен опекуном над руинами замков в Чернелице и Раковцах. Этот факт подтверждает и А. Чоловский в изданной годом позже работе. Именно благодаря деятельности В. Пшибиславского и его корреспонденции с Гроном консерваторов есть возможность установить важные факты из истории замка в Чернелице в последних годах XIX века.



З праці О. Чоловського дізнаємося, що в кінці XIX століття власником був Самуель Мосберґ. Збережені джерела не дають змоги встановити докладну хронологію зміни власників після родини Ценських, які володіли замком у першій половині XIX століття, найімовірніше, до 1848-1850 років. Проте можна припустити, що Мосберґ набув замок не пізніше квітня 1892 року. З листа городенківського старости Норберта Лорша від 8 квітня 1892 року до Самуеля Мосберґа відомо, що на той час замок уже був власністю останнього. Підтвердженням цього є також інформація з «Протоколу засідання» Грона консерваторів від 29 квітня 1892 року, яке, розглядаючи справу Мосберґа як власника замку в Чернелиці, зафіксувало, що «новий його (замку. - М.А.) власник, єврей». Зі згаданих вище листів городенківського старости, а також протоколу Консерваторів можна припустити, що Мосберґ викупив замок у попередніх власників, про яких наразі нічого не відомо.
Крім опису тодішнього стану замку О. Чоловський подає надзвичайно цікаву інформацію про те, що того ж року (1892) Самуель Мосберґ мав намір перебудувати замок. Ці заходи не були узгоджені ані з Гроном консерваторів, ані з місцевою адміністрацією, тому нара-зилися на спротив тодішнього городенківського старости Норберта Лорша, який заборонив цю перебудову. В уже згадуваному листі від 8 квітня 1892 року, надісланому Самуелю Мосберґу з приводу перебудови замку, староста зазначав, що «[...] Пан, як власник стародавнього замку в Чернелиці, піддав його змінам, таким чином руйнуючи його історичний характер». Далі у листі Норберт Лорш, під загрозою кари у 200 злотих, заборонив Мосберґові здійснення «реставрації в мурі», до подальших розпоряджень влади у цій справі. Також спеціальний лист був надісланий графу Войцеху Дідушицькому, відповідальному за секцію історичних пам'яток у Гроні консерваторів. Також спеціальний лист був надісланий графу Войцеху Дідушицькому, відповідальному за секцію історичних пам'яток у Гроні консерваторів.
----------------
Согласно информации, представленной А. Чоловским, замок преобрел Самуель Мосберґ и поселился в одноэтажном жилом доме в юго-западном углу замкового двора. В работе львовского Консерватора содержится ценное описание существовавших тогда зданий. Автор утверждает, что лучше всего сохранилась западная часть стены с въездными воротами под крышей и с большим гербом Погоня. Табличка под гербом на тот момент была повреждена, А. Чоловский предположил, что там находилась дата постройки замка. Зато на внутренней стороне ворот был герб Пилява с инициалами княгини Евфросинии Чарторийской. Автор утверждал, что древние дома, примыкавшие к воротам с обеих сторон, в те времена были разрушены или переоборудованные под конюшни. Второй этаж ворот пустовал. Терен внутри замковой стены преимущественно использовался как овощной огород. Интересно, что А. Чоловский пишет о жилых домах, которые с двух сторон примыкали к воротам. Это противоречит известным иконографическим источникам и древним инвентарным описям, на основании которых можно с уверенностью утверждать: здание было только между воротами и южным бастионом, зато сохраненные источники не подтверждают существование каких-либо жилых помещений с северной стороны ворот.
Кроме описания тогдашнего состояния замка А. Чоловский подает очень интересную информацию о том, что в том же году (1892 г.) Самуэль Мосберґ намеревался перестроить замок. Эти меры не были согласованы ни с Гроном консерваторов, ни с местной администрацией, потому встретили сопротивление со стороны тогдашнего Городенковского старосты Норберта Лорш, который запретил эту перестройку. В уже упоминавшемся письме от 8 апреля 1892 г., направленном Самуэлю Мосберґу по поводу перестройки замка, староста отмечал, что «[...] Господин, как владелец старинного замка в Чернелице, подверг его изменениям, таким образом разрушая его исторический характер». Далее в письме Норберт Лорш, под угрозой наказания в 200 злотых, запретил Мосберґу осуществление «реставрации в стене», до дальнейших распоряжений властей в этом деле. Также специальное письмо было отправлено графу Войцеху Дидушицкому, ответственному за секцию исторических памятников в Гроне консерваторов.



Справа 1892 року є першою задокументованою спробою змінити зовнішній вигляд Чернелицького замку, яка викликала занепокоєння в Консерваторів. Як показує цей приклад, згідно з чинним в Австро-Угорщині законодавством історичні пам'ятки підлягали правовій охороні і власник не мав права без згоди відповідальних державних структур змінювати зовнішній вигляд пам'ятки.
З часів належності замку Самуелю Мосберґу походить також світлина авторства Альбіна Фрідріха, виконана із замкового подвір'я. На ній зображена в'їзна брама під дахом, а також будинок зі знищеним другим поверхом, що примикає до брами (без даху). Також на фото бачимо невідомого чоловіка. Після Другої світової війни ця світлина разом з іншими львівськими фондами О. Чоловського потрапила до Національної бібліотеки у Варшаві як частина його колекції. На знімку немає дати, але, за свідченнями звітів і документів Грона консерваторів, її виконав Альбін Фрідріх, фотограф-аматор, який фотографував руїни замків у Галичині і протягом кількох років, починаючи з 1893-го, дарував їх Грону Консерваторів, що особливо цінувалося серед останніх. На сьогоднішній день це єдина докладна світлина замкової брами, виконана з середини подвір'я, перед пожежею 1904 року.
------------------
Дело 1892 г. является первой задокументированной попыткой изменить внешний вид Чернелицкого замка, которая вызвала беспокойство у консерваторов. Как показывает этот пример, согласно действующему в Австро-Венгрии законодательству исторические памятники подлежали правовой охране и владелец не имел права без согласия ответственных государственных структур менять внешний вид памятника.
Со времен принадлежности замка Самуэлю Мосберґу происходит также фотография авторства Альбина Фридриха, выполнена из замкового двора. На ней изображены въездные ворота под крышей, а также дом с уничтоженным вторым этажом, примыкающий к воротам (без крыши). Также на фото виден неизвестный мужчина. После Второй мировой войны эта фотография вместе с другими львовскими фондами А. Чоловского попала в Национальную библиотеку в Варшаве как часть его коллекции. На снимке нет даты, но, по свидетельствам отчетов и документов Грона консерваторов, ее выполнил Альбин Фридрих, фотограф-любитель, который фотографировал руины замков в Галичине и в течение нескольких лет, начиная с 1893-го, дарил их Грону Консерваторов, что особо ценилось среди последних. На сегодняшний день это единственная подробная фотография замковой ворот, выполненная с середины двора, перед пожаром 1904 года.



Пожежа в замку 1904 року і подальші спроби його перебудови /Пожар в замке 1904 года и дальнейшие попитки его перестройки.
З цього ж періоду походить відоме в історичній літературі креслення замкової брами авторства того ж Т. Тальовського. Воно є проектом відбудови брами, а не фіксацією її тогочасного стану, про що свідчить проставлена на ньому дата. Сьогодні це креслення зберігається в Архіві Інституту мистецтв Польської академії наук у Варшаві.
------------
В этот же период были сделаны известные в исторической литературе чертежи замковых ворот авторства того же Т. Талевского. Они являются проектом восстановления ворот, а не фиксацией их тогдашнего состояния, о чем свидетельствует проставленная на них дата. Сегодня эти чертежы хранится в Архиве Института искусств Польской академии наук в Варшаве.



Після відбудови замкової брами власник пам'ятки Самуель Мосберґ знову намагався отримати гроші на відбудову замку. З цією метою 14 березня 1906 року він надіслав розлогий емоційний лист до Консерваторів, у якому просив 2000 корон (або позику на 10 років) на дах і ґрунтовний ремонт замкових будівель. Зі змісту листа випливає, що при мурі існувала двоярусна будівля (підвал і партер), що прилягала до відремонтованої брами, тут були житлові кімнати. Власник стверджував, що вона перебуває в жалюгідному стані, без даху, а стіни можуть обвалитися в будь-який момент. На підставі цього листа важко сказати, відколи будівля стояла без покрівлі. Малоймовірно, що відсутність даху була наслідком пожежі, яка сталася два роки перед тим (це підтверджує світлина А. Фрідріха кінця XIX століття, на якій не бачимо жодного даху над будівлею). Десятьма роками раніше О. Чоловський згадував, що на той час давні житлові приміщення були «знищені, або змінені на стайні». Тому важко стверджувати, в якому конкретно стані перебували замкові стіни після пожежі й ремонту брами. В архівних джерелах збереглася лише стисла відповідь Консерваторів на лист Мосберґа від 6 квітня 1906 року. Вони повідомили, що не можуть виділити зазначену суму на подальший ремонт замку через брак коштів. Це була остання згадка про замок австрійських часів, на підставі чого можна зробити висновок, що чергова перебудова замку так і не відбулася, оскільки згідно з тодішнім законодавством для цього необхідно було мати дозвіл Консерваторів.
---------------
После восстановления замковых ворот собственник памятника Самуэль Мосберґ снова пытался получить деньги на восстановление замка. С этой целью 14 марта 1906 г. он направил обширное эмоциональное письмо Консерваторам, в котором просил 2000 крон (или заем на 10 лет) на крышу и основательный ремонт замковых зданий. Из содержания письма следует, что близ стены было двухъярусное здание (подвал и партер), прилегающее к отремонтированным воротам, в котором располагались жилые комнаты. Владелец утверждал, что оно находится в плачевном состоянии, без крыши, а стены могут обвалиться в любой момент. На основании этого письма трудно сказать, с каких пор здание стояло без кровли. Маловероятно, что отсутствие крыши было следствием пожара, который произошел два года назад (это подтверждает фотография А. Фридриха конца XIX века, на которой не видим крыши над зданием). Десятью годами ранее А. Чоловский вспоминал, что в то время древние жилые помещения были «уничтожены или изменены на конюшни». Поэтому трудно утверждать, в каком конкретно состоянии находились замковые стены после пожара и ремонта ворот. В архивных источниках сохранился только краткий ответ Консерваторов на письмо Мосберґа от 6 апреля 1906 года. Они сообщили, что не могут выделить указанную сумму на последующий ремонт замка по причине нехватки средств. Это было последнее упоминание о замке австрийских времен, на основании чего можно сделать вывод, что очередная перестройка замка так и не состоялась, поскольку согласно тогдашнему законодательству для этого необходимо было иметь разрешение Консерваторов.





Чернелицький замок під час першої світової війни/Чернелецкий замок во время первой мировой войни.
В якому стані перебував замок під час війни та одразу по ній - невідомо. Як і визначити хронологію його руйнувань та обставини, за яких це відбувалося. Тадеуш Шидловський, автор книжки про руйнування, яких зазнали пам'ятки архітектури в Галичині під час війни, змалював стан замку словами: «...досить добре збережений замок в Чернелиці [...] [і] величні руїни замку в Раковці. Імовірно обидва замки в часі війни були пошкоджені».
Цю неясну інформацію дещо уточнюють архівні джерела. Першим з них за хронологією є рапорт Олександра Стшельбицького, керівника староства в Городенці, від 12 грудня 1917 року. Він складений для Намісництва у Львові після проходження австрійсько-російського фронту і відновлення на цих теренах австрійської влади. Серед пошкоджених будівель О. Стшельбицький згадує «в ґміні Чернелиці оборонний замок Чарторийських», а також «двір старопольський». Ці досить лаконічні згадки не дають нам чіткої відповіді на запитання, коли саме замок зазнав руйнувань і які конкретно його частини були пошкоджені. Згаданим у рапорті «старопольським двором» може бути давній палац на замковому подвір'ї, але підтвердити це неможливо, оскільки в околиці існували й інші будівлі, що належали шляхті і так само могли зазнати ушкоджень.
-----------
В каком состоянии находился замок во время войны и сразу после нее - неизвестно. Как и определить хронологию его разрушений и обстоятельства, при которых это происходило. Тадеуш Шидловский, автор книги о разрушениях, понесенных памятниками архитектуры в Галичине во время войны, обрисовал состояние замка словами: «... довольно хорошо сохранившийся замок в Чернелице [...] [и] величественные руины замка в Раковцах. Вероятно оба замка во время войны были повреждены ».
Эту неточную информацию несколько уточняют архивные источники. Первым из них по хронологии является рапорт Александра Стшельбицкого, руководителя староства в Городенке, от 12 декабря 1917 года. Он составлен для наместничества во Львове после прохождения австрийско-российского фронта и восстановления на этих территориях австрийской власти. Среди поврежденных зданий А. Стшельбицкий вспоминает «в гмине Чернелице оборонительный замок Чарторийских», а также «двор старопольский». Эти достаточно лаконичные упоминания не дают нам четкого ответа на вопрос, когда именно замок подвергся разрушениям и какие конкретно его части были повреждены. Упомянутым в рапорте «старопольским двором» может быть давний дворец на замковом дворе, но подтвердить это невозможно, поскольку в окрестности были и другие здания, принадлежавшие шляхте и которые так же могли получить повреждения.







Чергове джерело, яке проливає світло на стан замку після закінчення війни, зберігається у Відділі рукописів Національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника у Львові у фонді Львівського Консерваторського управління (об'єднувало Львівське, Станіславівське і Тернопільське воєводства). Це копія листа, надрукована на друкарській машинці з кількома поправками олівцем. Лист виданий «Етапним командуванням Городенківського повіту» 9 лютого 1920 року. Автор документа, чиє прізвище невідоме, подає інформацію про те, що «Замок в Чернелиці є дуже занедбаним, вимагає адаптації, щоб зберегти решту стильового оздоблення. В мурі, який оточує подвір'я, військовими зроблено декілька отворів з метою полегшення виходу з замку. Необхідно зобов'язати власницю замку, аби [вона] зайнялася охороною замку перед подальшим руйнуванням [,..]».З цього джерела дізнаємося, що під час військових операцій мур, який оточував замок, зазнав пошкоджень. Крім того, виявляється, що протягом деякого часу військові займали замкове подвір'я та здійснювали вилазки за межі муру. В документі не уточнено, що за війська й коли саме це відбулося. Можна припустити, що йдеться про австрійську армію, яка тримала лінію оборони на правому березі Дністра в 1915-1916 роках. У цьому ж документі вперше фігурує власниця замку, чиє прізвище не зазначене. Пізніші джерела вказують, що, найімовірніше, це була Тереза Петровичова.
-----------
Очередной источник, который проливает свет на состояние замка после окончания войны, хранится в Отделе рукописей Национальной научной библиотеки Украины им. В. Стефаника во Львове в фонде Львовского консерваторского управления (объединяло Львовское, Станиславское и Тернопольское воеводства). Это копия письма, напечатанного на пишущей машинке с несколькими поправками карандашом. Письмо издано «Этапным командованием Городенковского уезда» 9 февраля 1920 года. Автор документа, чья фамилия неизвестна, дает информацию о том, что «Замок в Чернелице очень заброшенный, требует адаптации, чтобы сохранить основу стилевого оформления. В стене, которая окружает двор, военными сделано несколько отверстий для облегчения выхода из замка. Необходимо обязать владелицу замка, чтобы [она] занялась охраной замка от последующих разрушений [..] ». С этого источника узнаем, что во время военных операций стена, окружавшая замок, была разрушена. Кроме того, оказывается, что в течение некоторого времени военные занимали замковый двор и совершали вылазки за пределы стены. В документе не уточняется, что за войска и когда именно это произошло. Можно предположить, что речь идет об австрийской армии, которая держала линию обороны на правом берегу Днестра в 1915-1916 годах. В этом же документе впервые фигурирует владелица замка, чья фамилия не указана. Более поздние источники указывают, что, скорее всего, это была Тереза ​​Петровичова.







Підсумовуючи, зазначимо, що історію замку в Чернелиці в австро-угорський період розкривають як архівні матеріали, так і численні туристичні путівники та науково-популярні праці, які видавалися в той час. Завдяки їм можемо відтворити низку подій, пов'язаних із історією фортифікаційної пам'ятки (пожежа, відбудова замку, стан після Першої світової війни). Своєю чергою, перші світлини пам'ятки, які з'явились у цей період, фіксують зміни в її зовнішньому вигляді. Водночас історія замку в Чернелиці в певному сенсі є віддзеркаленням історії цілого регіону, в якому проживали представники різних національностей - українці, поляки, євреї, вірмени та ін. На хвилі зацікавлення пам'ятками минувшини замок у Чернелиці почали сприймати як об'єкт, що заслуговує на охорону, про яку повинні дбати спільно його власники, дослідники і державна адміністрація.
-----------
Подытоживая, отметим, что историю замка в Чернелице в австро-венгерский период раскрывают как архивные материалы, так и многочисленные туристические путеводители и научно-популярные труды, которые издавались в то время. Благодаря им можем воспроизвести ряд событий, связанных с историей фортификационного памятника (пожар, восстановление замка, состояние после Первой мировой войны). В свою очередь, первые фотографии достопримечательности, которые появились в этот период, фиксируют изменения в ее внешнем виде. В то же время история замка в Чернелице в определенном смысле является отражением истории целого региона, в котором проживали представители различных национальностей - украинцы, поляки, евреи, армяне и др. На волне интереса памятниками прошлого замок в Чернелице начали воспринимать как объект заслуживающий охраны, о которой должны заботиться совместно его владельцы, исследователи и государственная администрация. Этот процесс получил свое развитие в межвоенный период.

Автор тексту - Магда АРСЕНІЧ.
Джерело/источник - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.

Далі буде.../Продолжение следует...




ну как то так =))

  • 1

Чернелиця. Замок. Частина 4.

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Чернелиця. Замок. Частина 4.» в контексте: [...] Оригинал взят у в Наследие. Чернелица. Замок. Часть 4/Спадщина. Чернелиця. Замок. Частина 4. [...]

Интересный материал!)

да уж - народ старался по архивам, ну и мы малость... =)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account