m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чернелиця. Замок. Частина 3/Наследие. Чернелица. Замок. Часть 3.

Перша частина/Первая часть
Друга частина/Вторая часть



Замок в кінці XVIII - першій половині XIX століття /Замок в конце XVIII - первой половине XIX столетия.

Чернелицька фортеця, після завданих ушкоджень 1739 року і внаслідок військових дій під час Барської конфедерації, в другій половині XVIII століття дедалі більше перетворювалася на руїну. Збережений інвентар 1798 року свідчить, що замок у цей період перебував у жалюгідному стані: оборонні мури занепали; міст над ровом перед в'їзною вежею повністю розібраний; дерев'яні ялові двері в'їзної вежі потребували капітального ремонту; зерносховище в прибрамному корпусі було без дверей, а вікна в ньому без скла і частково замуровані; житлова кімната на другому поверсі вежі повністю знищена; старий дах над брамою прогнив і не підлягав ремонту, а над прибрамним корпусом взагалі не було покриття; пивниці під брамою і зерносховищем частково завалені; мурована резиденція (палац) на дитинці також не мала жодного даху, в ній збереглись тільки три виведені наверх комини; склепіння палацу через погодні умови повністю понищені, подряпані, місцями обвалені; в будинку не збереглось ані дверей, ані вікон, ані печей, крім 2-х камінів; каплиця всередині палацу не мала вікон і дверей, а пивниця під нею була завалена; стайня, возівня й вартівня повністю знищені або розібрані; пекарська піч зруйнована; мурована криниця посеред дитинця закидана, а великий кам'яний жолоб для напоювання тварин був розбитий.
--------------
Чернелицкая крепость, после нанесенных ей повреждений 1739 года и в результате военных действий во время Барской конфедерации, во второй половине XVIII века все больше превращалась в руины. Сохраненный инвентарь 1798 года свидетельствует, что замок в этот период находился в плачевном состоянии: оборонительные стены обветшали; мост над рвом перед въездными башнями полностью разобран; деревянные яловые двери въездной башни требовали капитального ремонта; зернохранилище в привратном корпусе стояло без дверей, а окна в нем - без стекол и даже частично замурованы; жилая комната на втором этаже башни полностью уничтожена; старая крыша над воротами прогнила и не подлежала ремонту, а над привратным корпусом вообще не было покрытия; часовня под воротами и зернохранилищем частично завалена; каменная резиденция (дворец) на поребрике также не имела крыши, в ней сохранились только три выведеных наверх дымохода; своды дворца из-за погодных условий полностью уничтожены, они стояли все поцарапанные, местами даже обваленные; в доме не сохранилось ни дверей, ни окон, ни печей, кроме 2-х каминов; в часовне внутри дворца не было окон и дверей, а пивница под ней была завалена; конюшня, возовная и дежурка полностью уничтожены или разобраны; пекарская печь разрушена; каменный колодец посреди детинца заброшен, а большой каменный желоб для кормления животных - разбит.

нагадую, по кліку дивимося великі картинки/напоминаю, по клику смотрим большие картинки...



На превеликий жаль, досліджуване джерело не подає жодної ін формації, яка б допомогла з'ясувати причини такого занепаду. Мож на припустити, що фортеця зазнала руйнувань під час Барської конфедерації, навесні 1768 року, коли російські й урядові польські війська знищували повстанські загони на Покутті, в околицях Городенки. Не виключено, що в замку міг чинити опір один із загонів конфедератів, що й викликало вищезгадані руйнування, як це було, наприклад, у Раковецькому замку. Однак це тільки припущення, які не підтверджують чи спростовують джерела. Не виключено також, що причини руйнування замку були зовсім іншими.
--------------
К большому сожалению, исследуемые источники не подают никакой информации, которая бы помогла выяснить причины подобного упадка. Можно предположить, что крепость была разрушена во время Барской конфедерации, весной 1768 года, когда российские и правительственные польские войска уничтожали повстанческие отряды в окрестностях Городенки. Не исключено, что в замке мог сопротивляться один из отрядов конфедератов, что и вызвало вышеупомянутые разрушения, как это было, например, в Раковецком замке. Однако это только предположения, которые не подтверждаются или опровергаются источниками. Не исключено также, что причины разрушения замка были совсем другими.



Інвентарний опис 1798 року свідчить, що наприкінці XVIII століття замок учергове змінив власника. Підстави для ствердження цього дає заголовок інвентаря: «Опис двірських будівель у місті Чернелиця, що належать до спадкової маси Воєводини Вікторії Підбєльської» Отже, новою власницею значної частини маєтностей у Чернелиці та її передмістях, в тому числі й замку, була Вікторія Підбєльська.
На жаль, опис замку 1798 року не проливає світла на час і обставини переходу замку та маєтностей у Чернелиці у її власність. У жодному іншому документі також не знаходимо даних про приналежність Чернелиці із фортецею до володінь Підбєльської. За джерелами неможливо точно встановити, коли й за яких обставин Підбєльська отримала замок і до якого часу володіла ним. Відомо, що внаслідок поділу містечка між кредиторами Петра Потоцького, здійсненого 5 березня 1781 року, замок отримав гостинський урядник Кшиштоф Рильський, а інші частини маєтностей перейшли у власність литовського чашника Йоахима Карла Потоцького, Маріанни Морської. Марціна Вольського і невідомого на ім’я Стжегоцький. Відсутність згадок про Вікторію Підбєльську в акті поділу свідчить, що вона з'явилася в містечку не раніше 1781 року. Таким чином, за сучасного стану джерельної бази перехід Чернелицького замку до роду Підбєльських можна датувати періодом часу між 1781 і 1798 роками. Що ж до питання, до якого часу Вікторія Підбєльська володіла покутською твердинею, то можна говорити про те, що найпізніше в 1804 році замок перейшов у власність родини Ценських, оскільки цього року ним вже володів відставний полковник Маврицій Ценський.
-----------------
Инвентарная опись 1798 года свидетельствует, что в конце XVIII века замок в очередной раз сменил владельца. Основанием для этого утверждения был заголовок инвентаря: «Описание дворовых построек в городе Чернелица, относящегося к наследству воеводины Виктории Пидбельской.» Итак, новой владелицей большого числа имений в Чернелице и ее пригородах, в том числе и замка, была Виктория Пидбельская.
К сожалению, описание замка 1798 года не проливает свет на время и обстоятельства перехода замка и имения в Чернелице в ее собственность. Ни в одном другом документе также не находим данных о принадлежности Чернелицы с крепостью к владениям Пидбельской. По источникам невозможно точно установить, когда и при каких обстоятельствах Пидбельская получила замок и до какого времени владела им. Известно, что в результате разделения города между кредиторами Петра Потоцкого, совершенного 5 марта 1781 года, замок получил Гостынский чиновник Кшиштоф Рыльский, а другие части владений перешли в собственность литовского Рабсака Йоахима Карла Потоцкого, Марианны Морской, Марцина Вольского и неизвестного по имени Стжегоцкий. Отсутствие упоминаний о Виктории Пидбельской в акте деления свидетельствует, что она появилась в городе не раньше 1781 года. Таким образом, в соответствии с источниками, переход Чернелицкого замка к роду Пидбельских можно датировать периодом времени между 1781 и 1798 годами. Что же касается вопроса, до которого момента Виктория Пидбельская владела Покутской твердыней, то можно говорить о том, что самое позднее в 1804 году замок перешел в собственность семьи Ценского, поскольку в этом году им уже владел отставной полковник Мавриций Ценский.





Інвентарний опис 1798 року є останнім відомим на сьогодні детальним описом Чернелицького замку. Після завданих руйнувань фортеця, вочевидь перестала відігравати роль військового укріплення і перетворилася на помешкання для його власників. Подальшу її історію можна відтворити тільки фрагментарно, на підставі епізодичних відомостей, почерпнутих з приватної кореспонденції власників замку, передусім Ценських, які володіли Чернелицею в першій половині XIX століття.
Початки перебування останніх у Чернелиці майже не відображено у джерелах. Однак, поза всяким сумнівом, їхню появу в цій частині Покуття не можна датувати раніше 1791 року. По-перше, архівні документи свідчать, що в 1781 році Чернелиця була розділена на п'ять частин між різними власниками, однак серед них не знаходимо Ценських. По-друге, відомий заповіт Войцеха Ценського (помер у 1782 році), в якому описані володіння роду, але нічого не згадано про Чернелицю. По-третє, зберігся акт хрещення Удальрика Миколая Ценського, в якому його батьки - Маврицій і Теофілія - названі власниками Корнева, а не Чернелиці. Отже припускаємо, що Ценські з'явилися в Чернелиці не раніше другої половини 1780-х років або навіть на межі XVIII—XIX століть, а їхнє прибуття до містечка слід пов'язувати із сином Войцеха Маврицієм Ценським.
Маврицій Йозеф Ценський народився 1749 року в сім'ї Войцеха і Францішки з Глуховських. Він отримав гарну домашню освіту і в 16 років розпочав військову службу при дворі гетьмана Вацлава Жевуського в Підгірцях. У 1768 році взяв активну участь у придушенні гайдамацького повстання в Україні, пізніше дослужився до звання полковника коронних військ. У 80-х роках XVIII століття Маврицій залишив службу і повернувся до своїх родинних володінь, якими управляла його мати францішка. Згідно з родинною «Хронікою» Ценських головним осередком роду в цей час вже була Чернелиця. Щоправда, це джерело нічого не розповідає про обставини переходу містечка до Ценських. На жаль, у шлюбному контракті Мавриція, датованому 1787 роком, теж нічого не йдеться про володіння ним Чернелицею. . Фактично першим документом, який підтверджує належність Ценським покутського містечка, є заповіт матері Мавриція Францішки, написаний 13 березня 1800 року у Вікні.
-----------
Инвентарная опись 1798 года является последним известным на сегодня подробным описанием Чернелицкого замка. После нанесенных разрушений крепость, очевидно перестала играть роль военного укрепления и превратилась в помещение для его владельцев. Дальнейшую ее историю можно воспроизвести только фрагментарно, на основании эпизодических сведений, почерпнутых из частной корреспонденции владельцев замка, прежде всего Ценских, которые владели Чернелицей в первой половине XIX века.
Начало пребывания последних в Чернелице почти не отражено в источниках. Однако, вне всяких сомнений, их появление в этой части Покутья стоит датировать не ранее 1791 года. Во-первых, архивные документы свидетельствуют, что в 1781 году Чернелица была разделена на пять частей между различными собственниками, однако среди них не находим Ценского. Во-вторых, известно завещание Войцеха Ценского (умер в 1782 году), в котором описаны владения рода, но ничего не упоминается о Чернелице. В-третьих, сохранился акт крещения Удальрика Николая Ценского, в котором его родители - Мавриций и Теофилия - названы владельцами Корнева, а не Чернелицы. Итак предполагаем, что Ценские появились в Чернелице не ранее второй половины 1780-х годов или даже на рубеже XVIII-XIX веков, а их прибытия в город следует связывать с сыном Войцеха Маврицием Ценским.
Мавриций Йозеф Ценский родился 1749 в семье Войцеха и Францишки из Глуховских. Он получил хорошее домашнее образование и в 16 лет начал военную службу при дворе гетмана Вацлава Жевуского в Подгорцах. В 1768 году принял активное участие в подавлении восстания гайдамаков в Украине, позже дослужился до звания полковника коронных войск. В 80-х годах XVIII века Мавриций оставил службу и вернулся в свои семейные владения, которыми управляла его мать Францишка. Согласно семейным «хроникам» Ценского главным центром рода в это время уже была Чернелица. Правда, это источник ничего не рассказывает об обстоятельствах перехода города к Ценским. К сожалению, в брачном контракте Мавриция, датированном 1787 годом, тоже ничего не говорится о владении им Чернелицы. Фактически первым документом, который подтверждает принадлежность Ценским покутского города, является завещание матери Мавриция Францишки, написанное 13 марта 1800 в Окне.






Після перенесення резиденції Ценських до Чернелиці відставний полковник спершу приступив до відбудови замку, який станом на 1798 рік був пусткою. Дослідження замкового палацу Левка Квятковського засвідчують, що головні зміни стосувались передусім житлових будинків: були розібрані рештки колон при головному вході до палацу, над самим входом з'явився новий трикутний фронтон. Замість знищеного причілкового даху палац був покритий двоспадним, у зв'язку з чим були надбудовані бічні стіни. Все вказує на те, що резиденція на подвір'ї замку була повністю відбудована, а її частини, які мало надавались для помешкання, були розібрані. Сліди цієї перебудови збереглися на фотознімках замкового палацу 1880 року авторства коломийського фотографа Юліуша Дуткевича.
Здається, що свій вклад у відновлення замку могла зробити і Тео-філія з Бахмінських, оскільки саме їй (а не синові) Маврицій відписав Чернелицю разом із замком у своєму заповіті. Можливо, це було зумовлено спільною інвестицією подружжя у відбудову замку. Як відомо, Теофілія принесла Маврицієві посаг у 10 тис. злотих. Не виключено, що саме на ці кошти здійснювалася відбудова замкової резиденції.
--------------------
После переноса резиденции Ценского в Чернелицу отставной полковник сначала приступил к восстановлению замка, который по состоянию на 1798 г. был опустошен. Исследование замкового дворца Льва Квятковского показывают, что главные изменения касались прежде всего жилых домов: были разобраны остатки колонн при главном входе во дворец, над самым входом появился новый треугольный фронтон. Вместо уничтоженной боковой крыши дворец был покрыт двускатной крышей, в связи с чем были надстроены боковые стены. Все указывает на то, что резиденция во дворе замка была полностью отстроена, а ее части, которые были мало пригодны для проживания, были разобраны. Следы этой перестройки сохранились на фотоснимках замкового дворца 1880 г. авторства коломийского фотографа Юлиуша Дуткевича.
Кажется, что свой вклад в восстановление замка могла сделать и Теофилия из Бахминских, поскольку именно ей (а не сыну) Мавриций отписал Чернелицу вместе с замком в своем завещании. Возможно, это было обусловлено общей инвестицией супругов в восстановление замка. Как известно, Теофилия принесла Маврицию приданое в 10 тыс. злотых. Не исключено, что именно на эти средства осуществлялось восстановление замковой резиденции.

північно-східний бастіон/северо-восточный бастион


За часів Мавриція і Теофілії замок у Чернелиці став не тільки головною резиденцією родини, а й перетворився на місце зберігання численних пам'яток, предметів мистецтва, картин, бібліотеки й архіву зі стародруками, ілюстраціями, рисунками, картами, документами роду, починаючи від XVII століття, а також кілька тисяч друкованих видань.
Маврицій і Теофілія Ценські спільно проживали на замку до 1817 року. До того часу їхні діти залишили родинне гніздо. Дочка Модеста вийшла заміж за Антонія Вибрановського і переїхала на Сандомирщину. Натомість Удальрик Миколай близько 1811 року (найпізніше в 1813-му р.) був виряджений батьком до іншої частини родових володінь - Вікна, де мав відгодовувати коней і волів. У 1816 році Удальрик одружився з Юлією з Держковських, дочкою Станіслава гербу Топор (нар. 20 лютого 1798 р.), яка принесла йому як посаг Підгайчики біля Коломиї. Після цього Удальрик вирішив залишитись на постійне проживання у Вікні.
--------------------
Во времена Мавриция и Теофилии замок в Чернелице стал не только главной резиденцией семьи, но и превратился в место хранения многочисленных памятников, предметов искусства, картин, библиотеки и архива с иллюстрациями, рисунками, картами, документами рода, начиная с XVII века , а также несколькими тысячами печатных изданий.
Мавриций и Теофилия Ценские совместно проживали на замке до 1817 года. К тому времени их дети оставили семейное гнездо. Дочь Модеста вышла замуж за Антония Выбрановского и переехала на Сандомирщину. Зато Удальрик Николай около 1811 г. (позже в 1813-м гг.) был отправлен отцом в другую часть родовых владений - Окно, где должен был откармливать лошадей и волов. В 1816 году Удальрик женился на Юлии с Держковских, дочери Станислава герба Топор (род. 20 февраля 1798), которая принесла ему в приданое Пидгайчики возле Коломии. После этого Удальрик решил остаться на постоянное жительство в Окне.





Мавриція Ценського не стало 1817 року. Згідно з даними родинної «Хроніки», під час перебування у Вікні полковник захворів на тиф, від чого і помер. Він був похований на цвинтарі біля парафіяльного костелу в Чернелиці. Із його смертю в науковій літературі, ще з часів Олександра Чоловського, традиційно пов'язується повне занедбання Чернелицького замку власниками і початок остаточного занепаду фортеці. Однак це не підтверджується джерелами. Більше того, збережені документи зовсім по-іншому висвітлюють ситуацію. За заповітом Мавриція, складеним 1811 року і кілька разів підтвердженим (останній раз у 1816 році), головна частина маєтку Ценських містечко Чернелиця і замок - переходила у довічну власність його дружини Теофілії. Тільки після її смерті Чернелиця мала відійти до сина Удальрика, який, своєю чергою, отримував у володіння Вікно, а його сестра Модеста - грошову винагороду і, можливо, частину чернелицьких володінь.
Теофілія, на відміну від поширеного в історичній літературі погляду, після смерті чоловіка не залишила Чернелиці і замку. Її приватна кореспонденція свідчить, що вона проживала на замку аж до своєї смерті в 1835 році. Листи Теофілії дають також стислу інформацію про щоденне життя, поганий стан окремих замкових будівель, періодичні проблеми, особливо під кінець зими, із кормами для коней і худоби. Вони ж свідчать про те, що разом з Теофілією наприкінці 1820-х - на початку 1830-х років в замку нерідко мешкали її внуки - діти Удальрика і Юлії, а також кревна Ценських, Марія Кроновська.
-------------
Мавриция Ценского не стало в 1817 г. Согласно данным семейной «Хроники», во время пребывания в Окне полковник заболел тифом, от чего и умер. Он был похоронен на кладбище у приходского костела в Чернелице. С его смертью в научной литературе, еще со времен Александра Чоловского, традиционно связывается полное запустение Чернелицкого замка собственниками и начало окончательного упадка крепости. Однако это не подтверждается источниками. Более того, сохраненные документы совсем по-другому освещают ситуацию. По завещанию Мавриция, составленному в 1811 г. и несколько раз подтвержденному (последний раз в 1816 году), главная часть имения Ценского - городок Чернелица и замок - переходила в пожизненную собственность его жены Теофилии. Только после ее смерти Чернелица отходила к сыну Удальрику, который, в свою очередь, получал во владение Окно, а его сестра Модеста - денежное вознаграждение и, возможно, часть Чернелицких владений.
Теофилия после смерти мужа не оставила Чернелицу и замок. Ее частная корреспонденция свидетельствует, что она проживала на замке вплоть до своей смерти в 1835 году. Письма Теофилии дают также краткую информацию о повседневной жизни, плохом состоянии отдельных замковых зданий, периодических проблемах, особенно в конце зимы, с кормами для лошадей и скота. Они свидетельствуют о том, что вместе с Теофилией в конце 1820-х - начале 1830-х годов в замке нередко жили ее внуки - дети Удальрика и Юлии, а также кревна Ценских, Мария Кроновская.



південно-східний бастіон/юго-восточный бастион


Ситуація змінилась тільки після смерті Теофілії в 1835 році. Чернелиця, згідно із заповітом Мавриція, перейшла до його сина Удальрика Миколая. Незважаючи на те що містечко було найважливішим з-поміж володінь роду, Удальрик віддавав перевагу Вікну - зі зрозумілих причин. Чернелицька резиденція мала вигляд старого оборонного бастіонного замку, який порівняно з новою у Вікні був малопридатним для проживання. З Чернелицького замку до Вікна Удальрик перевіз усі родинні збірки, твори мистецтва і найцінніші меблі. Така ж доля спіткала архів і бібліотеку, що там зберігалися. Що ж до самого замку, то швидше за все він почав використовуватися тільки в господарських цілях.
Ймовірно, що Удальрик Ценський не продав свої володіння в Чернелиці одразу після смерті матері, і замок залишався в його власності принаймні до 1848 року - дати останньої згадки про належність значної частини містечка до Ценських. Вона була пов'язана із одруженням старшого сина Удальрика Людомира з Магдаленою Йорданівною із Заклічина. Молода пара вирішила замешкати у Вікні, через що Удальрик мав намір переселитися до Чернелиці. Однак син і невістка умовили його залишитись разом із ними. Напевно, що саме після цього Удальрик продав свою частину Чернелиці. В кожному разі, в переліку володінь Ценських, створеному у 1850 році, ані саме покутське містечко, ані Чернелицький замок вже не згадуються.
-------------
Ситуация изменилась только после смерти Теофилии в 1835 году. Чернелица, согласно завещанию Мавриция, перешла к его сыну Удальрику Николаю. Несмотря на то что город был важнейшим среди владений рода, Удальрик предпочитал Окна - по понятным причинам. Чернелицкая резиденция выглядела старым оборонным бастионным замком, который по сравнению с новой резиденцией в Окнах был малопригодным для проживания. Из Чернелицкого замка в Окна Удальрик перевез все родовые ценности, произведения искусства и ценную мебель. Такая же участь постигла архив и библиотеку, которые там хранились. Что касается самого замка, то скорее всего он начал использоваться только в хозяйственных целях.
Вероятно, что Удальрик Ценский не продал свои владения в Чернелице сразу после смерти матери, и замок оставался в его собственности по крайней мере до 1848 года - даты последнего упоминания о принадлежности значительной части города Ценским. Она была связана с женитьбой старшего сына Удальрика Людомира с Магдаленой Йордановной из Закличин. Молодая пара решила поселиться в Окне, из-за чего Удальрик намеревался переселиться в Чернелицу. Однако сын и невестка уговорили его остаться с ними. Наверное, именно после этого Удальрик продал свою часть Чернелицы. В любом случае, в списке владений Ценского, созданном в 1850 году, ни сам Покутский городок, ни Чернелицкий замок уже не упоминаются.






Автор тексту - Віталій НАГІРНИЙ.
Джерело/источник - Пам'ятки України №7-9 за 2015 рік.

Далі буде.../Продолжение следует...


Ну как то так =))

  • 1

Чернелиця. Замок. Частина 4.

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Чернелиця. Замок. Частина 4.» в контексте: [...] Третя частина/Третья часть [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account