m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Чернокозинці. Замок. Частина 1. Погляд з небес/Наследие. Чернокозинцы. Замок. Часть 1.



Над Збручем, недалеко від його гирла за 20 км. від Кам'янця, в чудовій мальовничій місцевості лежить село Чорнокозинці. Поселення це в історії стає відомим з половини XV ст. Відтоді до кінця XVIII ст. воно було власністю кам'янецької римо-католицької біскупської катедри, і тут була літня резиденція кам'янецьких біскупів. А як Чорнокозинці були недалеко від кордону Молдавії і лежали на татарському Волоському шляху, то в цьому поселенню було збудовано оборонного замка. Руїни цього замку стирчать і тепер на кінці села на горі по-над Збручем.
——————————————
Над Збручем, недалеко от его устья 20 км. от Каменца, в прекрасной живописной местности лежит село Чернокозинцы. Поселение это в истории становится известным с половины XV в. С тех пор до конца XVIII в. оно было собственностью каменецкой римско-католической Бискупской кафедры, и здесь была летняя резиденция каменецких епископов. А так как Чернокозинцы были недалеко от границы Молдавии и лежали на татарском Валашском пути, то в этом поселению был построен оборонный замок. Руины этого замка торчат и теперь на конце села на горе по-над Збручем.







Чорнокозинський замок давав захист місцевій людності, але проте поселення це й околиці часто терпіли від нападів. і татар. і волохів.
Коли р. 1519 король Жигимонт І, на прохання Кам'янецького біскупа Ваврженця Менджелевського, видавав привилей Чорнокозинцям на право влаштовувати тут двоє ярмарків, то зазначив у тім привилею, що це поселення мало привилей і перед тим; там він підчас татарського нападу загинув.
А татарські напади на початку XVI ст. тут були часті: в роках 1502, 1503, 1507, 1511 і 1513. Найстрашніший татарський наїзд був 1516 p., коли військові старшини сперечалися між собою і через це віддали Поділля "на м'ясні ятки", як каже тогочасний літописець; тоді Чорнокозинці та місто Скала под Збручем було спалено до щенту.
——————————————
Чернокозинский замок давал защиту местному населению, но тем не менее поселение это и окрестности часто страдали от нападений. и татар. и валахов.
Когда г. 1519 король Жигимонт І, по просьбе Каменецкого епископа Ваврженца Менджелевского, выдавал привилегии Чернокозинцам на право устраивать здесь две ярмарки, то отметил в тех привилегиях, что это поселение имело привилегии и до них; там он во время татарского нападения и погиб.
А татарские нападения в начале XVI в. здесь были частые: в годах 1502, 1503, 1507, 1511 и 1513. Самые страшное татарское нападение было 1516 г., когда военачальники спорили между собой и поэтому отдали Подолье "на мясные палатки", как говорит тогдашний летописец; тогда Чернокозинцы и город Скала под Збручем были сожжены до основания.







Нападали на країну і волохи. З опису Подільських замків 1494 р. видно, що волохи перед тим пограбували села, що належали до Кам'янецького замку: Ляшковицю і Крогулець (Кадиївці); певне постраждали тоді й Чорнокозинці. Року 1538 волоський господар Петру I Мушар добував Чорнокозинський замок, але не міг здобути його і все поселення по-за мурами замку було знищено.
Коли р. 1588 король Стефан Баторій видавав Чорнокозинцям привилея на Магдебурзьке право, то зазначив у тім привилею, що це поселення перед тим спалили були татари.
Чорнокозинський замок хоч був не державний, а приватний, біскупський, але тут XVI—XVII ст. часто перебували військові частини польські з пограничним ротмистром, що на обов'язку їх було боронити країну від татарських нападів.
Після того як р. 1672 турки забрали були Кам'янець, ще два роки Чорнокозинський замок зоставався в руках поляків. Але р. 1674 турки здобули цей замок і знищили всю залогу, що тут була, а самий замок спустошили. Коли Поділля залишили турки (1699 p.), то власники Чорнокозинець кам'янецькі біскупи відновили замок і в самім замку побудували житла для літнього свого перебування, життя настало спокійніше і напади татар тоді вже мало не припинилися.
——————————————
Нападали на страну и волохи. Из описания Подольских замков 1494 года видно, что валахи перед тем ограбили деревни, принадлежавшие к Каменецкому замку: Ляшковицу и Крогулец (Кадиевцы) определенно пострадали тогда и Чернокозинцы. В 1538 года валахский господарь Петру I Мушар пытался завоевать Чернокозинский замок, но не мог получить его и все поселения по-за стенами замка были уничтожены.
Когда г. 1588 король Стефан Баторий выдавал Чернокозинцям привилегии на Магдебургское право, то отметил в том , что это поселение перед тем сожгли татары.
Чернокозинский замок хоть был не государственный, а частный, Бискупский, но здесь XVI-XVII вв. часто находились военные части польские с пограничным ротмистром, и в обязанности их было защищать страну от татарских нападений.
После того как г. 1672 турки забрали Каменец, еще два года Чернокозинский замок оставался в руках поляков. Но в 1674 году турки получили этот замок и уничтожили всю охрану, что здесь была, а сам замок опустошили. Когда Подолье оставили турки (1699 p.), То владельцы Чорнокозинца каменецкие епископы восстановили замок и в самом замке построили жилье для летнего своего пребывания, жизнь настала спокойнее и нападения татар тогда уже почти прекратились.







Коли саме засновано в Чорнокозинцях замок, не відомо. Деякі історики гадають:
Пржездецький - Чорнокозинський замок засновано ще за литовсько-руських князів Коріятовичів. Адже потреба в замку була тут завсіди, а місцевість для збудування замку була дуже придатна — це висока гора, що підіймається над річкою й забезпечена з двох протилежних боків проваллями. Справді що гора ця придатна для оборони від ворожих нападів, бачили люди як у найдавніші часи, так і в недавні. На тій горі в історичні часи, як вже було зауважено, стояв оборонний мурований замок. Але на тій горі замковій були стоянки людей ще за передісторичних часів, ще за пізнього неоліту; тут у землі трапляються сліди трипільської культури: знаряддя, розмальовані черепки, то-що. А за останньої світової війни тут було викопано військові шанці, де й можна тепер помічати точки трипільського типу.
——————————————
Когда именно основан в Чернокозинцах замок, не известно. Некоторые историки полагают:
Пржездецкий - Чернокозинский замок основан еще при литовско-русских князьях Кориатовичах. Ведь потребность в замке была здесь завсегда, а местность для созидания замка была очень пригодна - это высокая гора, которая поднимается над рекой и была обеспечена с двух противоположных сторон пропастями. Действительно что гора эта подходила для обороны от нападения врагов, видели люди как в древние времена, так и в недавние. На той горе в исторические времена, как уже было отмечено, стоял оборонный каменный замок. Но на той горе замковой были стоянки людей еще с предисторических времен, еще с позднего неолита; здесь в земле встречаются следы трипольской культуры: орудия, разрисованные черепки, и т.д. А во время последней мировой войны здесь были выкопаны военные окопы, где и можно теперь заметить точки трипольского типа.







Юзеф Ролле і Євфимій Сіцинський не сумнівалися, що поселення в Чорнокозинцях з'явилося задовго до 15 століття (перша письмова згадка села відноситься до 1467 р.). Так, наприклад, Юзеф Ролле вважав, що Чорнокозинці могли бути одним з найстаріших форпостів Поділля, дослідник вважав, ніби це місце було уподобано ще першими поселенцями, які з'явилися тут під час заселення краю. Ким були ці поселенці і коли вони тут влаштувалися? На це питання Ролле не відповідає, але один з варіантів відповіді знаходимо у Євфимія Сіцинського, який згадує про "сліди трипільської культури: знаряддя, черепках і тощо.” на замчище. Особливу цікавість викликає інформація Сіцинського про те, що трипільські шари оголилися, коли в районі Замкової гори під час Першої Світової війни солдати рили окопи. Ось, мабуть, і єдина згадка про "розкопки”. Жодне з джерел не повідомляє про існування тут давньоруського городища, але логічно припустити, що воно тут все ж було. До такого висновку підштовхують непрямі докази. Як вже вище було сказано, поселенці це місце облюбували в давні часи, і місце для городища тут було відповідне - мис, який піднімається над долиною Збруча. Наприклад, в 20 км на північ від Чорнокозинцях знаходиться замок у Скалі-Подільській, який також побудований на місці давньоруського городища, що влаштувався на мисі біля берега Збруча. Ще одне городище в теорії могло перебувати в 5 км на південь від Чорнокозинців, на тому місці, де зараз можна побачити Кудринецький замок.
——————————————
Юзеф Ролле и Евфимий Сецинский не сомневались, что поселение в Чернокозинцах появилось задолго до 15 века (первое письменное упоминание села относится к 1467 году). Так, например, Юзеф Ролле считал, что Чернокозинцы могли быть одним из самых старых форпостов Подолья, исследователь допускал, что это место было облюбовано ещё первыми поселенцами, которые появились здесь во время заселения края. Кем были эти поселенцы и когда они здесь обосновались? На этот вопрос Ролле не отвечает, но один из вариантов ответа находим у Евфимия Сецинского, который упоминает о "следах трипольской культуры: орудиях, черепках и т.д." на замчище. Особый интерес вызывает информация Сецинского о том, что трипольские слои обнажились, когда в районе Замковой горы во время Первой Мировой войны солдаты рыли окопы. Вот, пожалуй, и единственное упоминание о "раскопках". Ни один источник не сообщает о существовании здесь древнерусского городища, но логично предположить, что оно здесь всё же было. К такому выводу подталкивают косвенные доказательства. Как уже выше было сказано, поселенцы это место облюбовали в давние времена, и место для городища здесь было подходящее – мыс, возвышающийся над долиной Збруча. Например, в 20 км к северу от Чернокозинцев находится замок в Скале-Подольской, который также построен на месте древнерусского городища, обосновавшегося на мысу у берега Збруча. Ещё одно городище в теории могло находиться в 5 км южнее Чернокозинцев, на том месте, где сейчас можно увидеть Кудринецкий замок.







Коріатовичі/Кориатовичи.
У Мережі можна наштовхнутися на інформацію, згідно з якою перший кам'яний замок в Чорнокозинцях був побудований Коріатовичами. Профільтрувавши джерела які були під рукою , я прийшов до висновку, що ніякого чіткого зв'язку Чорнокозинцив з Коріатовичами немає. Я не зустрів згадок про документи, які б пов'язували село або замок зі згаданими князями, в списку заснованих (або реконструйованих) ними укріплень Чорнокозинці також не зустрічав, а перша письмова згадка про Чорнокозинці відноситься до 1467 року. Так звідки взялися в цій історії Коріатовичі?
——————————————
В Сети можно наткнуться на информацию, согласно которой первый каменный замок в Чернокозинцах был построен Кориатовичами. Профильтровав имевшиеся под рукой источники, я пришёл к выводу, что никакой чёткой связи Чернокозинцев с Кориатовичами нет. Я не встретил упоминаний о документах, которые бы связывали село или замок с упомянутыми князьями, в списке основанных (или реконструированных) ими укреплений Чернокозинцы также не встречал, а первое письменное упоминание Чернокозинцев относится к 1467 году. Так откуда взялись в этой истории Кориатовичи?

Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.


Є. Сіцінський Оборонні замки західного Подтлля XIV-XVII ст.


Чернокозинці на мапі Фрідріха фон Міга/Чернокозинцы на карте Фридриха фон Мига (1779 - 1782)


Варіант №1. До Чорнокозинського замку стосуються кілька народніх поетичних легенд та один польський літературний твір.
Відомий російський письменник і фольклорист Володимир Даль, що перебував у Кам'янці р. 1831 в ролі санітарного лікаря за холерної пошести,
записав народню легенду про Чорнокозинецькнй замок. Замок цей, як кажуть люди, належав князеві "Куріятовичеві". Тут жив сам князь та його сестра дівчина. Одного разу татари несподівано напали на Чорнокозинці й захопили тутешній замок. Князь мусів тікати підземними ходами і ховатися в скелях Збруча, а сестра його втекла від татар саморідним мостом, що з'єднував береги Збруча, та й обратувалася в Галичині. Вона забрала з собою великі скарби і на них недалеко від Збруча в глухому лісі збудувала церкву з келією і там до кінця свого віку молилася за пропащого без вісти свого брата1).
——————————————
Вариант №1. К Чорнокозинскому замку относятся несколько народных поэтических легенд и одно польское литературное произведение.
Известный российский писатель и фольклорист Владимир Даль, который находился в Каменце 1831 году в качестве санитарного врача по холерной эпидемии,
записал народную легенду о Чорнокозинецком замке. Замок этот, как говорят люди, принадлежал князю "Куриатовичу”. Здесь жил сам князь и его сестра девушка. Однажды татары неожиданно напали на Чернокозинцы и захватили местный замок. Князь должен был бежать подземными ходами и прятаться в скалах Збруча, а сестра его сбежала от татар самородным мостом, который соединял берега Збруча, и обосновалась в Галичине. Она унесла с собой большие сокровища и на них недалеко от Збруча в глухом лесу построила церковь с кельей и там до конца своей жизни молилась за пропавшего без вести своего брата1).





Варіант №2. У короткому описі історії села, що був складений Олександром Пшездецьким в 1841 році, знаходимо рядок, де автор стверджував, що Чернокозинецкий замок, "як і все старовинне на Поділлі", корінням своєї історії було пов'язане з епохою Коріатовичів. Мало того, що фраза вийшла узагальненою і розмитою, так автор ще й привів її без посилань на джерело. У примітці Пшездецкий вказав, що інформацією з історії замку його забезпечив Тадеуш Сарніцький, який на той момент володів маєтком у Чорнокозинцях. Цілком можливо, що Сарніцький згодував Пшездецькому одну з місцевих легенд, схожу на ту, якою раніше народ почастував Даля. Не думаю, що у Сарницького були якісь документальні підтвердження версії про Корітовичів, інакше це джерело, по-перше, згадав би Пшездецкий, а, по-друге, про нього б знали Ролле, Сіцінський і Роман Афтаназі , але вони ні про що таке не знали, тому кожен із згаданих авторів, коли мова заходила про Корітовичів, посилався на Пшездецького, а той, як я вже сказав вище, ніяких доводів на підтримку своїх поглядів не привів. Не варто скидати з рахунків і простий людський фактор - господареві скромного маєтку було б з якогось боку вигідно культивувати легенду про приналежність замку Коріатовичам, так як тим самим він підкреслював значимість своєї резиденції і, зрозуміло, свою роль, як спадкоємця княжої вотчини. Не стверджую, що все саме так і було, лише наголошую, що і такий варіант цілком можливий.
——————————————
Вариант №2. В кратком описании истории села, составленном Александром Пшездецким в 1841 году, находим строчку, где автор утверждал, что Чернокозинецкий замок, "как и всё древнее на Подолье", корнями своей истории было связано с эпохой Кориатовичей. Мало того, что фраза получилась обобщённой и размытой, так автор ещё и привёл её без ссылок на источник. В примечании Пшездецкий указал, что информацией по истории замка его снабдил Тадеуш Сарницкий, который на тот момент владел имением в Чернокозинцах. Вполне возможно, что Сарницкий скормил Пшездецкому одну из местных легенд, похожую на ту, которой ранее народ попотчевал Даля. Не думаю, что у Сарницкого были какие-то документальные подтверждения версии о Кориатовичах, иначе этот источник, во-первых, упомянул бы Пшездецкий, а, во-вторых, о нём бы знали Ролле, Сецинский и Роман Афтанази [5], но они ни о чём таком не знали, потому каждый из упомянутых авторов, когда речь заходила о Кориатовичах, ссылался на Пшездецкого, а тот, как я уже показал выше, никаких доводов в поддержку своих взглядов не привёл. Не стоит сбрасывать со счетов и простой человеческий фактор – хозяину скромного имения было с какой-то стороны выгодно культивировать легенду о принадлежности замка Кориатовичам, так как тем самым он подчёркивал значимость своей резиденции и, разумеется, свою роль, как наследника княжеской вотчины. Не утверждаю, что всё именно так и было, лишь отмечаю, что и такой вариант вполне возможен.





Варіант №3. В "Пам'ятниках містобудування і архітектури Української РСР" появу кам'яного замку віднесено до 2-ї половини 14 століття. В "Пам'ятниках ..." не згадані Коріатовичі, але інших варіантів просто немає, адже саме Коріатовичі володіли в зазначений період Поділлям. Статтю в "Пам'ятниках ..." написала Євгенія Пламеницька, яка спиралася на матеріали якихось маловідомих дослідних робіт, невідомо коли проведених на замчище. Складно сказати, на якій основі був датований об'єкт. Може у Євгенії під рукою були якісь цікаві джерела інформації, може інформація про період споруди була отримана на основі аналізу будівельних розчинів або якихось інших деталей / вузлів комплексу. Але очевидно, що цей висновок не спирався на письмові джерела.
Таким чином, не бачачи перед собою матеріали досліджень замку Євгенією Пламеницькою, можна припустити, що версія про Коріатовичів не така міцна, як може здатися. Ні, звичайно, вона не позбавлена ​​сенсу і навіть не дивлячись на малий обсяг даних виглядає цілком життєздатною, але при цьому я хочу звернути вашу увагу, що, наприклад, в моєму розпорядженні немає жодного джерела, завдяки якому Чорнокозинці можна було б легко зв'язати з Коріатовичами . Є тільки легенда від Даля, є щось схоже на легенду від Пшездецького і датування 2-ю половиною 14 століття перших кам'яних укріплень - ось, мабуть, і все.
У скарбничку відомостей, побічно підтверджують версію про Коріатовичів, можна віднести і розташування замку, що знаходиться неподалік від інших укріплень Коріатовичів: червоногруда (близько 50 км.), Скелі (близько 20 км.), Кам'янеця (близько 20 км.) І Жванця (близько 20 км.). Як можна помітити, щодо Скелі, Кам'янця і Жванця замок в Чорнокозинцях видалений більш-менш на однакову відстань. Може це збіг, а може й ні. Правда, Жванець в цій історії також виступає в якості темної конячки, оскільки в історії його ранніх кам'яних укріплень вистачає загадок .
——————————————
Вариант №3. В "Памятниках градостроительства и архитектуры Украинской ССР" [1] появления каменного замка отнесено ко 2-ой половине 14 века. В "Памятниках..." не упомянуты Кориатовичи, но других вариантов просто нет, ведь именно Кориатовичи владели в указанный период Подольем. Статью в "Памятниках…" написала Евгения Пламеницкая, опиравшаяся на материалы каких-то малоизвестных исследовательских работ, неизвестно когда проведённых на замчище. Сложно сказать, на какой основе был датирован объект. Может у Евгении под рукой были какие-то занятные источники информации, может информация о периоде постройки была получена на основе анализа строительных растворов или каких-то других деталей/узлов комплекса. Но очевидно, что этот вывод не опирался на письменные источники.
Таким образом, не видя перед собой материалы исследований замка Евгенией Пламеницкой, можно предположить, что версия о Кориатовичах не так прочна, как может показаться. Нет, конечно, она не лишена смысла и даже несмотря на малый объём данных выглядит вполне жизнеспособной, но при этом я хочу обратить ваше внимание, что, например, в моём распоряжении нет ни одного источника, благодаря которому Чернокозинцы можно было бы легко связать с Кориатовичами. Есть только легенда от Даля, есть что-то похожее на легенду от Пшездецкого и датировка 2-ой половиной 14 века первых каменных укреплений - вот, пожалуй, и всё.
В копилку сведений, косвенно подтверждающих версию о Кориатовичах, можно отнести и расположение замка, находящегося неподалёку от других укреплений Кориатовичей: Червоногруда (около 50 км.), Скалы (около 20 км.), Каменца (около 20 км.) и Жванца (около 20 км.). Как можно заметить, относительно Скалы, Каменца и Жванца замок в Чернокозинцах удалён более-менее на одинаковое расстояние. Может это совпадение, а может и нет. Правда, Жванец в этой истории также выступает в качестве тёмной лошадки, поскольку в истории его ранних каменных укреплений хватает загадок.





Вариант №4 У польському письменстві є книжка оповідань Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильна 1842 p.). В тім оповіданню розказується, що власник Чорнокозинець Кристоф Зборовський сватався до сестри волоського господаря Богдана Лопуснано, але господар не згодився віддати свою сестру та ще й образив його, коли той приїздив до нього. Зборовський за це помстився: коли господар Лупуснано їхав також свататися до дочки Тарла, що жив у місті Скалі по-над Збручем, то Зборовський захопив господаря коло Чорнокозинець і морив його в Чорнокозинському замку, аж поки одержав від в'язня окуп — 6.000 червоних. Та фактичний бік цього оповідання аж ніяк не відповідав дійсності, бо Зборовський ніколи не був власником Чорнокозинець, а цим поселенням у XV —XVIII ст. володіли Кам'янецькі біскупи.
——————————————
Вариант №4 В польской литературе есть книга рассказов Хадзкевича: "Zamek Czarnokoziniecki" (Вильно 1842 г.). В том рассказе рассказывается, что владелец Чорнокозинца Кристоф Зборовский сватался к сестре грецкого хозяина Богдана Лопуснано, но хозяин не согласился отдать свою сестру и еще и оскорбил его, когда тот приезжал к нему. Зборовский за это отомстил: когда хозяин Лупуснано ехал также свататься к дочери Тарла, живший в городе Скале над Збручем, то Зборовский захватил хозяина около Чорнокозинца и морил его в Чорнокозинском замке, пока не получил от заключенного выкуп - 6.000 червонцев. Но фактически рассказ отнюдь не соответствовал действительности, потому что Зборовский никогда не был владельцем Чорнокозинцев, а этим поселением в XV -XVIII вв. владели Каменецкие епископы.





Цікаво також, що саме Чорнокозинці вибрали кам'янецькі єпископи як місце для своєї резиденції, і прописалися тут незабаром після того, як Поділля відійшло під контроль поляків. Адже вони з якоїсь причини вибрали саме це село, а не будь-яке інше. В цілому, кам'янецька єпархія вважалася досить бідною і не найперспективнішою з погляду кар'єри, оскільки землі тут були прикордонні, їх часто турбували набігами татари, паства бідувала, і вести церковні справи тут було важко. Поки чітко не зрозуміло, коли саме в Кам'янці з'явилася єпархія і єпископи. Виходячи з канонічної версії історії єпархії, можна зробити висновок, що якийсь Вільгельм став першим кам'янецьким єпископом ще при Кріатовичах, тобто в 2-й половині 14 століття. Напевно на перших порах єпархія відчувала себе не дуже впевнено, особливо якщо врахувати міцність позицій православної церкви. У цих умовах єпархія навряд чи могла собі дозволити організувати заміську резиденцію в форматі замку. Ситуація могла сильно змінитися вже після того, як Поділля перейшло під владу Польщі в 1434 році, після чого католицтву було дано зелене світло і єпархія стала багатіти.
——————————————
Интересно также, что именно Чернокозинцы выбрали каменецкие епископы в качестве места для своей резиденции, и прописались здесь вскоре после того, как Подолье отошло под контроль поляков. Ведь они по какой-то причине выбрали именно это село, а не любое другое. В целом, каменецкая епархия считалась довольно бедной и не самой перспективной с точки зрения карьеры, поскольку земли здесь были пограничные, их часто тревожили набегами татары, паства бедствовала, и вести церковные дела здесь было тяжело. Пока чётко непонятно, когда именно в Каменце появилась епархия и епископы. Исходя из канонической версии истории епархии, можно сделать вывод, что некий Вильгельм стал первым каменецким епископом ещё при Кориатовичах, т.е. во 2-ой половине 14 века. Наверняка на первых порах епархия чувствовала себя не очень уверенно, особенно если учесть прочность позиций православной церкви. В этих условиях епархия вряд ли могла себе позволить организовать загородную резиденцию в формате замка. Ситуация могла сильно измениться уже после того, как Подолье перешло под власть Польши в 1434 году, после чего католичеству был дан зелёный свет и епархия стала богатеть.








Далі буде.../Продолжение следует...

Джерела/источники:
Є. Сіцінський ОБОРОННІ ЗАМКИ ЗАХІДНЬОГО ПОДІЛЛЯ XIV-XVII СТ. (Історично-археологічні нариси) 1928,
zamki-kreposti.com.ua
Ольга Анатольевна Пламеницкая,
Памятники градостроительства и архитектуры 1986 г.
pslava.info


  • 1

Чернокозинсий замок. Взгляд с небес

Пользователь starcom68 сослался на вашу запись в своей записи «Чернокозинсий замок. Взгляд с небес» в контексте: [...] в Наследие. Чернокозинцы. Замок. Часть 1/Спадщина. Чернокозинці. Замок. Частина 1. Погляд з небес. [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account