m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Любар. Костел Св. Михайла і Домініка/Наследие. Любар. Костел Св. Михаила и Доминика.



Не можна говорити про історію Любарського костелу не згадавши спершу хоча б в декілька словах історію самого міста, котрі так тісно пов'язані між собою. Отже Любар, містечко Звягільського, тобто Новоград-Волинського повіту, мальовничо розташоване над берегом річки Случ, було засноване десь приблизно в роках 1340 - 1382 князем Любартом Гедиміновичем.
—————
Нельзя говорить об истории Любарского костела не упомянув сначала хотя бы в несколько словах историю самого города, которые так тесно связаны между собой. Отже Любар, городок Звягильского, то есть Новоград-Волынского уезда, живописно расположенный на берегу реки Случ, был основан где-то примерно в годах 1340 - 1382 князем Любартом Гедиминовичи.

Наполеон Орда. Любар. Костел парафіяльний домініканський і кляштор. 1862–1876 рр./Наполеон Орда. Любар. Костел приходской доминиканский и монастырь. 1862-1876 гг.








Досить довгий час називали його Любартовим містечком, звідки і назва міста - Любарт, пізніше Любар. В XIV сторіччі князь Любарт побудував замок, котрий зміг встояти під час козацьких воен y XVII сторіччя. 3 кожним роком місто розросталося: будувалися нові будинки, вироблялося вино, збудована була фабрика, де виробляли сукно та капелюхи, з часом повстала книгарня.
—————
Достаточно долгое время называли его Любартовим городком, откуда и название города - Любарт, позже Любар. В XIV веке князь Любарт построил замок, который смог устоять во время казацких войн y XVII века. 3 каждым годом город разрастался: строились новые дома, производилось вино, построенная была фабрика, где производили сукно и шляпы, со временем появился книжный магазин.







Любар жив своїм жиrгям, переживаючи, як радісні, так і сумні хвилини, тим самим творячи свою дивовижну історію. Однак найбільшим скарбом міста на той час, зрештою і сьогодні, був костел. Домініканський монастир був заснований в Любарі в 1634 році. Тоді ж князь С. Любомирський побудував перший домініканський костел.
В даних з 1905 року дізнаемося, що костел був романського стилю, побудований в формі хреста з восьмигранною вежею.
—————
Любар жил своей жизнью, переживая, как радостные, так и грустные минуты, тем самым создавая свою удивительную историю. Однако самым большим сокровищем города в то время, впрочем, и сегодня, был костел. Доминиканский монастырь был основан в Любаре в 1634 г. Тогда же князь С. Любомирский построил первый доминиканский костел. В данных с 1905 года узнаем, что костел был романского стиля, построенный в форме креста с восьмигранной башней.







Під час козацьких війн костел був зруйнований. Однак в 1752 році Франциск, князь Любомирський розпочинає знову будову костелу. На жаль з причини передчастної смерті не встиг він закінчити будову костелу. Отці Домініканці, котрі на той час огортали душіпастирським служінням мешканців Любара та околиць, завдяки збереженням, котрі залишив після себе для цієї святої справи Франциск, князь Любомирський, закінчили будівлю костелу.
—————
Во время казацких войн костел был разрушен. Однако в 1752 году Франциск, князь Любомирский начинает снова постойку костела. К сожалению по причине преждевременной смерти не успел он закончить строительство костела. Отцы Доминиканцы, которые к тому времени окутывали душипастирьским служением жителей Любара и окрестностей, благодаря сбережениям, которые оставил после себя для этого святого дела Франциск, князь Любомирский, закончили здание костела.





4 серпня 1765 єпископ Київський і Чернігівський Юзсф Андрій Залуський в урочистий спосіб освятив костел, надаючи йому титул Святою Архангела Михаїла та Святого Яна Непомуцена. З часом отці Домініканці добудували до костелу монастир.
—————
4 августа 1765 епископ Киевский и Черниговский Юзеф Андрей Залуский в торжественный способ освятил костел, предоставив ему титул Святого Архангела Михаила и Святого Яна Непомуцена. Со временем отцы Доминиканцы достроили к костелу монастырь.

В Географічному словнику, в V томі на сторінці 37 читаємо, що в цьому монастирі була велика галерея ікон на Біблійну тематику, досить велика кількість портретів єпископів: хелмських, плоцьких, луцких, познаньських, краківських, львівських, литовських, було також п'ять портретів Святіших Отців, сім картин, на котрих, зображено мученицьку смерть здійснену татарами. Досить веліка також бібліотека, котра свідчить про інтелектуальне життя отців.
—————
В Географическом словаре, в V томе на странице 37 читаем, что в этом монастыре была большая галерея икон на Библейскую тематику, довольно большое количество портретов епископов: хелмских, полоцких, луцких, познаньских, краковских, львовских, литовских, было также пять портретов святейших отцов, семь картин, на которых, изображена мученическую смерть осуществленную татарами. Достаточно большая также библиотека, которая свидетельствует об интеллектуальном жизни отцов.







Згідно розпорядження з 1864 року отці Домініканці залишили монастир і Любар. Костел перейшов у власність діецезіальних священиків, котрі від того часу огорнули своїм душпастирським служінням паству. Станом на 1904 рік парафія належить до Житомирського деканату, Луцко-Житомирської діецезії. До парафії належать дві філії: в Волиці-Великій і в Новій Чорторії. Чотири каплиці: в Пединках, Мотовилівці, Вищикусах і на цвинтарі в Любарі. В 1904 році парафія нараховувала 3237 осіб. Настоятелем в Любарі був Отець Канонік Адальберт Бжезінський.
—————
Согласно распоряжению с 1864 года отцы Доминиканцы покинули монастырь и Любар. Костел перешел в собственность диецезиальних священников, которые с тех пор окутали своим пастырским служением паству. По состоянию на 1904 приход относится к Житомирскому деканату, Луцко-Житомирской диецезии. Приходу принадлежат два филиала: в Волице-Большой и в Новой Чертории. Четыре часовни: в Пединке, Мотовиловке, Вищикусах и на кладбище в Любаре. В 1904 году приход насчитывала 3237 человек. Настоятелем в Любаре был Отец Каноник Адальберт Бжезинский.





Так, як оздобою Любара був костел, так само можна сказати, що оздобою костелу була Чудотворна Ікона Розіп'ятого Ісуса. Історія ціеї ікони була описана в Poslancu Apostolstwa Serca Jezusowego за Березень 1891 року, а також в актах парафіяльних.
—————
Так, как украшением Любара был костел, так же можно сказать, что украшением костела была Чудотворная Икона Распятого Иисуса. История этой иконы была описана в Poslancu Apostolstwa Serca Jezusowego за март 1891 года, а также в актах приходских.





Отже там зазначаеться, що в 1794 році, в день Святого Иосифа, Яків Новіцький, дворянин князя Любомирського, ввечері зауважив, що ікона Ісуса Розіп’ятого, котра знаходилася в його домі, була вкрита якби краплинками поту. Здивованийцим явищем, він покликав жінку та інших мешканців будинку. Вони, зауваживши цю неимовірну річ, стали на коліна і почали молитися. Поступово краплинки поту пачали висихати, лишаючи після себе слід. Сама ж ікона, котра до цього часу була темною, на котрій можна було ледь-ледь розпізнати фігури, в незвиклий спосіб прояснилася. Досить швидко на цю новину почали збігатися сусіди. Невдовзі ікону перенесено до найближчої Греко-католицької Церкви в Гринівцях. Місцевий настоятель о. Василій Матковський в урочистий спосіб впровадив ікону до костелу. Відправляючи молебень сам бачив, як на іконі знову з'явилися краплинки поту. Те ж саме повторювалося і пізніше. Дізнавшись про все це Епископ Ігнатій Каетан-Солтик, наказав ікону запечатати, а згодом визначив групу з каноніків і богословів справдити надприродність даного явища.
—————
Так что там значится, что в 1794 году, в день Святого Иосифа, Иаков Новицкий, дворянин князя Любомирского, вечером заметил, что икона Иисуса Распятого, которая находилась в доме, была покрыта как бы капельками пота. Удивленый явлением, он позвал жену и других жителей дома. Они, заметив эту неимоверную вещь, стали на колени и начали молиться. Постепенно капельки пота пачали высыхать, оставляя после себя след. Сама же икона, которая до сих пор была темной, на которой можно было чуть-чуть распознать фигуры, в неизвестный способ прояснилась. Довольно быстро на эту новость начали сбегаться соседи. Вскоре икону перенесли в ближайшую Греко-католическую Церкви в Гриновцах. Местный настоятель о. Василий Матковский в торжественный способ внес икону в костел. Отправляя молебен сам видел, как на иконе снова появились капельки пота. То же самое повторялось и позже. Узнав обо всем этом Епископ Игнатий Каэтан-Солтик, приказал икону запечатать, а впоследствии определил группу с каноников и богословов оправдать сверхъестественность данного явления.

стара брукована підлога/старый мощений пол


сходи на хори/лестница на хоры


Зібравшись 3 травня 1794 року в Любарї, комісія в наочний спосіб переконалася в тому, що це е надприродне явище. Прослухавши 9 свідків та після сповіді та святого Причастя, в писемній формі представлено для Епископа, котрий в свою чергу, визнаючи правдивість і, чуда, наказав помістити ікону для публічного вшанування в Любарі, в костьолі отців Домініканців. Слава цієї ікони розійшлася досить швидко. Сприяло цьому досить значні зцілення тих, хто молився біля ціеї ікони. З часом з' явилися паломництва. Славу Чудотворної Ікони Розіп’ятого Ісуса оспівували різні поети письменники. Один з гімнів тих часів зберігся по сьогоднішній день. Це є Jezu, slуnacy laskami w Lubarze Владислава Сирокомля.
—————
Собравшись 3 мая 1794 в Любаре, комиссия в наглядный способ убедилась в том, что это является сверхъестественным явлением. Прослушав 9 свидетелей и после исповеди и святого причастия, в письменной форме были представлены для Епископа, который в свою очередь, признавая правдивость и, чудеса, приказал поместить икону для публичного чествования в Любаре, в костеле отцов доминиканцев. Слава этой иконы разошлась довольно быстро. Способствовали этому довольно значительные исцеления молившихся у этой иконы. Со временем появились паломничества. Славу чудотворной Иконы распятого Иисуса воспевали разные поэты писатели. Один из гимнов тех времен сохранился по сегодняшний день. Это Jezu, slуnacy laskami w Lubarze Владислава Сырокомля.

таким храм був в руїні/таким храм был в разрухе




Дані про історію костелу від 1905 року і майже до кінця ХХ століття є незначними. 3 літургійного календаря за 1914 рік дізнаемося, що кількість парафіян була понад 3600 осіб. Зараз це діючий костел Св. Архангела Михаїла та Св. Домініка. Йде реставрація.
—————
Данные об истории костела с 1905 года и почти до конца ХХ века незначительны. 3 литургического календаря за 1914 узнаем, что количество прихожан была более 3600 человек. Сейчас это действующий костел Св. Архангела Михаила и Св. Доминика. Идет реставрация.






ну как то так))

  • 1

Костел Св. Михайла і Домініка

Пользователь holicin сослался на вашу запись в своей записи «Костел Св. Михайла і Домініка» в контексте: [...] у в Наследие. Любар. Костел Св. Михаила и Доминика/Спадщина. Любар. Костел Св. Михайла і Домініка. [...]

а екскурсії проводяться?

це питання мабуть до тих, хто водить екскурсії - я не в темі по цьому питанню =(

  • 1
?

Log in

No account? Create an account