m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Наследие. "Козацкие могилы" под Берестечком/Спадщина. "Козацькі могили" під Берестечком.

Оригинал взят у zalgalina в "Козацькі могили" под Берестечком.
"О скільки раз тебе, народе мій,
Повішано, розстріляно, розп,ято!
Ти переміг страшний пекельний біль,
То чом же зараз розпинаємо брат брата?!"
Светлана Скруха.


Цей гобелен, тканий майстринею з Києва, знаходиться в музеї Національного історико-меморіального заповідника "Поле Берестецької битви", який більш відомий в Україні під назвою "Козацькі могили".
Криваве зарево над безмежним рівним полем. Козацька шабля, встромлена в безплідну землю, на якій подекуди розкидані квітучі червоні маки. Чортополох - як ознака трагедії. Церква далеко. І самотня синенька волошка, значення якої я весь час намагаюся розшифрувати.
І ще напис: "Коло Містечка Берестечка". 1651.
Ось про це місце - давньої і трагічної сторінки в історії України, мені дуже хочеться розповісти вам.
1651 рік ... Вже три роки йде кровопролитна народно-визвольна боротьба українського народу з поляками під проводом Богдана Хмельницького. Зростає його військо, до якого переходить реєстрове козацтво, яке було раніше на службі у поляків. Все більше і більше селян, яких поляки презирливо називають "хлопи", залишають свої хати і приєднуються до козацько-селянського повстання. Битви під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Львовом показали, наскільки сильне зараз військо Хмельницького. Тому польський король Ян Казимир змушений піти на поступки вимогам Хмельницького, але польська шляхта ніяк не хоче відмовитися від своїх володінь, - вона вимагає від короля продовження війни, збираючи своє ополчення.
Починається другий період народно-визвольної боротьби, кульмінаційним моментом якої стала битва під Берестечком.
----------
Этот гобелен, вытканный мастерицей из Киева, находится в музее Национального историко-мемориального заповедника "Поле Берестецкой битвы", который более известен в Украине под названием "Казацкие могилы".
Кровавое зарево над необозримым ровным полем. Казацкая сабля, воткнутая в бесплодную землю, на которой кое-где разбросаны цветущие красные маки. Чертополох - как признак трагедии. Церковь вдали. И одинокий синенький василёк, значение которого я всё время пытаюсь расшифровать.
И еще надпись: "Круг містечка Берестечка". 1651.
Вот об этом месте - давней и трагической странице в истории Украины, мне очень хочется рассказать вам.1651 год...Уже три года идет кровопролитная народно-освободительная борьба украинского народа с поляками под предводительством Богдана Хмельницкого. Растёт его войско, к которому переходит реестровое казачество, состоявшее ранее на службе у поляков. Всё больше и больше селян, которых поляки презрительно называют "хлопы", оставляют свои хаты и присоединяются к казацко-селянскому восстанию. Битвы под Желтыми Водами, Корсунем, Пилявцами, Львовом показали, насколько сильно сейчас войско Хмельницкого. Потому польский король Ян Казимир вынужден пойти на уступки требованиям Хмельницкого, но польская шляхта никак не хочет отказаться от своих владений, - она требует от короля продолжения войны, собирая своё ополчение.
Начинается второй период народно-освободительной борьбы, кульминационным моментом которой стала битва под Берестечком.



Союзником Богдана Хмельницького в цій битві була 25-тисячна татарська кіннота на чолі з кримським ханом Іслам-Гіреєм. Армія короля Яна Казимира, яка також тут, налічувала близько 200 тисяч (регулярні війська, німецькі найманці, шляхетське ополчення, обслуга) проти 150 тисячног (козаки і повсталі селяни) війська Богдана Хмельницького. (Уявити собі, як же цю многосотентисячну людську "масу" потрібно було не тільки розмістити, а й командувати нею - мені просто неможливо). Вирішальна битва почалася 28 червня, і начебто у війська Хмельницького намічалась перевага. Але раптом, татари розвернулися і на чолі з Іслам-Гіреєм всією ордою покинули місце бою. Богдан Хмельницький кинувся за ними в погоню, і був узятий татарами-союзниками (!) в полон. Його обезголовлене військо билося ще кілька днів з королівськими військами. Але сили вже були нерівні, - залишивши гармати і свій табір, козаки почали відступ. Втрати козацько-повстанського війська були величезні, так як довелося відступати через річкові переправи і болота. Але козаки дорого віддавали своє життя. Як данина їхньої пам'яті і виник в 1914 році в оточенні місць, политих кров'ю і засіяних кістками безіменних героїв, комплекс архітектурного ансамблю "Козацькі могили".
----------
Союзником Богдана Хмельницкого в этой битве была 25-тысячная татарская конница во главе с  крымским ханом Ислам-Гиреем. Армия короля Яна Казимира, который также здесь, насчитывала около 200 тысяч (регулярные войска, немецкие наёмники, шляхетское ополчение, обслуга) против 150 тысяч (казаки и восставшие селяне) войска Богдана Хмельницкого.(Представить себе, как же эту многосотентысячную человеческую "массу" нужно было не только разместить, но и командовать ею - мне просто невозможно).  Решающая битва началась 28 июня, и вроде бы  у войска Хмельницкого намечался перевес. Но вдруг, татары развернулись и во главе с Ислам-Гиреем всей ордой покинули место боя. Богдан Хмельницкий бросился за ними в погоню, и был взят татарами-союзниками (!) в плен. Его обезглавленное войско сражалось еще несколько дней с королевскими войсками. Но силы уже были неравные, - оставив пушки и свой лагерь, казаки начали отступление. Потери казацко-повстанческого войска были огромные, так как пришлось отступать через речные переправы и болота. Но казаки дорого отдавали свою жизнь. Как дань их памяти и возник в 1914 году в окружении мест, политых  кровью и усеянных костями безымянных героев, комплекс архитектурного ансамбля "Козацькі могили".



З погодою мені не дуже пощастило. Був сіренький і сумний лютневий деньок. Накрапував дощик. Після хвилястої Хмельниччини, рівнини Волині, що в Рівненській області, були якось незвичні для очей. І чим ближче до "Козацьких могил", тим рівніше і рівніше ставала поверхня землі. Напевно, тому і вибрав ці місця Ян-Казимир для битви, - думала я.
-----------
С погодой мне не очень повезло. Был серенький и унылый февральский денёк. Накрапывал дождик.  После волнистой Хмельниччины,  равнины Волыни, что в Ривненской области, были несколько непривычны для глаз. И чем ближе к "Казацким могилам", тем ровнее и ровнее  становилась поверхность земли. Наверное, поэтому и избрал эти места Ян-Казимир для битвы, - думала я.



Але ось, нарешті, за високими чорними тополями, здіймаютьдо сірого неба свої гілки, серед абсолютно порожньої місцевості і переораних полів, з'явилися ознаки будівель.
----------
Но вот, наконец-то,  за высокими черными тополями, вздымающими к серому небу свои ветви, среди абсолютно пустой местности и перепаханных полей, появились признаки строений.



Перед довгою зубчастою кам'яною стіною - неширока річка, що огинає з усіх боків невеликий острів, який має дивну назву - "Журавка". І ця назва, і безлюддя і сірість дня відразу ж налаштовують на серйозний лад. А ще я чекаю зустрічі з трагічною історією, яка буквальним чином була викопана з-під цієї землі.
----------
Перед длинной зубчатой каменной стеной - неширокая река, огибающая  со всех сторон небольшой остров, который имеет странное название -  "Журавлиха". И это название, и безлюдность, и серость дня сразу же настраивают на серьёзный лад. А еще я жду встречи с трагической историей, которая буквальным образом была выкопана из-под этой земли.



Ми на території "Козацьких могил".
Недалеко звідси знаходиться знаменита Почаївська лавра. Тому не дивно, що на початку 20-го століття її архімандрит Олександр Максименко, щоб увічнити пам'ять тисяч воїнів: козаків і селян, які залишилися на полі битви, оголосив збір пожертв на будівництво храму-пам'ятника.
Будівельні роботи тривали протягом 1910-1014 років.
За задумом острів Журавлиха повинен був бути оточений цегляною стіною. Ця стіна символізувала двометровий земляний вал, яким оточило свій табір військо Хмельницького. Тобто передбачалося створити образ козацького табору. Урочисте відкриття всього комплексу, яке народ назвав Козацькими могилами, відбулося влітку 1914 року ..
----------
Мы на территории "Казацких могил".
Недалеко отсюда находится знаменитая Почаевская лавра. Поэтому не удивительно, что в начале 20-го века её архимандрит   Александр Максименко , чтобы увековечить память тысяч воинов: казаков и селян, которые остались на поле брани, объявил сбор пожертвований на строительство храма-памятника.
Строительные работы продолжались на протяжении 1910-1014 г.г.
По задумке остров Журавлиха должен был быть окруженным  кирпичной стеной. Эта стена символизировала двухметровый земляной вал, которым окружило свой лагерь войско Хмельницкого. То есть предполагалось создать образ казацкого лагеря.
Торжественное открытие всего комплекса, которое народ назвал Казацкими могилами, состоялось летом 1914 года..




У зубчастих стінах були ніши, які ми можемо побачити і зараз. Ось тільки шкода, що давним-давнго немає зображення сцен Берестецької битви, які були написані художником І.С.Іжакевичем в цих нішах на мідних листах.
малюнок ЗВІДСИ
----------
В зубчатых стенах были ниши, которые  мы можем видеть и сейчас. Вот только жаль, что давным-давнго нет изображения сцен Берестецкой битвы, которые были написаны художником И.С.Ижакевичем в этих нишах на медных листах.
Рисунок ОТСЮДА



У 1915 році австрійці, які окупували цю зону, вивезли їх до Відня, і, на жаль, доля картин досі невідома.
----------
В 1915 году австрийцы, которые оккупировали эту зону, вывезли их в Вену, и, к сожалению, судьба  картин до сих пор неизвестна.



Проходимо через ковані ворота.
Перед нами Свято-Георгіївський храм-мавзолей, проект якого розробив початківець (в той час) петербурзький архітектор В.М.Максымов, (1882-1942 роках, що випробував згодом на собі всі жахи ГУЛАГу за приналежність до Православної церкви). Затвердив цю роботу відомий архітектор А.В.Щусев.
----------
Проходим через кованые ворота.
Перед нами Свято-Георгиевский храм-мавзолей, проект которой разработал начинающий (в то время) петербургский архитектор В.М.Максимов ,(1882-1942г.г., испытавший впоследствии на себе все ужасы ГУЛАГа за принадлежность к Православной церкви). Утвердил эту работу известный архитектор А.В.Щусев.



Проект був надзвичайно оригінальний. Так як передбачалося велике збіговисько люду при молебнах за покійних, вівтар церкви розмістився під відкритим небом. Тобто вся велика площа перед вівтарем стає храмом. Під аркою знаходяться одноярусний іконостас і Царські ворота.
----------
Проект был чрезвычайно оригинальный. Так как предполагалось большое стечение народа при молебнах за усопших, алтарь церкви разместился под открытым небом. То есть вся большая площадь перед алтарём становится храмом. Под аркой находятся одноярусный иконостас и Царские ворота.



Іконостас виглядає надзвичайно і незвично - ніяких золотистих прикрас - все просто і скорботно. Кров і жалоба. Спеціально для його оформлення з Житомирської області були привезені червоний кварцит і таємничий чорний лабрадаріт. Зверніть увагу - знизу зображення Георгіївських хрестів. У 1914 році трьомстам козакам, які хоробро прикривали відступ війська, посмертно було присвоєно звання Георгіївських кавалерів.
Над іконостасом - "Голгофа".
Перед Царськими воротами - невеличке підвищення. Це скляна частина козацької гробниці, яка знаходиться внизу, в підземеллі.
----------
Иконостас смотрится необычно и не привычно - никаких золотистых украшений - всё просто и скорбно. Кровь и траур. Специально для его оформления из Житомирской области были привезены красный кварцит и таинственный черный лабрадарит. Обратите внимание - внизу  изображение Георгиевских крестов. В 1914 году трёмстам казакам, которые доблестно прикрывали отступление войска, посмертно было присвоено звание Георгиевских кавалеров.
Над иконостасом - "Голгофа".
Перед Царскими вратами - небольшое возвышение. Это стеклянная часть казацкой гробницы, которая находится внизу, в подземельи.



Картина виконана на металевих листах талановитим українським художником Іваном Їжакевичем (1864-1962 роках)
Звичайно, картина потребує капітальної реставрації. Тим більше, що знаходиться вона практично під відкритим небом. Перед розп'яттям - воїн. За ним - ченці, так як спочатку тут був організований монастир, який проіснував до 1954 року і був відновлений лише в 2002 році.
----------
Картина выполнена на металлических листах талантливым украинским художником Иваном Ижакевичем (1864-1962г.г.)
 Конечно, картина требует капитальной реставрации. Тем более, что находится она практически под открытым небом. Перед распятием - воин. За ним - монахи, так как первоначально здесь был организован монастырь, который просуществовал до 1954 года и был восстановлен лишь в 2002 году.



Храм Св.Георгія унікальний ще й тим, що він триярусний. У ніижньому ярусі знаходиться гробниця-мавзолей і церква Св.Параскеви. Середній, наземний ярус, займає церква Св.Георгія. На жаль, потрапити мені туди не вдалося. Ключі від храму знаходяться тільки у настоятеля церкви, який відкриває її для всіх бажаючих. Ну і, звичайно ж, церква відкрита по недільних і святкових днях. Але я була в будень день, і настоятель був відсутній. Не поталанило.
На третьому ярусі храму знаходиться третя церква Святих Бориса і Гліба.
Підземним ходом храм Св.Георгія з'єднаний зі Свято- Михайлівською церквою - пам'ятником дерев'яної архітектури 17 століття.
----------
Храм Св.Георгия уникален еще и тем, что он трёхярусный. В нижнём ярусе находится гробница-мавзолей и церковь Св.Параскевы. Средний, наземный ярус, занимает церковь Св.Георгия. К сожалению, попасть мне туда не удалось. Ключи от храма находятся только у настоятеля церкви, который открывает её для всех желающих. Ну и, конечно же, церковь открыта по воскресным и праздничным дням. Но я была в будний день, и настоятель отсутствовал. Не повезло.
На третьем ярусе храма находится третья церковь Святых Бориса и Глеба.
Подземным ходом храм Св.Георгия соединён со Свято- Михайловской церковью - памятником деревянного зодчества 17 века.



Ця церква розташовувалась в сусідньому селі Острів. Дивно, що дерев'яна церква збереглася під час битви, облоги, відступу козацького війська, коли все село палало, а татари грабували і палили селянські будинки. У ній перед битвою правив богослужіння коринфский митрополит Йоасаф, який згодом був по-звірячому вбитий поляками, обезголовлений і похований біля церкви поруч зі своїм, також убитим д’яком, ченцем Павлом. Місцевий народ вважає, що в цій церкві молився Богдан Хмельницький. Але це швидше за все лише легенда, так як козацький табір, де перебував Богдан Хмельницький з митрополитом Йосафом знаходився за річкою, біля села Пляшева.
Але тим не менш, церква, звичайно ж, історична. І тому в 1912 році, коли створювали архітектурний ансамбль, її розібрали і перевезли сюди, де відновили за первісним планом.
----------
Эта  церковь находилась в соседнем селе Остров. Удивительно, что  деревянная церковь сохранилась во время битвы, осады,  отступления казацкого войска, когда всё село полыхало, а татары грабили и жгли селянские дома. В ней перед битвой правил богослужение коринфский митрополит Йоасаф, который впоследствии был зверски убит поляками, обезглавлен и похоронен  возле церкви рядом со своим, также убитым дьяком, монахом Павлом. Местный народ считает, что в этой церкви молился Богдан Хмельницкий. Но это скорее всего лишь легенда, так как казацкий лагерь, где находился  Богдан Хмельницкий с митрополитом Иосафом  находился за рекой, у села Пляшева.
Но тем не менее, церковь, конечно же, историческая. И поэтому в 1912 году, когда создавали архитектурный ансамбль, её разобрали и перевезли сюда, где восстановили по первоначальному плану.



Біля входу до церкви - металевий щит з віршами, які я не можу вам не показати.
"Підземний хід в холодній сірій млості
Веде у ту гробницю кам,яну,
Де наших предків черепи і кості,
І натягалась тиша у струну.
Ідіть туди, схиліть чоло в мовчанні,
Хай серце шал передає думкам.
Не ви тут перші і не ви останні,
На вікі вічні слава козакам!"

Ярослав Мичуда
----------
У входа в церковь - металлический щит со стихами, которые я не могу вам не показать.
"Подземный ход в холодной серой неги
Ведет в ту гробницу каменную,
Где наших предков черепа и кости,
И натянулась тишина в струну.
Идите туда, склоните лоб в молчании,
Пусть сердце ярость передает мыслям.
Не вы здесь первые и не вы последние,
На веке вечные слава казакам! "

Ярослав Мичуда



Зайдемо до церкви/Зайдём в церковь.



Головна прикраса церкви - дерев'яний іконостас 17-18 ст, виконаний місцевими умільцями. Тут ми бачимо класичні п'ять ярусів ікон.
----------
Главное украшение церкви -  деревянный иконостас 17-18 в.в., выполненный местными умельцами. Здесь мы видим классические пять ярусов икон.



Цокольний ряд складається із сюжетів на біблійні теми, що, взагалі, трапляється рідко.
----------
Цокольный ряд состоит из сюжетов на библейские темы, что, в общем-то , случается редко.




А в центрі церкви - спуск донизу, в підземелля/А в центре церкви - спуск вниз, в подземелье.



Підземний хід веде безпосередньо до кам'яної гробниці.
З 1920 по 1939 рік, коли на цих землях була польська влада, підземні ходи і всі входи були замуровані, так як, звісно, поляки забороняли вшановувати пам'ять загиблих козаків. За часів ВВВ ходи розмурували і в підземеллях ховалося місцеве населення від німецьких обстрілів.
Скільки ж полягло козаків, селян, джур (хлопчики, які прислуговували козакам) на Берестецькому полі і скільки потонуло в болоті і в річках при переправі і втечі з поля бою - невідомо. Дуже вже великий розбіг числа загиблих - від 30 тисяч чоловік з обох сторін до трьох тисяч. Археологічні розкопки, які проводилися тут, починаючи з 70-х років минулого століття, схоже, вказують на останню цифру. Але і одна людина - це цілий світ ...
Я знала, що мене чекає за поворотом цього підземного ходу.
Але те, що я побачила на власні очі ...
----------
Подземный ход ведет непосредственно к каменной гробнице.
С 1920 по 1939 год, когда на этих землях была польская власть, подземные ходы и все входы  были замурованы, так как, естественно, поляки запрещали чтить память погибших казаков. Во времена ВОВ ходы размуровали и в подземельях пряталось местное население от немецких обстрелов.
Сколько же полегло казаков, селян, джур (мальчики, которые прислуживали казакам) на Берестецком поле и сколько утонуло в болоте и в речках при переправе и бегстве с поля боя - не известно. Очень уж велик разбег числа погибших - от 30 тысяч человек с обоих сторон до трех тысяч. Археологические раскопки, которые проводились здесь, начиная с 70-х годов прошлого века, похоже, указывают на последнюю цифру. Но и один человек - это целый мир...
Я знала, что меня ждёт за поворотом этого подземного хода.
Но то, что я увидела воочию ...




"Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?
Почорніло я від крові за вольную волю.
Круг містечка Берестечка на чотири милі
Мене славні запорожці своїм трупом вкрили.
Та ще мене ГАЙВОРОНИ укрили з півночі...
Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть.
Почорніло я, зелене, та за вашу волю...
Я знов буду зеленіти, а ви вже ніколи
Не вернетеся на волю...

Т.Г.Шевченко
----------
"Отчего ты почернело, зеленое поле?
Почернело я от крови за вольную волю.
Круг городка Берестечко на четыре мили
Меня славные запорожцы своим трупом покрыли.
И еще меня грачи укрыли с севера ...
Клюют глаза казацкие, а труппу не хотят.
Почернело я, зеленый, и за вашу волю ...
Я снова буду зеленеть, а вы уже никогда
НЕ возвратитесь на волю ...
Т.Г.Шевченко



Важко сказати, але можливо собі уявити, як виглядало поле битви, коли стихли залпи зброї, крики переможців і переможених, коли навіки замовкли тихий стогін поранених. Розрізнене козацьке військо пішло в бік Білої Церкви, щоб через два місяці знову зібратися під прапорами Богдана Хмельницького.
Зараз ніхто не скаже, як довго стояла мертва тиша над мертвим полем, над мертвим козацькими табором, над переправами. Частина загиблих була похована місцевими мешканцями. Хтось поставив кам'яні хрести над козацькими могилами. Але дуже вже багато було загиблих, - довго біліли їх кістки на полях, поки не почали заростати бур'яном, будяками і червоними маками.
Але час минав, і земля захотіла народжувати не мертві кістки, а зрілий колос. "... Вийдеш орати в полі, поглибиш в борозну плуг, а він аж скрипить по кістках, ніби по корінню. Не раз аж леміш пощербітся. Важко орати було .." - згадували селяни. Але все-таки орали. А кістки викопували і зберігали. А коли почули про те, що будується гробниця-усипальниця, почали зносити в неї тлінні останки.
Пустотіла колона - це саркофаг-усипальниця, останнє земне пристанище загиблих на полі Берестецької битви. Усипальниця повністю заповнена людськими кістками і черепами.
Двоє дверей ведуть в підземну церкву Св.Параскеви, про яку я писала вище.
----------
Трудно сказать, но можно себе представить, как выглядело поле битвы, когда стихли оружейные залпы, крики победителей и побежденных, когда навеки умолкли тихие стоны раненых.  Разрозненное казацкое войско ушло в сторону Белой Церкви, чтобы через два месяца вновь собраться под знаменами Богдана Хмельницкого.
Сейчас никто не скажет, как долго стояла мертвая тишина над мертвым полем, над мёртвым казацкими лагерем, над переправами. Часть погибших была похоронена местными жителями. Кто-то поставил каменные кресты над казацкими могилами. Но очень уж много было погибших, - долго белели их кости на полях, пока не начали  зарастать сорной травой, чертополохом и красными маками.
Но время шло, и земля захотела рожать не мертвые кости, а зрелый колос. "...выйдешь пахать в поле, углубишь в борозду плуг, а он аж скрипит по костям, будто по корням. Не раз аж лемех пощербится. Трудно пахать было.." - вспоминали селяне. Но все-таки пахали. А кости выкапывали и сохраняли. А когда прослышали о том, что строится гробница-усыпальница, начали сносить в неё бренные останки.
Пустотелая колонна - это саркофаг-усыпальница, последнее земное присталище погибших на поле Берестецкой брани. Усыпальница полностью заполнена человеческими костьми и черепами.
Две двери ведут в подземную церковь Св.Параскевы, о которой я писала выше.



І праворуч, і ліворуч від усипальниці - ніши, в яких знаходяться людський прах, знайдений під час археологічної експедиції в 70-90-х роках минулого століття. І ці рештки - прямий доказ того, як люто билися воїни. Роздроблені і пробиті кулями черепа, порубані гострими шаблями кістки ...
І ті ж круки, що кружляють і кружляють над козацькими могилами ...
----------
И справа, и слева  от усыпальницы - ниши, в которых находятся человеческие останки, найденные во время археологической экспедиции в 70-90-х годах прошлого века. И эти останки - прямое доказательство того, как яростно бились воины. Раздробленные и пробитые пулями черепа, порубанные острыми саблями кости...
И те же вОроны, кружащие и кружащие над казацкими могилами...



Виходимо на світ Божий. І починаєш розуміти, скільки ж ТАМ доль, що не-дожили, що не-долюбили, що не-дорадувалися і не побачили своїх дітей і онуків. І як все-таки добре ЖИТИ на ЦЬОМУ світі.
Продовжую розповідь про Меморіал.
Після того, як сюди була перенесена Михайлівська церква, поруч був побудований архієрейський будинок, куди з Почаївської лаври були переселені ченці: настоятель, служителі і 30 послушників.
----------
Выходим на свет Божий. И начинаешь понимать, сколько же ТАМ судеб, которые не-дожили,не-долюбили, не-дорадовались и не увидели своих детей и внуков. И как всё-таки хорошо ЖИТЬ на ЭТОМ свете.
Продолжаю рассказ о Мемориале.
После того, как сюда была перенесена Михайловская церковь, рядом был построен архиерейский домик, куда из Почаевской лавры были переселены монахи: настоятель, служители и 30 послушников.



Цікава доля цього колишнього архієрейського будиночка.
Хоча польська влада опиралася шануванню пам'яті загиблих у Берестецькій битві, монастир вона не закривала. Ченці і слушки продовжували молитися, працювати, розширювати свою обитель. Тут же був організований дитячий будинок, де ченці опікувалися дітьми-сиротами.
Фото ЗВІДСИ.
----------
Интересна судьба этого бывшего архиерейского домика.
Хотя польская власть противилась почитанию памяти погибших в Берестецкой битве, монастырь она не закрывала. Монахи и послушники продолжали  молиться, работать, расширять свою обитель. Здесь же был организован детский дом, где монахи опекали детей-сирот.
Фото ОТСЮДА.



Монастир пережив польську владу, прихід радянської влади, Другу світову війну. Але в 1954 році був ліквідований. А потім все пішло по випробуваниму сценарію. У колишньому храмі почав господарювати колгосп. Спершу в храмах було зерносховище, потім кролеферма. Трохи пізніше в монастирському будиночку організували лікарню для інфекційних хворих.
У 1965 році українська інтелігенція підняла питання про створення на цьому місці музею. Як це не дивно, але до діячів культури прислухалися, і "Козацькі могили" стали філією Рівненського краєзнавчого музею, а в колишньому монастирському будиночку на другому поверсі організували музейну експозицію.
Мені подобається ця фотографія - скільки ж років цим величезним ялинам-смерекам? Міркую, що вони - свідки і будівництва підземного саркофагу, і зведення Храму Св.Георгія, і перенесення церкви Св.Параскеви, і перших панахид, і життя чернечої обителі з подальшим розгромом, і діяльності совєцького колгоспу, і звичайно ж, відродженню чернечої обителі в 2002 році і реставраційних робіт, які відбулися порівняно недавно.
На фотографії колишній монастирський будинок: на першому поверсі чоловічий монастир, на другому - музей.
----------
Монастырь пережил польскую власть, приход советской власти, Вторую мировую войну. Но в 1954 году  был ликвидирован. А затем всё пошло по накатанному сценарию.  В бывшей обители начал хозяйничать колхоз. Сперва в храмах было зернохранилище, затем кролеферма. Чуть позже в монастырском домике организовали лечебницу для инфекционных больных.
В 1965 году украинская интеллигенция подняла вопрос об организации на этом месте музея. Как это не удивительно, но к деятелям культуры прислушались, и "Казацкие могилы" стали филиалом Ривненского краеведческого музея, а в бывшем монастырском домике на втором этаже организовали музейную экспозицию.
Мне нравится эта фотография - сколько же лет этим огромным елям-смерекам? Думаю, что они - свидетели  и строительства подземного саркофага, и возведения Храма Св.Георгия, и переноса церкви Св.Параскевы, и первых панихид, и жизни монашеской обители с последующим разгромом, и деятельности совецкого колхоза, и конечно же, возрождению монашеской обители в 2002 году и реставрационных работ, которые совершились сравнительно недавно.
На фотографии бывший монастырский дом: на первом этаже мужской монастырь, на втором - музей.



Повірте мені, музейна експозиція на "Козацьких могилах" - унікальна. Її експонати - це живі свідки історії, які більш зоо років пролежали в землі, в болоті, на дні річок. Вони заростали травою, їх переорювали, переїжджали, затоптували незліченну безліч разів. Але знайшлася Добра людина, яка зуміла домогтися щоб організували Археологічну експедицію, яка з 1970 по 1994 роки проводила розкопки на козацьких переправах і на місцях Берестецької битви. Ім'я цього Доброго чоловіка - Ігор Кирилович Свєшніков (1915-1995 роки) - Україноський археолог, доктор історичних наук, академік краківської академії наук.
Фотографія з монографії І.Свешнікова "Битва під Берестечком".
----------
Поверьте мне,  музейная экспозиция на "Казацких могилах" - уникальна. Её экспонаты - это живые свидетели истории, которые более зоо лет пролежали в земле, в болоте, на дне речек. Они зарастали травой, их перепахивали, переезжали, затаптывали бесчисленное множество раз. Но нашелся Добрый человек, который сумел добиться организации Археологической экспедиции, которая с 1970 по 1994 г.г. проводила раскопки на казацких переправах и на местах Берестецкой битвы. Имя этого Доброго человека - Игорь Кириллович Свешников (1915-1995г.г.) - украинский археолог, доктор исторических наук, академик краковской академии наук.
Фотография из монографии И.Свешникова " Битва під Берестечком".



Екскурсія по музею у нас ще попереду, а на закінчення я поведу вас по цій довгій і, заплаканій від дощу алеї, навколо якої в скорботному і гордому мовчанні застигли голі деревця і урочисті хвойники, - в "Козацький гай",
----------
Экскурсия по музею у нас еще впереди, а в заключение я поведу вас по этой длинной и, заплаканной от дождя аллее, вокруг которой в скорбном и гордом молчании застыли голые деревца и торжественные хвойники, - в "Козацький гай",



до чудового пам'ятника, який, як мені здається дуже вірно відображає все те, що сталося на цій землі більше 350 років тому.
-----------
к замечательному памятнику, который, как мне кажется очень верно отбразил всё то, что произошло на этой земле более 350 лет назад.



Коли пліч-о-пліч за свою землю, за свою волю, за свою віру стояли пліч-о-пліч і запорожець, і безправний селянин, і донський козак. Погляньте, як міцно вони тримають один одного за руки ...
Так що ж трапилося з нами зараз? ...
-----------
Когда плечом к плечу за свою землю, за свою волю, за свою веру стояли плечом к плечу и запорожец, и бесправный селянин, и донской казак. Взгляните, как крепко они держат друг друга за руки...
Так что же случилось с нами сейчас?...



Офіційні дні шанування пам'яті загиблих при Берестецькій битві - дев'ята п'ятниця після Великодня і Тиждень всіх святих землі Української. У ці дні біля саркофагу-усипальниці, починаючи з 1989 року, служаться панахиди при величезному скупченні народу на площі перед Храмом Св.Георгія.
З року в рік...
Уважно читала монографію Ігоря Свєшнікова "Битва під Берестечком"
Сайт Берестечка ТУТ.
----------
Официальные дни почитания памяти погибших при Берестецкой битве - девятая пятница после Пасхи и Неделя всех святых земли Украинской. В эти дни возле саркофага-усыпальницы, начиная с 1989 года, служатся панихиды при огромнейшем стечении народа на площади перед Храмом Св.Георгия.
Из года в год...

Внимательно читала монографию Игоря Свешникова "Битва під Берестечком"
Сайт Берестечка ЗДЕСЬ.



переклала українською мовою Ірина Макаренко/перевела на украинский язык Ирина Макаренко

  • 1
Спасибо за интересный рассказ!

да, госпожа Галина Зальгалина умеет красиво рассказать об интересных местах =)

  • 1
?

Log in

No account? Create an account