m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тульчин. Палац Потоцьких. Частина 1/Наследие. Тульчин. Дворец Потоцких. Часть 1.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/DJI00120_middle.png

Текст і частина фотографій наведених у даній статті використані з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після відвідин 30 вересня 2007 Тульчина. Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015, як завжди, доповнять розповідь.
----------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений 30 сентября 2007 Тульчина. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнят повествование.







Отже - Палац. Величезну територію навколо палацу оточує огорожа що чудово збереглася
----------
Итак — Дворец. Огромную территорию вокруг дворца окружает прекрасно сохранившаяся ограда

Розмах дійсно вражає. В'їжджаючи в Тульчин, дорога сама веде до палацу - їдеш мимо одного з величезних корпусів, повертаєш ліворуч і відразу бачиш гарний паркан, що дивним чином зберігся. Хоча судячи з нижньої фото, самі ворота все ж виглядали інакше. Через них потрапляєш на грандіозну площу, облямовану бічними крилами палацу. А в центрі - головний корпус. Один захоплений відвідувач написав - "Порівняння з Версалем приходить в голову просто повз волі" - не знаю що тут від Версаля, мабуть нічого. У всякому разі зараз, може раніше було більш схоже. Але від цього він ще краще! Своєрідність нікому не заважае. Подільська столиця Потоцьких вдалася на славу. Оцініть …
----------
Размах действительно впечатляет. Въезжая в Тульчин, дорога сама ведет ко дворцу — едешь мимо одного из огромных корпусов, поворачиваешь на лево и сразу видишь красивый забор, удивительным образом сохранившийся. Хотя судя по нижней фото, сами ворота все же выглядели иначе. Через них попадаешь на грандиозную площадь, окаймленную боковыми крыльями дворца. А в центре — главный корпус. Один восторженный посетитель написал — "Сравнение с Версалем приходит в голову просто мимо воли" — не знаю что тут от Версаля, пожалуй ничего. Во всяком случае сейчас, может раньше было больше похоже. Но от этого оно еще лучше! Своеобразие никому не мешало. Подольская столица Потоцких удалась на славу. Оцените…


Стара фотографія дороги до палацу, і види воріт, що відрізняються від нинішніх. Вулиця мала назву Дворцова./Старая фотография дороги ко дворцу, и видны ворота, отличающиеся от нынешних. Улица называлась Дворцовой.
 

Ось і він!/Вот и он!


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/IMG_250_261_middle.png
 

Тульчинський палац. Акварель Йозефа Ріхтера, 1835/Тульчинский дворец. Акварель Йозефа Рихтера, 1835.
 

Центральний корпус/Центральный корпус


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/file250_middle.png
 

У всій красі. Збережений/Во всей красе. Сохранившийся
 







переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/IMG_259_261_middle.png
Ліве (вгорі) і праве крило/Левое (вверху) и правое крыло.
 



Схожий вид Тульчина на акварелі Наполеона Орди, 1871/Схожий вид Тульчина на акварели Наполеона Орды, 1871

Тут проходили розкішні бали за участю світлого князя Потьомкіна і польського Короля Станіслава-Августа, гуляв по парку Пушкін, ну і проводили довгі зимові вечори Станіслав Щенсни Потоцький з коханою Софією ... Пам'ятаєте його? За Немирова ... Але давайте по порядку. Перша згадка про Тульчин відноситься до 1607 році. У документі Львівського магістрату від 3 липня 1648 згадується що виникло тоді королівське укріплення Речі Посполитої під назвою Нестервар, потім, після завоювання цієї місцевості турками, перетворився на Нестервар-Турчин, а пізніше в відомий нам Тульчин. Втім, це всього лише одна з версій походження назви Тульчина. Перший власник цього місця був Войцех Станішевський, саме він згадується в акті 1607 року. Але вже в 1609 містечком володіє інша людина - вінницький і брацлавский староста Валентин Калиновський і при ньому Нестервар вже називається Тульчином. Калиновські будують фортецю в своєму новому володінні на березі річки Сільниця, вона поступово обростає містечком. У цей час Тульчин входив в Брацлавське воєводство Польського Королівства. В 1620-му під час битви з турками при Цецерою Валентин Калиновський (Kalinowski) і його син Войцех загинули. Решта синів, Адам, Єжи і Мартін розділили батьківські землі між собою. Тульчин дістався Адаму Калиновскому. Адам Калиновський (Adam Kalinowski) в 1630 році побудував тут палац, костел і монастир, а завдяки європейським купцям Тульчин став видатним торговим центром Поділля.
----------
Здесь проходили роскошные балы с участием Светлейшего князя Потёмкина и польского Короля Станислава-Августа, гулял по парку Пушкин, ну и проводили долгие зимние вечера Станислав Щенсны Потоцкий с возлюбленной Софией… Помните его? По Немирову… Но давайте по порядку. Первое упоминание о Тульчине относится к 1607 году. В документе Львовского магистрата от 3 июля 1648 года упоминается возникшее тогда  королевское укрепление Речи Посполитой под названием Нестервар, затем, после завоевания этой местности турками, превратившееся в Нестервар-Турчин, а позднее в привычный нам Тульчин. Впрочем, это всего лишь одна из версий происхождения названия Тульчина. Первый владелец этого места был Войцех Станишевский, именно он упоминается в акте 1607 года. Но уже в 1609 местечком владеет другой человек — винницкий и брацлавскийстароста Валентин  Калиновский и при нем Нестервар уже называется Тульчином. Калиновские строят крепость в своем новом владении на берегу речки Сильница, она постепенно обрастает городком. В это время Тульчин входил в Брацлавское воеводство Польского Королевства.В 1620-м во время битвы с турками при Цецере Валентин Калиновский (Kalinowski) и его сын Войцех погибли. Оставшиеся сыновья, Адам, Ежи и Мартин разделили отцовские земли между собой. Тульчин достался Адаму Калиновскому.Адам Калиновский (Adam Kalinowski) в 1630 году построил здесь замок, костел и монастырь, а благодаря европейским купцам Тульчин стал выдающимся торговым центром Подолья.


Панорама палацу. Ліва напівкругла галерея не була в такому вигляді. Це фотошоп, на жаль. (Не мій :)/Панорама дворца. Левая полукруглая галерея не была в таком виде. Это фотошоп, к сожалению.(Не мой :)
 



У перший раз, коли ми були, всередину головного корпусу не потрапили - закрито. А вдруге - забули фотоапарат). Так що фото парадних сходів не моє, на жаль (Якщо автори впізнають свої фото та відпишуться до мене, я з радістю додам іх ім'я до фотографій).
----------
В первый раз, когда мы были, внутрь главного корпуса не попали — закрыто. А во второй раз — забыли фотоаппарат). Так что фото парадной лестницы не мое, к сожалению(Если авторы узнают свои фото и отпишутся мне, я с радостью добавлю их имена к фото).


а це фото інтер'еру від Сергія Кліменко/а эта фотография интерьера от Сергея Клименко
 



тут була аранжерея/здесь была аранжерея

її прилягання/её примыкания




Напівкруглі галереї колись слугували оранжереями. Ліва (зверху) закладена і перед нею навалені капітелі колон, а в правій як ви розумієте, оранжерей теж немає. На жаль вже в 2009 році ліва галерея була повністю розібрана, тепер там порожнє місце. Можливо, її збудують на цьому місці заново. Сподіваємося.
----------
Полукруглые галереи когда то служили оранжереями. Левая (вверху) заложена и перед ней навалены капители колонн, а в правой как вы понимаете, оранжерей тоже нет.  К сожалению уже в 2009 году левая галерея была полностью разобрана, теперь там пустое место. Возможно, ее выстроят на этом месте заново. Будем надеяться.

 








План галереї палацу. друга половина XIX століття/План галереи дворца. вторая половина XIX века
 

Лівий боковий корпус стоїть занедбаний/Левый боковой корпус стоит заброшенным.


погляд на нього з вулиці/взгляд на него с улицы 


Ліве крило Тульчинського палацу в прокляті царські часи. 1900-й рік/Левое крыло Тульчинского дворца в проклятое царское время. 1900-й год.
 


Правий боковий корпус - носить відбитки активної діяльності по відновленню, але на жаль в такому ось точно стані він знаходиться вже багато років. Боюся, скоро потрібно буде відновлювати відновлене ..
----------
Правый боковой корпус — носит следы активной деятельности по восстановлению, но к сожалению в таком вот точно состоянии он стоит уже много лет. Боюсь, скоро нужно будет восстанавливать восстановленное.
 






три стану: майбутнє, сьогодення і минуле .../три состояния: будущее, настоящее и прошлое...






Ще кілька років тому над цим входом був барельєф. Зараз ні. Сподіваємося що він на відновленні (Фотографії Анни Зотової).
----------
Еще несколько лет назад над этим входом был барельеф. Теперь нет. Надеемся что он на восстановлении(фотографии Анны Зотовой).
 

Праве крило палацу в прокляті царські часи, приблизно 1900-й рік/Правое крыло дворца в проклятое царское время, примерно 1900-й год.
 

переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/DJI00113_00114_middle.png

Перед палацом - величезна площа. Вочевиднь раніше вона була вирішена на французький манер з регулярним садом. Це проситься тут, хоча підтверджень цьому у мене немає ..
----------
Перед дворцом — огромная площадь. Очевидно раньше она была решена на французский манер с регулярным садом. Это просится тут, хотя подтверждений этому у меня нет..
 



переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/TULCHIN/DVORETS/IMG_279_283_middle.png

"Пам'ятники містобудування і архітектури УРСР" пишуть що ось ця прибудова на торці лівого флігеля - "руїни колишньої кухні". Можливо мова йде про це бічне крило цілком.
----------
"Памятники градостроительства и архитектуры УССР" пишут что вот эта пристройка на торце левого флигеля -"руины бывшей кухни". Возможно речь идет об этом боковом крыле целиком.

Але рід Калиновських поступово втрачає свій вплив і їх володіння переходили у власність інших прізвищ. 1729 року містечко перейшло до могутнього роду Потоцьких. Уже знайомий нам (по Немирова) Станіслав Щенсний (Фелікс) Потоцький (Stanisław Szczęsny Feliks Potocki herba Pilawa (Srebrna)) володів Тульчином з 1772 року, отримав його після смерті батьків. Він був одружений тоді на Йозефині Мнішек (Józefa Amelia Wandalin-Mniszech h. Kończyc). Пам'ятаєте невдалу Царицю Російську, дружину Лжедмитрія? Далека родичка. Це був його другий шлюб. Його перша дружина, Гертруда Комаровська (Gertruda Komorowska h. Korczak) - бідна шляхтечка, яку він покохав вісімнадцятирічною і потай від батьків, які намагаються протистояти їх шлюбу, одружився на ній 26 грудня 1770. З цим одруженням пов'язана моторошна історія. Батько графа, Франтішек Потоцький (Franciszek Salezy Potocki h. Pilawa (Srebrna)), дізнавшись про це весілля, прийшов в лють, наказав таємно викрасти юну дружину сина і заточити її в монастир. Під час викрадення дівчина безглуздо загинула: візок викрадачів по дорозі зіткнулася з обозом чумаків, і Гертруда, привертаючи увагу, підняла крик. Щоб заглушити його, викрадачі закидали її подушками, ненароком задушивши нещасну. Гертруда в цей час була вагітна. Її труп кинули в ополонку, і його виявили тільки по весні. Батьки дівчини зажадали суду, але всесильний Францишек "зам'яв" справу. Більш детально про цю історію можна прочитати тут. Станіслав, дізнавшись про те, що трапилося намагався накласти на себе руки. Через три роки батьки підшукали підходящу наречену - не таку чарівну і витончену, як була Гертруда, але зате вона була дуже знатна і неймовірно багата. Правда, нещасну Гертруду граф згадував усе життя. Створюючи "Софіївку" (на честь своєї вже третьої дружини, знаменитої Софії де Вітт), він наказав в пам'ять про неї встановити два символічних камені, один з яких схожий на мертве тіло, а другий - на інше тіло, скорботно розпростерте над першим; композицію назвали "Могила Гертруди”.
----------
Но род Калиновских постепенно терял свое влияние и их владения переходили в собственность других фамилий. В 1729 году городок перешел к могущественному роду Потоцких. Уже знакомый нам (по Немирову ) Станислав Щенсны (Феликс)  Потоцкий(Stanisław Szczęsny Feliks Potocki herba Pilawa (Srebrna)) владел Тульчиным с 1772 года.получив его после смерти родителей. Он был женат тогда на Йозефине Мнишек (Józefa Amelia Wandalin-Mniszech h. Kończyc). Помните неудавшуюся Царицу Русскую, жену Лжедмитрия? Дальняя родственница. Это был его второй брак. Его первая жена, Гертруда Комаровская (Gertruda Komorowska h. Korczak) — бедная шляхетка, которую  он полюбил восемнадцатилетней и втайне от родителей, противящихся их браку, женился на ней 26 декабря 1770. С этой женитьбой связана жуткая история. Отец графа, Франтишек Потоцкий (Franciszek Salezy Potocki h. Pilawa (Srebrna)), узнав об этой свадьбе, пришел в ярость, приказал тайно выкрасть юную жену сына и заключить ее в монастырь. Во время похищения девушка нелепо погибла: повозка похитителей по дороге столкнулась с обозом чумаков, и Гертруда, привлекая внимание, подняла крик. Чтобы заглушить его, похитители забросали ее подушками, невзначай задушив несчастную. Гертруда в это время была беременна. Ее труп бросили в прорубь, и его обнаружили только по весне. Родители девушки потребовали суда, но всесильный Францишек "замял" дело. Более подробно об этой истории можно прочесть тут . Станислав, узнав о случившемся пытался покончить с собой. Через три года родители подыскали подходящую невесту —  не настолько прелестную и утонченную, как была Гертруда, но зато она была очень знатна и невероятно богата. Правда, несчастную Гертруду граф вспоминал всю жизнь. Создавая "Софиевку" (в честь своей уже третьей жены, знаменитой Софьи де Витт), он приказал в память о ней установить два символичных камня, один из которых похож на мертвое тело, а второй — на другое тело, скорбно распростертое над первым; композицию назвали "Могила Гертруды". 


Станіслав-Щенсни(Фелікс) Потоцький/Станислав-Щенсны (Феликс) Потоцкий

У 1772 році Щесни почав будувати тут свій грандіозний палац, перевівши столицю "Потоцького Королівства" з Кристинополя (нині Червоноград Львівської області) сюди. Палац і все володіння мало відображати всю могутність і славу роду Потоцьких. Він був побудований за проектом французького архітектора Лакруа в стилі палладіо - головна двоповерхова будівля палацу пов’язана з великими бічними флігелями, напівкруглими галереями. Колись в них були розкішні оранжереї. Інтер'єри оздоблював модний голландський архітектор Меркс. У палаці була бібліотека в 17 тисяч томів, багата картинна галерея. Над палацовим парком (після революції вирубаним) працював П'єр Лепри. Станіслав назвав це чудо паркового мистецтва російським словом "Хорошо" - парк "Хорошо" . Його гідротехнічні споруди проектував Метцель, творець парку "Софіївка" під Уманню. Тут був чудовий водограй і маса дерев. Потоцький обожнював пірамідальні тополі і наказав привезти з Італії близько мільйона їх саджанців, які розсадив по всіх своїх маєтках.
---------- 
В 1772 году Щенсны начал строить тут свой грандиозный дворец, переведя столицу "Потоцкого Королевства" из Кристинополя (ныне Червоноград Львовской области) сюда. Дворец и все владение должно было отражать все могущество и славу рода Потоцких. Он был построен по проекту французского архитектора Лакруа в стиле палладио – главное двухэтажное здание дворца соединено с большими боковыми флигелями полукруглыми галереями. Когда-то в них были роскошные оранжереи. Интерьеры оформлял модный голландский архитектор Меркс. Во дворце была библиотека в 17 тысяч томов, богатая картинная галерея. Над дворцовым парком (после революции вырубленным) работал Пьер Лепро. Станислав назвал это чудо паркового искусства русским словом "Хорошо" — парк "Хорошо". Его гидротехнические сооружения проектировал Метцель, создатель парка "Софиевка" под Уманью. Здесь был чудесный фонтан и масса деревьев. Потоцкий обожал пирамидальные тополя и приказал привезти из Италии около миллиона их саженцев, которые рассадил по всем своим имениям.



Події в Рейтані (розділ Польщі) На передньому плані - Станіслав Щенсни Потоцький (ліворуч з блакитною стрічкою) і Ксаверій Браницький (витягнув руку) Ксаверій Браницький, до речі, батько відомої Єлизавети Ксаверівни княгині Воронцової, подружжя світлого князя Воронцова, губернатора Новоросії і одна з таємних муз Олександра Сергійовича ...
Картина роботи Яна Матейка.
----------
События в Рейтане (раздел Польши) На переднем плане — Станислав Щенсны Потоцкий (слева с голубой лентой) и Ксаверий Браницкий (вытянул руку) Ксаверий Браницкий, кстати, отец известной Елизаветы Ксаверьевны княгини Воронцовой, супруги Светлейшего князя Воронцова, губернатора Новороссии и одной из тайных муз Александра Сергеевича…
Картина работы Яна Матейко.


Поляки дуже не люблять Станіслава Щенсного (Щесни по-польськи - Щасливий) - ще б пак, адже він був вірним російській службі! Він перейшов на бік Росії в усіх питаннях. Тому в більшості джерел ви знайдете про нього відгуки, що він був чи не божевільним. Ну а як же поляк в твердому розумі міг стати російським вірнопідданим?). Потоцький дуже дбав про селян своїх величезних маєтків, звільнив їх від орендарів, не вимагав більше одного дня панщини; знайомий з садівництвом, він беріг ліс, розвів нові сорти хліба, фруктові сади, поліпшив породу худоби. У той же час, Потоцький не соромився усіма засобами збільшувати свої статки: - користуючись плутаниною в Польщі що розвалювалась, Щенсни відхоплює за допомогою судових позовів сусідні маєтки - судді не сміли вирішити інакше, як в його користь. Незліченне багатство своє він подвоїв. Хижацтво його скінчилося з надходженням краю під російське володіння. У Тульчин до Потоцького приїжджав польський король Станіслав-Август Понятовський (Stanisław August Antoni Poniatowski h. Ciołek), в честь чого були звільнені з-під "фортеці" селяни в радіусі 8 км від маєтку, а перед входом встановили пам'ятну колону. Незабаром і Ясновельможний князь Потьомкин (Prince Potyomkin) відвідав воєводу (Король Польський Станіслав-Август призначив Потоцького Воєводою Російським) в Тульчині і зачарував його своїм привітним поводженням. У 1787 р Імператриця Катерина відвідала Київ; туди поспішили польські магнати, Щенсний з'явився оточений величезним двором і пишно жив тут. Імператриця, за словами Костомарова, прийнявши Потоцького, відразу зрозуміла, "що з цієї особистості, пихатої і зарозумілої, але разом з тим прямої і сердечної, бідної розумом і багатої маєтками, можна все зробити, якщо приголубити"; вона йому сказала: "На Вас, ні на кого іншого я вважаю надія порятунку Польщі". Поетична і любляча душа Щенсного захопилася величним чином Катерини. Тоді ж він остаточно приєднався до російської партії. Багатого Станіслава-Фелікса звинувачували, можливо несправедливо, в прагненні до корони. Без особливих розумових обдарувань, тілесно хворобливий, гордий і честолюбний, але прямодушний - він мало годився в вожді партії, зневажаючи хитрість і пронирство.
----------
Поляки очень не любят Станислава Щенсного (Щенсны по-польски — Счастливый) — еще бы, ведь он был верным русской службе! Он перешел на сторону России во всех вопросах. Поэтому в большинстве источников вы найдете о нем отзывы, что он был едва ли не умалишенным. Ну а как же поляк в твердом уме мог стать русским верноподданным?). Потоцкий очень заботился о крестьянах своих огромных имений, освободил их от арендаторов, не требовал более одного дня барщины; знакомый с садоводством, он берег леса, развел новые сорта хлеба, фруктовые сады, улучшил породу скота. В то же время, Потоцкий не стеснялся средствами увеличивать свое состояние: — пользуясь неразберихой в разваливающейся Польше, Щенсны отхватывал с помощью судебных тяжб соседние имения — судьи не смели решить иначе, как в его пользу. Несметное богатство свое он удвоил. Хищничество его кончилось с поступлением края под русское владение. В Тульчин к Потоцкому приезжал польский король Станислав-Август Понятовский (Stanisław August Antoni Poniatowski h. Ciołek), в честь чего  были освобождены из-под "крепости" крестьяне в радиусе 8 км от имения, а перед входом установили памятную колонну.  Вскоре и Светлейший князь Потемкин (Prince Potyomkin)  навестил воеводу (Король Польский Станислав-Август назначил Потоцкого Воеводой Русским) в Тульчине и обворожил его своим приветливым обхождением. В 1787 г. Императрица Екатерина посетила Киев; туда поспешили польские магнаты, Щенсный явился окруженный огромным двором и пышно жил здесь. Императрица, по словам Костомарова, приняв Потоцкого, сразу поняла, "что из этой личности, тщеславной и высокомерной, но вместе с тем прямой и сердечной, бедной рассудком и богатой имениями, можно все сделать, если приласкать"; она ему сказала: "На Вас, не на кого другого я полагаю упование спасения Польши". Поэтическая и любящая душа Щенсного увлеклась величественным образом Екатерины. Тогда же он окончательно примкнул к русской партии. Богатого Станислава-Феликса обвиняли, быть может несправедливо, в стремлении к короне. Без особенных умственных дарований, телесно болезненный, гордый и честолюбивый, но прямодушный — он мало годился в вожди партии, презирая хитрость и пронырство.



Так Тульчинський палац виглядав приблизно за часів Олександра Сергійовича. Може це він там стоїть далеко ліворуч?)
----------
Так Тульчинский дворец выглядел примерно во времена Александра Сергеевича. Может это он там стоит вдалеке слева?)
 

Гертруда Комаровська/Гертруда Комаровская
 

Йозефина-Анна Вандалин-Мнішек/Йозефина-Анна Вандалин-Мнишек

Однак чи не найголовніше політиці у житті Станіслава була ... любов. Історію з Гертрудою я вже розповів. Друга дружина, графиня Іозефіна-Амалія (Jozefa-Amalia), єдина дочка Юрія-Августа-Вандалино Мнишека (Jerzy Wandalin August Mniszech h. Kończyc), Великого Коронного маршала, і графині Марії-Амалії-Фридеріки Брюль (Maria Amelia hr. Brühl) , народилася в 1752 р .; вона володіла неабияким художнім талантом і працювала під керівництвом Антона Альбертранда. Одна з її робіт знаходиться в костелі ксьондзів в Варшаві. У 1792 р вона була призначена в статс-дами при Катерині Великій. Однак будучи в 1788 році у Варшаві він зустрічає тут російську "еміссарку" Софію де Вітт, уроджену Челіче (Zofia Czelicze) і шалено в неї закохується. Пройдуть роки, вони стануть жити відкрито, він буде намагатися розлучитися, розвести її з чоловіком. Помре його друга дружина Йозефіна (1798 року, в Петербурзі) і він врешті-решт викупить Софію у генерала де Вітта за 2 мільйони польських злотих і одружується з нею. 17-го квітня 1798 року поблизу Тульчина відбувся шлюб Софії Костянтинівни де Вітт, з її старим коханим. Влаштувавшись в Тульчині з Софією, Потоцький продовжував задовольняти всі її забаганки. В цей час і був задуманий парк в дар Софії. Створивши його, Потоцькі оселилися в Умані; величезний сад, в честь своєї третьої дружини, назвав "Софіївкою". І деякий час навіть буде щасливий …
---------- 
Однако едва ли не главнее политики в жизни Станислава была … любовь. Историю с Гертрудой я уже рассказал. Вторая жена, графиня Иозефина-Амалия (Jozefa-Amalia), единственная дочь Юрия-Августа-Вандалина Мнишека (Jerzy Wandalin August Mniszech h. Kończyc), Великого Коронного маршалка, и графини Марии-Амалии-Фридерики Брюль (Maria Amelia hr. Brühl), родилась в 1752 г.; она обладала недюжинным художественным талантом и работала под руководством Антона Альбертранда. Одна из ее работ находится в костеле ксендзов  в г. Варшаве. В 1792 г. она была пожалована в статс-дамы при Екатерине Великой. Однако будучи в 1788 году в Варшаве он встречает здесь русскую "эмиссарку" Софью де Витт, урожденною Челиче (Zofia Czelicze) и безумно в нее влюбляется. Пройдут годы, они станут жить открыто, он будет пытаться развестись, развести ее с мужем. Умрет его вторая жена Йозефина (1798, в Петербурге) и он в конце концов выкупит Софию у генерала  де Витта за 2 миллиона польских злотых и женится на ней.  17-го апреля 1798 года близ Тульчина совершился брак Софии Константиновны де Витт, с ее старым возлюбленным. Обосновавшись в Тульчине с Софией, Потоцкий продолжал удовлетворять все её прихоти. В это время и был задуман парк в дар Софии. Создав его, Потоцкие поселились в Умани;  огромный сад, в честь своей третьей жены, назвал "Софиевкой" .  И некоторое время даже будет счастлив…


Софія де Вітт/София де Витт
 
 
У тих корпусах, що числяться відреставрованими, вже валиться карниз. Але судячи з капітелями колон, робота йде?
----------
В тех корпусах, что числятся отреставрированными, уже валится карниз. Но судя по капителям колон, работа идет?

"Складова частина видатного палацового ансамблю часу класицизму в Україні, створена французьким архітектором Лакруа. До складу ансамблю, крім палацу, входять театр (перебудований), манеж, стайні (не збереглися), турецька лазня, оранжерея, службові та інші будівлі. Частина споруд маєтку була звернена на вулицю і входила в систему забудови міста. до палацового ансамблю примикав парк, створений в 80-х роках XVIII ст. (не зберігся). у композицію парку, названого власником «Хорошо», де переважали італійські тополя і сосна, була включена система ставків і каналів. Парк прикрашали альтанки, водограї, скульптури. Палац в стилі раннього класицизму складається з головного двоповерхового корпусу і двох двоповерхових флігелів, розташованих у вигляді букви "П" і з'єднаних одноповерховими напівкруглими галереями. Головний фасад акцентований лоджією, несучої десять колон великого іонічного ордера. Фасади флігелів треьохосьові. По центральній осі - арки проїздів (в західному флігелі закладені), підкреслені шести-колонними портиками великого тосканського ордера (крім зовнішнього фасаду західного флігеля). У бубнах останніх - горельєфні композиції з мотивами військових атрибутів. Бічні осі - входи в будівлю акцентовані чотирьохколонним і портиками-крильцями. Біля південного торця східного флігеля - руїни раніше примикав до будівлі корпусу кухні. Планування палацових приміщень анфіладне. Архітектурне оздоблення інтер'єрів не збереглося, за винятком вестибюля головної будівлі, широкі сходи якого ведуть на другий поверх, де були розміщені парадні зали. Перекриття плоскі. У 1975 р розпочато реставраційні роботи. "*
* 4-томник «Пам'ятники містобудування і архітектури Української РСР» під редакцією Жарикова: том 2, стор.30
----------
"Составная часть выдающегося дворцового ансамбля времени классицизма на Украине, создана французским архитектором Лакруа. В состав ансамбля, помимо дворца, входят театр (перестроен), манеж, конюшни (не сохранились), турецкая баня, оранжерея, служебные и другие здания. Часть сооружений имения была обращена на улицу и входила в систему застройки города. К дворцовому ансамблю примыкал парк, созданный в 80-е годы XVIII в. (не сохранился). В композицию парка, названного владельцем «Хорошо», где преобладали итальянский тополь и сосна, была включена система прудов и каналов. Парк украшали беседки, фонтаны, скульптуры. Дворец в стиле раннего классицизма состоит из главного двухэтажного корпуса и двух двухэтажных флигелей, расположенных в виде буквы "П" и соединенных одноэтажными полукруглыми галереями. Главный фасад акцентирован лоджией, несущей десять колони большого ионического ордера. Фасады флигелей трехосевые. По центральной оси — арки проездов (в западном флигеле заложены), подчеркнутые шести-колонными портиками большого тосканского ордера (кроме внешнего фасада западного флигеля). В тимпанах последних — горельефные композиции с мотивами военных атрибутов. Боковые оси — входы в здание акцентированы четырехколонным и портиками-крыльцами. У южного торца восточного флигеля — руины ранее примыкавшего к зданию корпуса кухни. Планировка дворцовых помещений анфиладная. Архитектурное убранство интерьеров не сохранилось, за исключением вестибюля главного здания, распашная лестница которого ведет на второй этаж, где были размещены парадные залы. Перекрытия плоские. В 1975 г. начаты реставрационные работы." *
* 4-томник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» под редакцией Жарикова: том 2, стр.30

 

Колонада в шість потужних колон/Колоннада в десять мощных колонн
 



Всі відремонтовані входи прикрашені ліхтарями/Все отремонтированные входы украшают фонари.
 

Вхід в бічний флігель/Вход в боковой флигель
 

Малюнок паркету в одній з кімнат бокового корпусу ще читається/Рисунок паркета в одной из комнат бокового корпуса еще читается.

продовження буде завтра тут/продолжение будет завтра здесь - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/265091.html

а поки можете почитати про палац Потоцьких в Парижі/а пока можете почитать о дворце Потоцких в Париже:
http://sergekot.com/dvorets-pototskih-v-parizhe-2/




ну как то так =))

  • 1
Понравилось!) Но уже поздно. Завтра ещё буду смотреть.

  • 1
?

Log in

No account? Create an account