m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тиманівка. Палац Протасових-Бахметьевих. Частина 1/Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых

Село Тиманівка Тульчинського району Вінницької області, раніше - волосний центр Ямпільського повіту Подільської губернії.
----------
Село Тимановка Тульчинского района Винницкой области, ранее — волостной центр Ямпольского уезда Подольской губернии.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/DJI00057_middle.png

Текст і частина фотографій наведених у даній статті використані з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після відвідувань 28 вересня 2009 Старої Прилуки. Текст з того часу не втратив актуальності. Мої фотографії квітня 2015, як завжди, доповнять розповідь.
----------
Текст и часть фотографий приведенных в данной статье использована с любезного разрешения Сергея Котелко, из его рассказа, после посещений 28 сентября 2009 года Старой Прилуки. Текст с того времени не потерял актуальности. Мои фотографии апреля 2015 года, как всегда, дополнят повествование.


Будинок-музей Олександра Васильовича Суворова і постамент, на якому колись стояв бюст великого полководця, відлитий в Академії Мистецтв Ленінграда за замовленням жителів села/Дом-музей Александра Васильевича Суворова и постамент, на котором когда то стоял бюст великого полководца, отлитый в Академии Искусств Ленинграда по заказу жителей села

Коли в'їжджаєш в Тиманівку, то дивує чистота і порядок. Як то все доглянуто, широко, красиво. Дивує довжелезний красивий паркан вздовж дороги. Я вже думав - ось граф Шереметєв (а це був його маєток) як постарався ... Граф постарався, але тільки не тут. Центр Тиманівки - заслуга зовсім іншої людини. Але про все по-порядку ...
Тиманівка розташована на березі невеликої річки Козарихі, що впадає в річку Сільниця - притока Південного Бугу. Перша згадка про Тиманівку за версією польського історика Олександра Яблоновського, відноситься до документа від 8-го травня 1606, в якому шляхтич Яремскій звертається до суду з позовом проти тодішнього власника села, Тихона Шашкевича, з тим щоб той повернув біглих селян. Проте за іншою версією, мається набагато більш рання згадка про Тиманівку, яка датована 1459 роком. Мова йде про грамоти Київського князя Семена Олельковича про подарування значних земельних угідь в Подолії своєму боярину Єремії Шашки **. Там згадується селище Тимолов, що нібито є первісною назвою села, що йде від назви лісу - Тімолва лісу. Версія висунута Ольгою Солдатовою в рефераті, але не беруся судити про достовірність. В іншому документі, датованому 1647 роком, сказано, що в Тиманівці є корчма, млин, ставок, селян -120 душ, міщани і бургомістр. У села була й інша назва - Княже-Тиманівка або Княжпіль. У 1654 році російські війська і козаки тут відбивали напад польських військ під командуванням Потоцького, але відступили, після чого поляки зруйнували Тиманівку. Є припущення, що в Тиманівці бував Устим Кармалюк.
12-го вересня 1787 власники села отримали від польського короля Станіслава-Августа дозвіл на організацію одинадцяти ярмарків на рік.
Мабуть в XVII столітті і далі Тиманівка була маєтком князів Четвертинських, але якій саме гілкці вона належала, я сказати поки не можу. За моєю версією одним з володарів Тиманівка був Готфрід, князь Святополк-Четвертинський (Gotfryd ks. Światopełk-Czetwertyński Pogoń Ruska). Від часів Святополк-Четвертинських в Тиманівці майже нічого не залишилось, хоча є свідчення того, що садиба, про яку ідеться мова попереду, в якомусь вигляді вже була наприкінці XVIII століття ***. Але що точно збереглося - так це побудований в 1767 році будинок керуючого - невеликий будинок в чотири вікна з портиком, що стоїть майже в центрі села, недалеко від дороги. Але повірте, цей будинок набагато цікавіше завдяки іншій людині, не раз у ньому бував, і в якому тепер музей його імені - мова йде про Олександра Васильовича Суворова.
—————
Когда въезжаешь в Тимановку, то удивляет чистота и порядок. Как то все ухожено, широко, красиво. Удивляет длиннейший красивый забор вдоль дороги. Я уж думал — вот граф Шереметев (а это было его имение) как постарался… Граф постарался, но только не тут. Центр Тимановки — заслуга совсем другого человека. Но обо всем по-порядку…
Тимановка расположена на берегу небольшой речки Козарихи, впадающей в речку Сильницу — приток Южного Буга. Первое упоминание о Тимановке по версии польского историка Александра Яблоновского, относится к документу от 8-го мая 1606 года, в котором шляхтич Яремский обращается в суд с иском против тогдашнего владельца села, Тихона Шашкевича, с тем чтобы тот вернул беглых крестьян. Однако по другой версии, имеется гораздо более раннее упоминание о Тимановке, датирумое 1459 годом. Речь идет о грамоте Киевского князя Семёна Олельковича о даровании значительных земельных угодий в Подолии своему боярину Иеремии Шашке**. Там упоминается селение Тимолов, что якобы является первоначальным названием села, идущего от названия леса — Тимолва леса. Версия выдвинута Ольгой Солдатовой в реферате, но не берусь судить о достоверности. В другом документе, датируемом 1647 годом, сказано, что в Тимановке имеются корчма, мельница, пруд, крестьян -120 душ, есть мещане и бургомистр. У села было и другое название — Княже-Тимановка или Княжполь. В 1654 году русские войска и казаки здесь отражали нападение польских войск под командованием Потоцкого, но отступили, после чего поляки разрушили Тимановку. Есть предположение, что в Тимановке бывал Устим Кармалюк. 
12-го сентября 1787 года владельцы села получили от польского короля Станислава-Августа разрешение на устройство одинадцати ярмарок в год.
Видимо в XVII веке и далее Тимановка была имением князей Четвертинских, но какой именно ветви она принадлежала, я сказать пока не могу. По моей версии одним из владетелей Тимановки был Готфрид, князь Святополк-Четвертинский (Gotfryd ks. Światopełk-Czetwertyński Pogoń Ruska). От времен Святополк-Четвертинских в Тимановке почти ничего  осталось, хотя есть свидетельста того, что усадьба, о которой речь впереди, в каком-то виде уже была в конце XVIII века***. Но что точно сохранилось — так это построенный в 1767 году дом управляющего — небольшой дом в четыре окна с портиком, что стоит почти в центре села, недалеко от дороги. Но поверьте, этот дом гораздо интереснее благодаря другому человеку, не раз в нем бывавшему, и в котором теперь музей его имени — речь идет об Александре Васильевиче Суворове. 

* Aleksander Walerian Jabłonowski, Źródła dziejowe. t. XXI, Ukraina, str. 514.
** Грамота была напечатана в книге Владимира Розова "Украинские грамоты" , т I  стр 170, 1928 году, 
** «Иллюстрированный путеводитель по Юго–Западной Железной дороге» П.Н. Андреев, 1899.


Будинок Суворова. 1970-е. На фотографії видно що стояв тут бюст полководця/Дом Суворова. 1970-е. На фотографии виден стоявший тут бюст полководца.

Але, мета нашої подорожі знаходиться трохи далі. Вона з іншого боку села, потрібно проїхати через ставок. В'їзд в маєток позначений воротами, від яких збереглися стіни.
----------
Но, цель нашего путешествия находиться несколько дальше. Она находится с другой стороны села, нужно проехать через пруд. Въезд в имение обозначен воротами, от которых сохранились стены.





Після Четвертинських маєток перейшов до генерала-від-інфантерії Олексію Миколайовичу Бахметьєву (Alexei Nikolayevich Bahmetyev) (25.09.1777-15.09.1841). Ймовірно генерал Бахметьєв став власником Тиманівки внаслідок свого другого шлюбу з княжною Наталією Готфрідовною Святополк-Четвертинськой (Natalia ks. Światopełk-Czetwertyńska h. Pogoń Ruska) (народилася ~ 1800 або 1816). Шлюб відбувся в 1830-му році, через три роки після смерті першої дружини Олексія Миколайовича, Вікторії Станіславівни графині Потоцької (Wiktoria Potocka h. Pilawa (Srebrna)), дочки знаменитого Станіслава Щенсного Потоцького (Szczęsny Stanisław Potocki h. Pilawa (Srebrna)), власника Тульчина. На момент шлюбу з Наталією Четвертинською Олексій Миколайович був знаменитим військовим, учасником великої кількості різних битв. Вітчизняну війну 1812 року він зустрів у чині генерал-майора і командира двадцять третьої піхотної дивізії. Його портрет висить у Залі Героїв 1812 року в Ермітажі. При Бородіно Олексію Миколайовичу ядром відірвало ногу. Цікаво, що врятував генерала молодий поручик, князь Петро Андрійович Вяземський, майбутній поет, а інший поет, Костянтин Батюшков, доглядав за Бахметьєвим в Нижньому Новгороді, куди його відправили на лікування. Після цього поранення Бахметьєв був призначений військовим губернатором Смоленська, де прослужив до 1814 року.
----------
После Четвертинских имение перешло к генералу-от-инфантерии Алексею Николаевичу Бахметьеву (Alexei Nikolayevich Bahmetyev) (25.09.1777-15.09.1841). Вероятно генерал Бахметев стал владельцем Тимановки вследствие своего второго брака на княжне Наталье Готфридовне Святополк-Четвертинской (Natalia ks. Światopełk-Czetwertyńska h. Pogoń Ruska) (родилась ~1800 или 1816). Брак состоялся в 1830-м году, через три года после смерти первой жены Алексея Николаевича, Виктории Станиславовны графини Потоцкой (Wiktoria Potocka h. Pilawa (Srebrna)), дочери знаменитого Станислава Щенсного Потоцкого (Szczęsny Stanisław Potocki h. Pilawa (Srebrna)), владельца Тульчина. На момент брака с Натальей Четвертинской Алексей Николаевич был знаменитым военным, участником большого числа различных сражений. Отечественную войну 1812 года он встретил в чине генерал-майора и командира 23-ей пехотной дивизии. Его портрет висит в Зале Героев 1812 годв в Эрмитаже. При Бородино Алексею Николаевичу ядром оторвало ногу. Интересно, что спас генерала молодой поручик, князь Петр Андреевич Вяземский, будущий поэт, а другой поэт, Константин Батюшков, ухаживал за Бахметьевым в Нижнем Новгороде, куда его отправили на лечение. После этого ранения Бахметьев был назначен военным губернатором Смоленска, где прослужил до 1814 гг.


Олексій Миколайович Бахметьев. Портрет з галереї героїв 1812 року в Ермітажі/Алексей Николаевич Бахметьев. Портрет из галереи героев 1812 года в Эрмитаже.


28 вересня 2009/28 сентября 2009


12 квітня 2015/12 апреля 2015

Проїхавши в'їзні ворота в маєток потрапляєш на дорогу, що проходить уздовж панського парку. Парк огороджений цегляним парканом, збереженим ще з дореволюційних часів. У паркані є кілька воріт. На фотографії - перші ворота.
----------
Проехав въездные ворота в имение попадаешь на дорогу, проходящую вдоль господского парка. Парк огорожен кирпичным забором, сохранившимся еще с дореволюционных времен. В заборе есть несколько ворот. На фотографии — первые ворота.




Паркан планомірно руйнується або його руйнують місцеві мешканці для своїх потреб .../Забор планомерно разрушаеться или его разрушают местные жители для своих потреб...

Трохи віддалік - ще одні ворота, які використовуються за прямим призначенням досі - в них в'їзджають машини в медичний заклад який тут знаходиться.
----------
Чуть поодаль — еще одни ворота, которые используются по прямому назначению до сих пор — в них въезжают машины в находящееся здесь медицинское заведение.



По закінченню війни з Наполеоном Імператор Олександр I 27 березня 1814 призначив Бахметьєва Кам'янець-Подільським військовим губернатором, а в травні 1816 - Намісником Бессарабської області. 12 грудня 1823 Олексій Миколайович був призначений генералом від інфантерії, а через п'ять років Нижньогородським, Казанським, Симбірським і Пензенським Генерал-губернатором. Але численні рани мабуть давали про себе знати, і в 1828 році імператор Микола I звільнив його від генерал-губернаторства, ввівши в члени Державної Ради. Олексій Миколайович Бахметьєв був кавалером численних орденів і медалей, серед яких такі як ордена Св. Анни усіх трьох ступенів, Св. Володимира 3-й і 2-го ступенів, Св Георгія третього ступеня, золота шпага "За Хоробрість" та інші. Численні поранення втім не завадили Олексію Миколайовичу мати від першої дружини дочку Варвару Олексіївну, що вийшла заміж за Валеріана Григоровича Столипіна, а одружившись вдруге на дівчині на десятки років молодше чим він мав сина, Миколу Олексійовича Бахметьєва. Олексій Миколайович Бахметьєв помер 15-го вересня 1841 і був похований тут, в Тиманівці. У музеї Тиманівка, що зовсім поруч з будинком Суворова, лежить надгробна плита напевно з зруйнованої могили Олексія Миколайовича.

* Якщо Олексій Миколайович Бахметьєв народився в 1774, як вказує більшість джерел, а Наталля Готфрідовна - в 1816, як вказує наприклад сайт http://www.sejm-wielki.pl, то різниця становить 42 роки! За найскромнішим сценарієм - Олексій Миколайович 1777 і дружина - 1800, то різниця "тільки" у 23 роки, до того ж дружині на момент весілля 14 років)
----------
По окончании войн с Наполеоном Император Александр I 27 марта 1814 года назначил Бахметева Каменец-Подольским военным губернатором, а в мае 1816 года — Наместником Бессарабской области. 12 декабря 1823 года Алексей Николаевич был произведён в генералы от инфантерии, а через пять лет назначен Нижегородским, Казанским, Симбирским и Пензенским Генерал-губернатором. Но многочисленные раны видимо давали о себе знать, и в 1828 году Имератор Николай I освободил его от генерал-губернаторства, введя в члены Государственного Совета. Алексей Николаевич Бахметев был кавалером многочисленных орденов и медалей, среди которых такие как ордена Св. Анны всех трех степеней, Св. Владимира 3-й и 2-й степени, Св Геогрия 3-й степени, золотая шпага "За Храбрость" и другие. Многочисленные ранения впрочем не помешали Алексею Николаевичу иметь от первой супруги дочь Варвару Алексеевну, вышедшую замуж за Валериана Григорьевича Столыпина, а женившись вторично на девушке на десятки лет младше его* иметь сына, Николая Алексеевича Бахметьева. Алексей Николаевич Бахметьев умер 15-го сентября 1841 года и был похоронен здесь, в Тимановке. В музее Тимановки, что совсем рядом с домом Суворова, лежит надгробная плита с видимо разрушенной могилы Алексея Николаевича.

* Если Алексей Николаевич Бахметьев родился в 1774, как указывает большинство источников, а Наталья Готфридовна — в 1816, как указывает например сайт http://www.sejm-wielki.pl, то разница составляет 42 года! По самому скромному сценарию — Алексей Николаевич 1777 года и супруга — 1800, то разница "только" 23 года, причем супруге на момент свадьбы 14 лет)



У 1838 році Тиманівці дається статус містечка.
У 1845 році в Тиманівці трапилася велика пожежа, яка знищила будинок керуючого, канцелярією економії з усіма справами кріпаків. За версією слідства це був підпал, організований селянами, незадоволеними своїм становищем. Суд постановив селянам відновити втрачені споруди.
----------
В 1838 году Тимановке дается статус местечка.
В 1845 году в Тимановке случился большой пожар, который уничтожил дом управляющего, канцелярию экономии со всеми делами крепостных. По версии следствия это был поджог, организованный крестьянами, недовольными своим положением. Суд постановил крестьянам восстановить утраченные постройки.



Пройшовши через ворота, незабаром бачиш флігель палацу ... Те що ми побачили вразило дуже сильно. Такої садиби, такого палацу ми більше ніде не бачили!
----------
Пройдя через ворота, вскорости видишь флигель дворца… То что мы увидели поразило очень сильно. Такой усадьбы, такого дворца мы больше нигде не видели!


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_47_49_middle.png

Скажу відверто, я в нього просто закохався. Я його знімав і знімав, тому що він радував і іскрився на сонці, він був якийсь веселий, різнокольоровий, іграшковий, затишний і дуже красивий, незважаючи на свою занедбаність і вибачте, роздовбаність ..
----------
Скажу честно, я в него просто влюбился. Я его снимал и снимал, потому что он радовал и искрился на солнце, он был какой-то веселый, разноцветный, игрушечный, уютный и очень красивый, несмотря на свою очевидную заброшенность и извините, раздолбанность..


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file57_file61_middle.jpg

Перед палацом - залишки колишнього водограю./Перед дворцом — остатки былого фонтана.





Достеменно історія палацу мені не відома. Ймовірно його першооснова була побудована ще при Святополк-Четвертинських. Але основні споруди зроблені при Бахметьєві або за його сина, графа Протасова-Бахметьєва. Міняв чи що-небудь і де саме останній власник цього палацу, граф Шереметьєв, я не знаю ... Палац був побудований в стилі російської неоготики. Його єдина дореволюційна фотографія, знайдена ною, відноситься мабуть до кінця XIX-го століття.
----------
Доподлинная история дворца мне не известна. Вероятно его первооснова была построена еще при Святополк-Четвертинских. Но основные постройки сделаны при Бахметьеве или при его сыне, графе Протасове-Бахметьеве. Менял ли что-либо и где именно последний владелец этого дворца, граф Шереметев, я не знаю… Дворец был построен в стиле русской неоготики. Его единственная дореволюционная фотография, мною найденная, относится по-видимому к концу XIX-го века.


Ось таким він був у 90-х роках позаминулого століття./Вот таким он был в 90-х годах позапрошлого века.


2009

Тепер він позбувся гострокінцевих дахів, викладених в шаховому порядку, зі шпилями, обріс хащами ...
----------
Теперь он лишился остроконечных крыш, выложенных в шахматном порядке, со шпилями, оброс зарослями…


2015

Син Олексія Миколайовича Бахметьєва, Микола Олексійович, пішов також з військової та адміністративної частини, і дослужився до чину генерал-лейтенанта. У 1856 році, за заповітом двоюрідного діда і з Високої згоди він став іменуватися графом Протасовим-Бахметьєвим, ставши родоначальником нового графського роду. У тому ж, 1856 році, в чині поручика закінчив курс наук в Миколаївській академії Генерального штабу. У 1859 р проведений в штаб-ротмістра. Командував 10-м Нижньогородським драгунським полком, потім Кінним Лейб-гвардії полком. 28 березня 1871 проведений в генерал-майори. У російсько-турецькій війні 1877-1878 роках командував зведеною козачою дивізією. У 1880 році був призначений Астраханським губернатором і наказним отаманом Астраханського козачого війська. 30 серпня 1881 призначений в генерал-лейтенанти. У 1889-му став почесним опікуном Санкт-Петербурзької присутності Опікунської Ради Установ Імператриці Марії, а з 1890 року - Главноуправляючий Власної Його Імператорської Величності канцелярії по Установам Імператриці Марії (т.зв. IV Відділення). Був піклувальником Імператорського Олександрівського ліцею. Закінчив кар'єру Микола Олексійович, так само, як його батько - членом Державної ради, куди був призначений 21 травня 1890. Так само як батько, Микола Олексійович був кавалером численних нагород - в 1873 р він отримав орден св. Станіслава I-го ступеня, за відзнаку в боях Російсько-Турецької війни 1877-78 років був нагороджений золотим палашом з написом «За хоробрість», орденами св. Анни I-го ступеня з мечами (1878 г.) і св. Володимира II-го ступеня з мечами (1879). У Миколи Олексійовича був син - граф Федір Миколайович Протасов-Бахметьєв.
----------
Сын Алексея Николаевича Бахметьева, Николай Алексеевич, пошел также по военной и административной части, и дослужился до чина генерал-лейтенанта. В 1856 году, по завещанию двоюродного деда и с Высочайшего согласия он стал именоваться графом Протасовым-Бахметьевым, став родоначальником нового графского рода. В том же, 1856 году, в чине поручика закончил курс наук в Николаевской академии Генерального штаба. В 1859 г. произведён в штаб-ротмистры. Командовал 10-м Нижегородским драгунским полком, затем Конным Лейб-гвардии полком. 28 марта 1871 года произведён в генерал-майоры. В русско-турецкой войне 1877-1878 гг. командовал сводной казачьей дивизией. В 1880 году был назначен Астраханским губернатором и Наказным Атаманом Астраханского казачьего войска. 30 августа 1881 г. произведён в генерал-лейтенанты. В 1889-м. стал почетным опекуном Санкт-Петербургского присутствия Опекунского Совета Учреждений Императрицы Марии, а с 1890 года — Главноуправляющий Собственной Его Императорского Величества канцелярией по Учреждениям Императрицы Марии (т.н. IV Отделение). Состоял попечителем Императорского Александровского лицея. Окончил карьеру Николай Алексеевич, так же, как его отец — членом Государственного совета, куда был назначен 21 мая 1890 г. Так же как отец, Николай Алексеевич был кавалером многочисленных наград — в 1873 г. он получил орден св. Станислава I-й степени, за отличие в сражениях Русско-Турецкой войны 1877-78 гг года был награждён золотым палашом с надписью «За храбрость», орденами св. Анны I-й степени с мечами (1878 г.) и св. Владимира II-й степени с мечами (1879 г.). У Николая Алексеевича был сын — граф Фёдор Николаевич Протасов-Бахметьев.


Граф Микола Олексійович Протасов - Бахметев./Граф Николай Алексеевич Протасов — Бахметев.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_2863_middle.png

Чудовий ганок палацу/Чудное крыльцо дворца



Такою заокругленою кам'яною огорожею зазвичай позначають в'їзд для карет до парадного ганку./Такой скругленной каменной оградой обычно обозначали въезд для карет к парадному крыльцу.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file62_middle.png


Ця фотографія відноситься до ХХ століття, до радянських часів - тут ще є гострі дахи, і навіть шпиль на вежі, грати на даху ганка. Але дах набраний вже вочевидь в радянський час зі звичайного заліза.
----------
Эта фотография относится к ХХ веку, к советским временам — здесь еще есть остроконечные крыши, и даже шпиль на башне, решетка на крыше крыльца. Но крыша набрана уже явно в советское время из обычного железа.

Не можу сказати коли і чому маєток було продано графами Протасовимф-Бахметьєвими, але сталося це вочевидь в другій половині XIX століття. І мабуть продав його Микола Олексійович. Покупцем став юрист і статський радник Володимир Іванович Толлі (Vladimir Ivanivich Tolli) (1850-01,03.1931). Володимир Іванович народився в Києві, там же закінчив гімназію, а потім юридичний факультет Імператорського Київського університету св. Володимира. У 1882 році вступив на службу, де дослужився до чину статського радника, який отримав 12 листопада 1899. У перший день нового, 1900-го року він був зарахований до штату Міністерства Внутрішніх Справ і в дійсні члени Опікунської ради Притулку принца Петра Георгійовича Ольденбургського (тут він залышався і пізніше 1.05.1907). За свою діяльність Володимир Іванович Толлі був нагороджений орденом св. Станіслава III-го ступеня і св. Володимира IV-го ступеня (1-го січня 1892). Жив Володимир Іванович переважно у Києві, у Липках. У 1907 році Володимир Іванович став почесним мировим суддею Київського та Ямпільського судових світових округів. Він також багато в чому присвятив себе громадській діяльності, ставши почесним членом Київського Губернського Піклування Дитячих притулків, Гласним Київської Міської Думи (1906-1909), членом Правління Київського місцевого управління Російського товариства Червоного Хреста.
-----------
Не могу сказать когда и почему имение было продано графами Протасовыми-Бахметьевыми, но случилось это по всей видимости во второй половине XIX века. И видимо продал его Николай Алексеевич. Покупателем стал юрист и статский советник Владимир Иванович Толли (Vladimir Ivanivich Tolli) (1850-01,03.1931). Владимир Иванович родился в Киеве, там же окончил гимназию, а затем юридический факультет Императорского Киевского университета св. Владимира. В 1882 году вступил на службу, где дослужился до чина статского советника, который получил 12 ноября 1899 года. В первый день нового, 1900-го года он был зачислен в штат Министерства Внутренних Дел и в действительные члены Попечительского совета Приюта принца Петра Георгиевича Ольденбургского (здесь он состоял и позднее 1.05.1907). За свою деятельность Владимир Иванович Толли был награжден орденом св. Станислава III-ей степени и св. Владимира IV-й степени (1-го января 1892 года). Жил Владимир Иванович в основном в Киеве, в Липках. В 1907 году Владимир Иванович стал почетным мировым судьей Киевского и Ямпольского судебных мировых округов. Он также во многом посвятил себя общественной деятельности, став почетным членом Киевского Губернского Попечительства Детских приютов, Гласным Киевской Городской Думы (1906–1909), членом Правления Киевского местного управления Российского общества Красного Креста.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_50_55_middle.png



Обійдемо палац навколо. На фото XIX століття видно що на цьому що знаходиться з боку, мабуть службовому флігелі в центрі над закладеним нині вікном раніше був фронтон. Розлоге дерево напевно ще пам'ятає господарів ...
----------
Обойдем дворец кругом. На фото XIX века видно, что на этом боковом, по-видимому служебном флигеле в центре над заложенным ныне окном ранее был фронтон. Раскидистое дерево наверняка еще помнит хозяев…



Поруч виріс вже цілий ліс, але осінні фарби 2009 звичайно палацу до лиця. Зате весна 2015 нам дає можливість більш пильно поглянути на палац
----------
Поруч виріс уже цілий ліс, але осінні фарби 2009 звичайно палацу до лиця. Зате весна 2015 нам дає можливість більш пильно поглянути на палац


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/IMG_103_105_middle.png


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file108_middle.png

На флігелі що з боку зберігся невеликий балкончик з оригінальними майже цілими гратами/На боковом флигеле сохранился небольшой балкончик с оригинальной почти целой решеткой.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file110_middle.png

праворуч ще більш-менш ціле вікно и під ним двері в підвал/справа еще более-менее целое окно і под ним двери в подвал



Але найцікавіше на фасаді що з боку приховано за буйними хащами - тераса-міст. Дивний!/Но самое интересное на боковом фасаде скрыто за буйными зарослями — терраса-мост. Чудный!


2009


2012


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file106_middle.png
2015

Стіна яку видно через місток, відокремлює палац від парку внизу. Від неї в парк йде ось ця стіна зі стовпчиками, арка містка видніється зліва. Мабуть тут була чавунна ажурна решітка.
----------
Стена которую видно через мостик, отделяет дворец от парка внизу. От нее в парк уходит вот эта стена со столбиками, арка мостика виднеется слева. Видимо здесь была чугунная ажурная решетка.



Стіна утворює терасу з видом на парк (палац видніється на задньому плані). Повернемо за ріг.
----------
Стена образует террасу с видом на парк (дворец виднеется на заднем плане). Свернем за угол.


переросток - https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2015/APRIL/10. TIMANOVKA/file100_middle.png

продовження/продолжение - http://m-a-d-m-a-x.livejournal.com/247557.html




ну как то так =))

  • 1

Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых. Часть 1.

Пользователь apdance1 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых. Часть 1.» в контексте: [...] нал взят у в Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых [...]

Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых. Часть 1.

Пользователь apdance1 сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Дворец Протасовых-Бахметьевых. Часть 1.» в контексте: [...] ранее — волостной центр Ямпольского уезда Подольской губернии. Дальше еще есть. ТРАФФИК!!! [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account