m_a_d_m_a_x

Проект "Українські Пам'ятки Архітектури. Спадщина"

*УкраинскиеАрхитектурныеДостопримечательности.Наследие * UkrainianArchitecturalAttractions.Heritage*


Previous Entry Share Next Entry
m_a_d_m_a_x

Спадщина. Тартаків. Палац Лянцкороцьких/Наследие. Тартаков. Дворец Лянцкоронских.

нагадую, там де це можливо, по кліку дивимося великі картинки .../напоминаю, там где это возможно, по клику смотрим большие картинки...



Палац Лянцкоронських у Тартакові побудований в XIX в. на місці замку Потоцьких, закладеного в XVIII в. польським магнатом Щ. К. Потоцьким. Від старого оборонного замку збереглися фрагменти валів і стін з південно-західного боку. Новий палац в стилі французького нео-барокко побудував в Тартакові З. Лянцкоронський. Вважається, що зразком для архітектурного проекту Тартаківського палацу послужило "Казино де Парі" (Casino de Paris) в Монако. Двоповерховий палац з ризалитом і балконом має бічну башточку. З півдня до будинку прибудований Г-подібний господарський корпус. У радянські часи у палаці Лянцкоронських розміщувалася школа. У 2010 р пам'ятник архітектури був переданий в концесію приватному інвестору під умову реставрації та створення туристичного центру, але продовжує руйнуватися ...
----------
Дворец Лянцкоронских в Тартакове построен в XIX в. на месте замка Потоцких, заложенного в XVIII в. польским магнатом Щ. К. Потоцким. От старого оборонного замка сохранились фрагменты валов и стен с юго-западной стороны. Новый дворец в стиле французского нео-барокко построил в Тартакове З. Лянцкоронский. Считается, что образцом для архитектурного проекта тартаковского дворца послужило "Казино де Пари" (Casino de Paris) в Монако. Двухэтажный дворец с ризалитом и балконом имеет боковую башенку. С юга к дому пристроен Г-образный хозяйственный корпус. В советские времена во дворец Лянцкоронских размещалась школа. В 2010 г. памятник архитектуры был передан в концессию частному инвестору под условие реставрации и создания туристического центра, но продолжает разрушаться...




































































розгорнута панорама залу/развернутая панорама зала
















в'їзні ворота з боку парку/въездные ворота со стороны парка


з боку вулиці/со стороны улицы














Погляд на останок/Взгляд на последок


текст взят у http://www.doroga.ua/poi/Ljvovskaya/Tartakov/Dvorec_Lyanckoronskikh/3748

Історична довідка. Від пані Oksana Lobko.

Село Тартаків - центр сільської Ради, розташоване на річці Спасівці, притоці Західного Бугу, за 10км від районного центру міста Сокаль, що розміщене на правому березі ріки Буг, і за 10км від залізничної станції Сокаль, яка віддалена від міста на 2км. Від обласного центру міста Львова Сокаль розташований на віддалі 95км залізницею та 78км по шосе.
Населення с.Тартаків біля 2,0 тис.чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Борки, Копитів, Романівка, Тартаковець.
Перша письмова згадка про Тартаків відноситься до 1415 року, вдруге він згадується у 1426 році в документі князів Земовита і Владислава, виданому в Сокалі у справі розмежування володіння Готгарда.
У 1685 році Тартаків отримав привілей і права містечка. Король Ян III дозволив щорічно проводити у містечку чотири ярмарки тривалістю по два тижні, а щотижня в п'ятницю - торг.
Воєвода Потоцький надав новоприбулим посадникам вільні землі, євреям дозволив відкрити друкарню, проте згодом (біля 1754р.) зачинив друкарські преси і передав їх єзуїтам. Розвивалися текстильне, ювелірне, миловарне і лимарне ремесла. Виготовляли пиво, а пізніше функціонували ґуральня і цегельня.
У 1748 році король Август III надав містечку Магдебурзьке право, а згодом у 1784 році утворено магістрат у складі президента, двох бургомістрів і міського писаря.
Тартаків як торговий центр став відомим далеко за межами Сокальщини і тодішнього Белзького воєводства, до якого він входив. Ярмарки набули особливого визнання, коли цісар Йозеф ІІ прибув до Тартакова в часі ярмарку і купив для свого секретаря хутро за 200 дукатів а собі коней арабської породи і багато срібних предметів.
Поряд з будинками і крамницями місцевих купців були будинки і крамниці для купців польських, німецьких, турецьких, французьких.
В документах з 1786 року фігурує велика печатка містечка зі зображенням архангела Михаїла, який мечем б'є змія.
З кінця XVIII століття ярмарки почали занепадати, Тартаків втрачав своє значення торгового центру.
Після смерті Сілезія Потоцького усі багатства і володіння перейшли у спадок його синові Станіславу Щенсному Потоцькому . Але він користувався ними недовго. Через значні борги, які висіли на маєтку, австрійська влада пропонує продати його з молотка, що й було зроблено в березні 1781 року. Потоцький продає свої володіння багатому шляхтичеві кн.Адаму Понінському.
Палац з парком, пам’ятка архітектури та садово-паркового мистецтва кінця ХІХ ст. (охор.№ 1424, згідно «Доповнення до списку пам’яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року №442), розташований в центрі села неподалік від магістралі. Палац побудований в стилі французького необароко на місці колишнього замку Потоцьких від якого з південного заходу збереглись залишки оборонних стін з контрфорсами. З півдня до палацу прилягає споруджений одночасно з ним одноповерховий, Г-подібний в плані службовий корпус. Палац побудований тоді коли село Тартаків належало кн.Адамові Понінському.
Палац оточений парком (територія біля 10га), який вигороджений цегляним муром з кованими металевими воротами. Упорядкований парк був у період коли пани Урбанські відкупили маєток і з собою привезли садівника Антона Данилюка з сім'єю. Він доглядав за клумбами квітів, галереєю чудових рідкісних заморських дерев та кущів, павами, пальмами. По правій стороні, як в'їжджати в парк був чудовий будинок, в якому жив управитель маєтку Голембйовський з сім'єю. Після смерті Урбанські були поховані в капличці, яка стояла в кінці парку. В підвалі стояли труни герметично закриті, виготовлені зі спеціального скла.
Після другої світової війни приміщення палацу використовувались для потреб сільської семирічної, а потім середньої школи.
У 1966 році за загадкових обставин у палаці виникла пожежа, підчас якої згоріли дахи та перекриття.
Крім палацу у Тартакові розташована ще одна споруда, яка була занесена до «Списку пам’яток архітектури Української РСР, що перебувають під державною охороною» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 23 березня 1956 р., №320. Це мурований костел з 1603 р., який однак до «Списку пам’яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року № 970 з невідомих причин вже не потрапив.
Костел було збудовано за кошти Катерини Тшецінської на місці дерев’яного (1487р.).
Мурована греко-католицька церква збудована у 1875 році старанням о.Емільяна Левицького.
У парку ім.Т.Г.Шевченка споруджено у 1964 році пам’ятник з пісковику українському поету і художнику Тарасу Шевченку, який Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №1039 від 6 жовтня 1997 року занесений до пам’яток мистецтва під охоронним №805.
У селі є середня школа збудована у 1993 році (у 2000 році їй присвоєно ім'я Саноцького), будинок культури на 400 місць, бібліотека. Функціонує дільнична лікарня.

декілька строк та фото від Афтаназі

ну как то так =)

  • 1
Інвестор мабуть чекає поки все саме завалиться, а потім там щось побудує...

не думаю, это глухомань - http://maps.yandex.ua/?ll=24.404280%2C50.461168&spn=0.212688%2C0.086019&z=13&l=map, да и вокруг там места - ешь, не хочу... думаю просто хапнул, а проглотить не в состоянии... хотя,кто его знает, чужая душа - потемки...

там трошки інша історія була. Щоб щось зробити Ігоря Новосада, який отримав консецію, сільська рада зобов*язала зробити величезний список всього (від доріг, до водогону). У людини опутсились руки.





источник - http://bondi.com.pl/portfolio/tartakow/

Edited at 2014-07-11 09:33 am (UTC)

Коротка історія

ТАРТАКІВ

Уперше письмова згадка про Тартаків подана 1426 р. в документі князів Земовита і Владислава, виданому в Сокалі у справі розмежування володіння Готгарда. З 1587 р. тартаківські маєтки належали родині Тшецінських, а згодом — родині магнітів Потоцьких. У 1685 р. на прохання поміщика Щенсного-Казимира Потоцького Тартаків отримав привілей і права містечка. Король Ян III Собеський дозволив щорічно проводити у містечку чотири ярмарки (з участю купців росіян, татар, турків, німців, французів, які привозили товари) тривалістю по два тижні, а щотижня в п’ятницю — торг.
У 1748 р. король Август III надав містечку Магдебурзьке право, а згодом (1784 р.) утворено магістрат у складі президента, двох бургомістрів і міського писаря. Містечко було фортецею, яка також захищала підступи до Кристинополя (Червонограда).
Саме в XVII ст. Тартаків став головною резиденцією магната Щенсного- Казиміра Потоцького, ще до того, як цей багатій звів для укоханої дружини Христини з Любомирських місто Кристинопіль, сучасний Червоноград.
Після Щенсного-Казиміра Потоцького містечко Тартаковим володіє близький родич Францішек-Салезій Потоцький. Після його смерті власником стає його єдиний син Станіслав-Щенсний Потоцький (який, до речі, був народжений саме в старовинному Тартаковському палаці. Цитата з газети «Kuryer Polski» за 1751 рік. «Zamość. 20 lut.> Potocka krajczyna kor. dn. 20 b. m. w Tartakowie powiła syna (nr DCCLIV)»).
У березні 1781 р. Станіслав-Щенсний Потоцький продає родинну резиденцію Кристинопіль (з 1685 р. належав Потоцьким) з навколишніми селами (Тартаків, Спасів, Пер’ятичі, Ляшки, Бобятин, Лещатів, Угринів) князю Адаму Понінському.
Після смерті Адама Понінського маєток тримала певний час в посесії сестра Францішка-Салезія Потоцького Катерина Коссаківська. Однак за маєтком залишались великі борги і Понінський продає Тартаків австрійському уряду. З цього часу почалася часта зміна власників Тартакова. У 1820 році Тартаків придбали представники родини Росновських (Rosnowscy). У 1849 році власником маєтку стали представники родини Лянцкоронських. Бо дочка Феліціана Ростовського Розалія (Роза), яка вийшла заміж за Теодора Лянкоронського (1823-1891) отримала цей маєток у посаг. Родина Розалії та Теодора мала двох дітей Стефанію (заміжню за Яном Урбанським) та Збігнева (одруженого на Францішке Мисловській).
Власне Збігнев Лянцкоронський у кінці 19 ст. (орієнтовно у 1896 році) розібрав старий замок Потоцьких, залишивши одне бічне крило та на початку 1900 року почав будувати новий палац на підвалинах оборонного замку Потоцьких (XVII століття) орієнтуючись на "Casino de Paris" в Монако.
У Збігнева та його дружини Францішки у 1880 році народився син Пшеслав, який помер у дуже маленькому віці. Францішка Мисловська була близькою родичкою Збігнева Лянцкоронського. Дідусь Францішки Мисловської Станіслав Лянцкоронський (1810-1867) приходився рідним братом Теодора, батька Збігнева Лянцкоронського. У Станіслава Лянцкоронського та його дружини Марії Раєвської була дочка Наталія, одружена з Юзефом Мисловським. А у них була дочка Францішка Мисловська, одружена зі Збігневим Лянцкоронським.
У Стефанії та Яна Урбанських була дочка Марія, яка до 1939 року володіла маєтком Тартаковим.


блин, какое печальное зрелище... такой красивый дворец и в таком состоянии..

и это 2014 год, если удастся - по осени проеду рядом и возможно заскочу посмотреть как там дела да подснять с неба...

1918


почти сразу после пожара




Edited at 2017-06-09 02:56 pm (UTC)

Наследие. Тартаков. Дворец Лянцкоронских. Переосмысле

Пользователь natali_greg сослался на вашу запись в своей записи «Наследие. Тартаков. Дворец Лянцкоронских. Переосмысленные панорамы/Спадщина. Тартаков. Палац.» в контексте: [...] Попередня стаття про палац/Предыдущая статья о дворце [...]

  • 1
?

Log in

No account? Create an account